вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"10" червня 2020 р. Справа № Б8/180-10
за заявою гр. ОСОБА_1 , м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція",
м. Ірпінь
про банкрутство
за участю Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області
Суддя Лопатін А.В.
за участю секретаря судового засідання Рябоконь О.О.
за участю представників згідно з протоколом судового засідання.
Обставини справи:
У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № Б8/180-10 за заявою гр. ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 30.11.2010 р.
03.06.2020 р. на адресу суду від гр. ОСОБА_2 надійшла скарга на постанови державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 52564610, в якій скаржник просить суд:
1) визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції А.А. Салеомона щодо внесення в Постанови, винесені в рамках виконавчого провадження ВП № 52564610, неправдивих реквізитів;
2) скасувати Постанови винесені старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства - юстиції А.А. Салеомоном в рамках виконавчого провадження № 52564610;
3) визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції А.А. Салеомона щодо не направлення ОСОБА_2 . Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52564610;
4) визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції А.А. Салеомона щодо направлення ОСОБА_2 . Постанови про арешт коштів шляхом смс - повідомлення на мобільний додаток "Viber";
5) зобов'язати старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції А.А. Салеомона повернути Наказ № Б8/180-10 від 18.11.2015 року без виконання;
6) зобов'язати старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції А.А. Салеомона закінчити виконавче провадження ВП № 52564610, у зв'язку з чим винести відповідну Постанову;
7) направити постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 52564610 на адресу офісу Повіреного: 04070, м. Київ. вул. Волоська, 50/38, оф. 130.
Ухвалою господарського суду від 03.06.2020 р. розгляд вищенаведеної скарги гр. ОСОБА_2 на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції призначено на 10.06.2020 р.; встановлено строк до 10.06.2020 р. державному виконавцю Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Салеомону А.А. для подання відзиву на скаргу гр. ОСОБА_2 до 01.06.2020 р. № 534. Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
10.06.2020 р. через канцелярію суду представником ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" подано заперечення на скаргу гр. ОСОБА_2 на постанови державного виконавця у виконавчому провадженні ВП № 52564610.
В судове засідання з розгляду скарги гр. ОСОБА_2 на дії державного виконавця з'явився лише представник скаржника, державний виконавець, дії якого оскаржено та представник "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" (стягувач у виконавчому провадженні № 52564610) не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Державним виконавцем не подано у встановлений судом строк заперечення щодо скарги на його дії, поданої гр. ОСОБА_2 .
Як вже зазначалось, ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" подано до суду заперечення відносно вказаної вище скарги гр. ОСОБА_2 . Заперечення обґрунтовано тим, що скаржником пропущено строк на оскарження, зокрема постанови від 04.06.2016 р.; скарга не містить інформації відносно: яким чином зазначення «Господарський суд м. Києва» замість «Господарський суд Київської області» впливає на правомірність постанови про арешт коштів та вчинення інших процесуальних дій; скаржником не надано доказів на підтвердження того, що направлення фотокопії постанови за допомогою сервіса "Viber" призвело до порушення п. 7 Інструкції з організації примусового виконання рішень. Що стосується «необхідності закінчення виконавчого провадження» стягувач посилається на те, що рішення є обов'язковим до виконання, а посилання скаржника на процедуру санації ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" жодним чином не відноситься до предмету оскарження, а також не могло вплинути на правомірність постанови про арешт коштів боржника та вчинення інших процесуальних дій.
Відповідно до частини другої статті 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Врахувавши викладене, з огляду на те, що в ході перевірки належного повідомлення стягувача та державного виконавця про місце, дату та час розгляду скарги боржника у виконавчому провадженні № 52564610 - гр. ОСОБА_2 , за результатами відстеження поштового відправлення за трекінг № поштового направлення на офіційному сайті Укрпошти, встановлено, що державним виконавцем, дії якого оскаржено отримано ухвалу суду від 03.06.2020 р. - 09.06.2020 р., що стосується стягувача, зміст поданих останнім заперечень свідчить про його обізнаність щодо місця, дати та часу даного судового засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги гр. ОСОБА_2 на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Салеомона А.А. за відсутності вказаних осіб.
Скарга гр. ОСОБА_2 на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Салеомона А.А. обґрунтована:
1. Не відповідністю зазначених в постановах у виконавчому провадженні 52564610 відомостей дійсності (невідповідність реквізитів, неправдива інформація);
2. Порушенням державним виконавцем положень статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження» - не надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження;
3. Порушення державним виконавцем вимог щодо оформлення постанови у вигляді електронного документа, направлення боржнику скрін-копії постанови на мобільний додаток "Viber";
4. Не закінчення виконавцем провадження, хоча виконавчий документ має бути витребуваний.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вищевказана скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду та проаналізувавши заперечення стягувача і усні пояснення присутнього представника боржника, суд
встановив:
1. Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2015 р., зокрема стягнуто з арбітражного керуючого Жмайла О.В. на користь ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" 2 923,20 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
На примусове виконання зазначеної постанови господарським судом Київської області 02.12.2015 р. видано наказ.
Як вбачається з матеріалів скарги, старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві Салеомоном А.А. відкрито виконавче провадження № 52564610 про примусове виконання наказу № Б8/180-10, виданого 18.11.2015 р. Господарським судом м. Києва про стягнення з арбітражного керуючого Жмайла О.В. на користь приватного акціонерного товариства "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" 2 923,20 грн. (постанова від 04.10.2016 р.), в подальшому, старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Салеомоном А.А., із зазначенням аналогічних реквізитів із вказаними в постанові від 04.10.2016 р., винесено: постанову про передачу виконавчого провадження (постанова від 24.01.2020 р.); постанову про прийняття виконавчого провадження (постанові від 24.01.2020 р.); постанову про арешт коштів боржника (постанова від 21.05.2020 р.).
Проаналізувавши вищенаведені документи виконавчого провадження судом встановлено, що державним виконавцем Салеомоном А.А. допущено описки в зазначених постановах, зокрема відносно якої зазначає скаржник в скарзі - щодо назви суду, яким видано виконавчий документ (замість «господарський суд Київської області» помилково вказано «господарський суд м. Києва»), а також дати виконавчого документа, на підставі якого здійснюється примусове виконання рішення (замість 02.12.2015 р. помилково вказано 18.11.2015 р.).
Статтею 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Із статті 6 Конвенції вбачається, що доступ до правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції").
Крім того, у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
Водночас особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.
У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи як звернутися до суду, так і право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
При зверненні до практики ЄСПЛ (справа "Марченко М. В. проти України") у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя, можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо "права" як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру (постанова Великої палати Верховного Суду від 12.06.2019 р. № 205/578/14-ц|14-48цс19).
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Європейський суд з прав людини у рішення від 13 травня 1980 року в справі "Артіко проти Італії" (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.
Процесуальним законодавством визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Разом з тим, судом не встановлено, а скаржником не доведено, що описки в документах виконавчого провадження, допущені при їх оформленні старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Салеомоном А.А. будь-яким чином негативно впливають на права та інтереси скаржника і тим-більше можуть бути підставою для скасування постанов у виконавчому провадженні № 52564610.
2. Поряд з зазначеним, що стосується посилання скаржника на порушення державним виконавцем положень статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження» - не надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, суд зазначає таке:
Згідно з приписами частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Водночас, матеріали справи не містять доказів виконання державним виконавцем вказаних положень відносно порядку та строків надсилання, в тому числі боржнику виконавчого провадження винесеної державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на зазначене, врахувавши, що державним виконавцем належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами у відповідності до вимог ст.ст. 76-79 ГПК України не спростовано твердження скаржника про порушення вимог статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо надсилання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження, судом встановлено обґрунтованість вимоги скаржника щодо визнання протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Салеомона А.А. щодо не направлення ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження № 52564610, також врахувавши те, що зазначена бездіяльність державного виконавця свідчить про недотримання основних засад виконавчого провадження, зокрема забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця.
3. Що стосується тверджень скаржника відносно порушення державним виконавцем вимог щодо оформлення постанови у вигляді електронного документа, направлення боржнику скрін-копії постанови на мобільний додаток "Viber", суд зазначає таке:
Приписами частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Згідно з частиною другою вказаної статті Закону документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів.
У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою. На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами (частина четверта статті 28 Закону).
Відповідно до п. 7 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю. Якщо постанова надсилається у формі електронного документа, на таку постанову накладається кваліфікований електронний підпис із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання.
Разом з тим, матеріали розгляду скарги не містять доказів виконання державним виконавцем вищенаведених вимог законодавства щодо порядку направлення, зокрема боржнику документів виконавчого провадження, в тому числі постанови старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Салеомоном А.А. від 21.05.2020 р. про арешт коштів боржника.
Крім того, державним виконавцем належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами у відповідності до вимог ст.ст. 76-79 ГПК України не спростовано твердження скаржника щодо здійснення державним виконавцем направлення боржнику скан-копії постанови про арешт коштів боржника на мобільний додаток "Viber", водночас таке направлення постанови стороні виконавчого провадження не можна вважати належним виконанням вимог щодо направлення сторонам документів виконавчого провадження, встановлених Законом.
Врахувавши викладене, судом встановлено обґрунтованість вимоги скаржника про визнання протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Салеомона А.А. щодо направлення ОСОБА_2 постанови про арешт коштів шляхом смс - повідомлення на мобільний додаток «Viber».
4. Крім того, скаржник в зазначеній скарзі вказує на те, що наказ № Б8/180-10 від 18.11.2015 р. повинен бути витребуваний у старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Салеомона А.А., а виконавче провадження закінчене з огляду на те, що гр. ОСОБА_2 було оскаржено ухвалу господарського суду Київської області від 30.04.2015 р. № Б8/180-10, якою, зокрема скасовано арешт (звільнити з-під арешту) земельної ділянки ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" та скасовано заборону на здійснення відчуження майна, що належить боржнику, як зазначено у скарзі: «з огляду на очевидну протиправність плану санації», в подальшому, апеляційною інстанцією апеляційну скаргу гр. ОСОБА_2 було задоволено, зазначену ухвалу господарського суду Київської області скасовано (постанова КАГС від 29.09.2015 р.). Поряд з цим, постановою ВГСУ від 18.11.2015 р., за результатами розгляду касаційних скарг гр. ОСОБА_1 та ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" постанову КАГС від 29.09.2015 р. (в частині розгляду апеляційної скарги гр. ОСОБА_2 ) скасовано та прийнято нове рішення, яким припинено апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, з мотивів відсутності у скаржника процесуального права на оскарження ухвали у справі. Таким чином, на переконання скаржника: «колегія ВГСУ не перевірила правильність застосування норм матеріального права судами та відповідно не спростувала висновку, що міститься у постанові КАГС стосовно незаконності способу та порядку відчуження активів ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція", передбачених планом санації, а скасувала постанову КАГС з процесуальних підстав», крім того, вказаною постановою ВГСУ було покладено витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги на гр. ОСОБА_2 . Разом з тим, на переконання скаржника, постановою Верховного Суду від 14.05.2020 р. у справі № Б8/180-10 (якою залишено без змін, в тому числі ухвалу господарського суду Київської області від 10.10.2018 р. про залишення без задоволення клопотання керуючого санацією про затвердження звіту керуючого санацією ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" - арбітражного керуючого Лахненка Є.М., припинення процедури санації ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, припинення провадження у справі № Б8/180-10 про банкрутство ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція") підтверджено правомірність дій арбітражного керуючого Жмайла О.В. щодо оскарження порядку продажу земельної ділянки під час процедури санації, а саме: шляхом проведення аукціону, а тому, як зазначає скаржник, підстави для стягнення з арбітражного керуючого Жмайла О.В. витрат, понесених ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" відсутні.
Тобто, виходячи з вищенаведеного, скаржник вважає, що наказ № Б8/180-10 від 18.11.2015 р. повинен бути витребуваний у старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Салеомона А.А., а виконавче провадження закінчене з мотивів, викладених вище.
Разом з тим, суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до приписів статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до приписів частини другої статті 343 ГПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, сторона виконавчого провадження може звернутись до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця органу ДВС, якщо вважає, що такі дії порушують її права, а суд, в свою чергу, у разі встановлення обґрунтованості тверджень скаржника (відносно неправомірних рішень, дій, бездіяльності) зобов'язує державного виконавця усунути відповідні порушення.
Згідно з прохальною частиною скарги, скаржник просить суд:
- зобов'язати старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції А.А. Салеомона повернути Наказ № Б8/180-10 від 18.11.2015 року без виконання;
- зобов'язати старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції А.А. Салеомона закінчити виконавче провадження ВП № 52564610, у зв'язку з чим винести відповідну Постанову;
- направити постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 52564610 на адресу офісу Повіреного: 04070, м. Київ. вул. Волоська, 50/38, оф. 130.
Приписами частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави повернення виконавчого документу, а саме:
1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа;
2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення;
4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;
5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника);
6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі;
7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку;
8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася;
9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення;
10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів";
11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.
Разом з тим, матеріали розгляду скарги не містять документів, які б свідчили про наявність підстав, встановлених Законом для повернення виконавчого документу, виданого на примусове виконання постанови Вищого господарського суду України від 18.11.2015 р. у справі № Б8/180-10.
Що стосується закінчення виконавчого провадження, відповідно до приписів частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
8) пункт 8 частини першої статті 39 виключено;
9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;
14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;
16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.
Поряд з зазначеним, скаржником належними, допустимими, достовірними і вірогідними доказами у відповідності до вимог ст.ст. 76-79 ГПК України не доведено наявності підстав для закінчення виконавчого провадження.
Отже, судом встановлено, що в обґрунтування вказаних вимог скаржник не посилається на неправомірні рішення, дії та бездіяльність державного виконавця органу ДВС, наслідком усунення яких могло б бути саме повернення виконавчого документу або закінчення виконавчого провадження, а вдається до оціночних суджень які, в свою чергу, спростовуються матеріалами справи щодо статусу скаржника у справі, щодо «правомірності» плану санації боржника та щодо законності судових актів у справі про банкрутство ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція".
Таким чином, враховуючи, що постанова Вищого господарського суду України від 18.11.2015 р. щодо стягнення з арбітражного керуючого Жмайла О.В. на користь ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" 2 923,20 грн. витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, є чинною і набрала законної сили, отже, у відповідності до вимог статті 129-1 Конституції України є обов'язковою до виконання, крім того, виданий господарським судом Київської області на примусове виконання вказаної постанови наказ в судовому порядку не було визнано таким, що не підлягає виконанню, а самі по собі вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця повернути наказ № Б8/180-10 від 18.11.2015 року без виконання; закінчити виконавче провадження ВП № 52564610, у зв'язку з чим винести відповідну постанову; направити постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 52564610 на адресу офісу Повіреного: 04070, м. Київ. вул. Волоська, 50/38, оф. 130, скаржник заявляє не з підстав допущення державним виконавцем під час вчинення заходів з метою примусового виконання судового рішення порушень та з метою усунення таких порушень, а з мотивів непогодження з рішенням суду, що є предметом примусового виконання у виконавчому провадженні № 52564610, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаних вимог.
З огляду на вищенаведені обставини, встановлені судом, скарга гр. ОСОБА_2 на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) підлягає задоволенню в частині:
- визнання протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Салеомона А.А. щодо не направлення ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52564610.
- визнання протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Салеомона А.А. щодо направлення ОСОБА_2 постанови про арешт коштів шляхом смс - повідомлення на мобільний додаток «Viber».
Частиною другою статті 343 ГПК України визначено, що, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За таких обставин, врахувавши вищенаведені приписи частини другої статті 343 ГПК України, з огляду на встановлені судом обставини, а саме: обґрунтованість скарги в частині порушення державним виконавцем порядку направлення боржнику документів виконавчого провадження, суд зобов'язує державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Салеомона А.А. усунути порушення (поновити порушене право заявника), шляхом дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо порядку та строків направлення сторонам виконавчого провадження постанов та інших документів виконавчого провадження.
В іншій частині суд відмовляє в задоволенні скарги.
Що стосується заперечень стягувача - ПрАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" з мотивів пропуску скаржником строків оскарження дій державного виконавця органу ДВС, судом встановлено необґрунтованість таких заперечень з огляду на таке:
Частиною п'ятою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів ДВС можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення її прав.
Триваюче правопорушення розуміється як проступок, пов'язаний з тривалим та безперервним невиконанням суб'єктом обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження бездіяльності та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об'єктивно існує певний обов'язок у суб'єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов'язку відповідним суб'єктом.
Таким чином, бездіяльність виконавця, посадових осіб органів ДВС є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25.03.2020 р. № 175/3995/17|61-36762св18).
З огляду на зазначене, враховуючи, що матеріали розгляду скарги не містять доказів направлення боржнику документів виконавчого провадження, зокрема постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про арешт коштів боржника, бездіяльність державного виконавця є триваючим правопорушенням, у зв'язку з чим початок перебігу строку на її оскарження автоматично відкладається.
Керуючись ст.ст. 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження», суд
ухвалив:
1. Скаргу гр. ОСОБА_2 на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Салеомона А.А. щодо не направлення ОСОБА_2 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 52564610.
3. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Салеомона А.А. щодо направлення ОСОБА_2 постанови про арешт коштів шляхом смс - повідомлення на мобільний додаток «Viber».
4. Зобов'язати державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Салеомона А.А. усунути порушення (поновити порушене право заявника), шляхом дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема щодо порядку та строків направлення сторонам виконавчого провадження постанов та інших документів виконавчого провадження.
5. В іншій частині в задоволенні скарги гр. ОСОБА_2 на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити.
Копію ухвали надіслати гр. ОСОБА_2 , ПАТ "Білицький завод "Теплозвукоізоляція" та державному виконавцю Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Салеомону А.А.
Дана ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 22.06.2020 р.
Суддя А.В. Лопатін