вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження у справі
"22" червня 2020 р. Справа № 911/1765/20
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи
уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Паламарчука Віталія Віталійовича
до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)
про зняття арешту з нерухомого майна
встановив:
До Господарського суду Київської області звернулась уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Паламарчук Віталій Віталійович з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просить суд зняти арешт (номер запису про обтяження: 1781920 (спеціальний розділ), який виник на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.06.2013, ВП № 38681582, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 4254013 від 23.07.2013, обтяжувач: ВПВР УДВС ГУЮ у Київській області, код 34481907) нерухомого майна: земельної ділянки (кадастровий номер 3222783200:05:014:0051, площею 5,4998 га, що розташована за адресою: Київська область Макарівський район, село Северинівка, Копилівська сільська рада).
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для відмови у відкритті провадження, з огляду на таке.
Частинами 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом п. 6 ч. 1 ст. 20 (справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів) ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішенням Макарівського районного суду Київської області від 20.11.2014 у справі № 370/2324/14-ц встановлено, зокрема, такі обставини:
- 30.12.2009 між Акціонерним банком «Енергобанк», правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» та Товариством з обмеженою відповідальною «Єврогольф» був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 911-17 із змінами і доповненнями, внесеними в договір згідно додаткової угоди № від 29.11.2010;
- з метою забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих процентів можливих штрафних санкцій, а також інших витрат Банк уклав, зокрема, договір іпотеки від 02.02.2010, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коберником А.М., зареєстровано в реєстрі за № 69, відповідно до якого ТОВ «Світ гольфу» (Іпотекодавець) в іпотеку банку передав нерухоме майно, а саме земельну ділянку (кадастровий номер 3222783200:05:014:0051), площею 5,4998 га, що розташована за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Северинівка, Копилівська сільська рада, що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 513494, виданого Макарівським райвідділом земельних ресурсів 11.10.2006 на підставі протоколу загальних зборів ТОВ «Світ гольфу» від 14.06.2006 № 1, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 073. Цільове призначення (використання) земельної ділянки - будівництво та обслуговування жилого будинку.
Позивач стверджує про те, що на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київські області знаходився виконавчий документ - виконавчий напис про звернення стягнення на земельну ділянку № 1440, виданий 06.06.2013 приватним нотаріусом КМНО Бочкарьовою А.В. За словами позивача, стягувачем за вказаним виконавчим документом є ПАТ «Енергобанк», боржником - ТОВ «Світ гольфу».
Як вказує позивач, постановою від 19.06.2013 у виконавчому провадженні № 38681582 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київські області накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 3222783200:05:014:0051, площею 5,4998 га, що розташована за адресою: Київська область Макарівський район, село Северинівка, Копилівська сільська рада, що належить боржнику ТОВ «Світ гольфу».
Позивач твердить, що ПАТ «Енергобанк» набуло право власності на зазначене майно, звернувши стягнення на предмет іпотеки. Так, зі слів позивача, 03.02.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вищезазначену земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 844341032227) за ПАТ «Енергобанк» (номер запису про право власності 13180834) на підставі рішення Макарівського районного суду Київської області від 20.11.2014 у справі № 370/2324/14-ц про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Окремо позивач зауважує, що наразі ПАТ «Енергобанк» перебуває у процедурі ліквідації та на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» здійснює продаж майна на публічних торгах, проте з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна банку стало відомо про наявність у спеціальному розділі про державну реєстрацію обтяжень запису про обтяження, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 4254013 від 23.07.2013, обтяжувач - ВПВР УДВС ТУЮ у Київській області.
Зі слів позивача, з метою зняття вказаного арешту ПАТ «Енергобанк» зверталось до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про видачу копії постанови про скасування арешту, однак орган державної виконавчої служби повідомив заявника про те, що виконавче провадження № 38681582 знищено, у зв'язку із закінченням терміну його зберігання.
Зважаючи на відмову органу ДВС зняти арешт з нерухомого майна, яке за словами позивача, належить ПАТ «Енергобанк» на праві власності, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Паламарчук В.В., посилаючись на положення ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», звернувся з даним позовом до господарського суду.
Так, згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Підставами для визнання права на звільнення майна з-під арешту можуть бути: право власності на описане майно або право володіння ним. При цьому, для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав, тобто вони мають бути відповідним чином доведені в суді.
Отже, позивачами за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно належить їм, а не боржникові, можуть звернутись до суду з позовом до стягувача і боржника про визнання права на описане майно і про звільнення цього майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.10.2019 у справі № 904/51/19 зазначила, що якщо з матеріалів справи не вбачається існування спору щодо права власності на це майно у іншої, крім позивача, особи, у такому випадку спір про право відсутній, а посилання останнього у позовній заяві на норми цивільного законодавства щодо захисту права власності не заслуговують на увагу, оскільки ним не визначено особи, яка порушує це право, що свідчить про відсутність спору про право.
Так, у разі якщо зняття арешту з майна не пов'язано зі спором про право на це майно, особа, яка вважає себе власником спірного майна, доказом чого є відповідні документи, повинна звернутися до державної виконавчої служби з вимогою про зняття арешту зі спірного майна. У випадку відмови державної виконавчої служби у знятті арешту з майна, останній повинен звернутися до суду з вимогою про оскарження рішення, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, шляхом подання до суду скарги на рішення, дію чи бездіяльність органів державної виконавчої служби та зобов'язання зняти арешт в межах розглянутої господарської справи.
Як вбачається зі змісту викладених у позовній заяві обставин, даний спір не пов'язаний зі спором про право на земельну ділянку, позивачем не заявлено вимоги про визнання права власності на майно, а спір пов'язаний з запереченнями проти арешту майна, який накладено органом державної виконавчої служби на користь ПАТ «Енергобанк» на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом.
Так, до компетенції органу державної виконавчої служби відноситься примусове виконання визначених законом рішень на користь стягувача. Порушення порядку проведення виконавчого провадження є незаконними діями цього органу, які оскаржуються у порядку, визначеному правовими нормами.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Зі змісту наведених у позовній заяві обставин вбачається, що оспорюваний арешт накладено державним виконавцем органу державної виконавчої служби, який визначений відповідачем за даною позовною заявою, під час примусового виконання виконавчого напису № 1440 від 06.06.2013, вчиненого приватним нотаріусом.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих написів нотаріусів, які в силу ст. 3 цього Закону, є виконавчими документами.
Частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, за правилами адміністративного судочинства мають оскаржуватися рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку судового оскарження.
Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі № 161/15523/17.
Як встановлено судом зі змісту викладених у позовній заяві обставин, оспорюваний арешт на земельну ділянку, яка, за словами позивача, належить йому на праві власності, накладено в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, тобто виконавчого документа, який видано приватним нотаріусом, а не судом.
До того ж суд зауважує, що зі змісту позовної заяви не вбачається наявності обставин невизнання або оспорювання певною особою права власності позивача на спірне майно, заявлені позовні вимоги не пов'язані з виникненням спору про право на таке майно, а стосуються фактичного оскарження дій (бездіяльності) органу державної виконавчої служби при примусовому виконанні виконавчого напису, що підлягають розгляду за правилами ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, які реалізовуються у формі звернення до відповідного адміністративного суду з позовною заявою.
Як визначено в п. 1 ч. 1 та ч. 6 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи викладені обставини в сукупності, суд роз'яснює уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Паламарчуку В.В., що питання щодо зняття арешту з майна, накладеного постановою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 19.06.2013 при примусовому виконанні виконавчого напису № 1440 від 06.06.2013, вчиненого приватним нотаріусом, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст. ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» Паламарчука Віталія Віталійовича до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.
Дана ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін