ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2020Справа № 910/5663/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 3387,60 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення про стягнення 3387,60 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем термінів доставки вантажу, які визначені Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, що стало підставою для нарахування позивачем штрафу в розмірі 3387,60 грн.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.04.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/5663/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
15.05.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення претензій вих.№1212-656 від 12.12.2019, №1212-657 від 12.12.2019.
21.05.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на позов відповідач зазначив, що відповідно розпорядженням Департаменту комерційної роботи АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" №ЦМ-12/2740 від 15.05.2020 вирішено перерахувати ТОВ "Грейнсвард" 3387,60 грн та відповідне розпорядження буде виконане у травні-червні 2020 року, у зв'язку із чим відповідач просив суд надати додатковий час на подання доказів оплати штрафу в розмірі 3387,60 грн.
19.06.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява, у якій позивачем повідомлено, що 11.06.2020 АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" здійснено сплату на користь позивача штрафу у сумі 3387,60 грн.
22.06.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи платіжного доручення №2815641 від 11.06.2020 як доказу сплати на користь ТОВ "Грейнсвард" суми у розмірі 3387,60 з призначенням платежу: "оплата претензії за порушення терміну доставки вантажу за відправленнями №38489 від 15.11.2019, №38503 від 20.11.2019".
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 3387,60 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу, нарахованого у зв'язку із порушенням відповідачем термінів доставки вантажу за залізничними накладними №38489 від 15.11.2019, №38503 від 20.11.2019
Як встановлено судом, грошове зобов'язання відповідача перед позивачем у загальній сумі 3387,60 грн припинено, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача, що підтверджується наданим сторонами у матеріали справи платіжним дорученням №2815641 від 11.06.2020 на суму 3387,60 грн, згідно із яким відповідачем здійснено оплату штрафу за порушення терміну доставки вантажу за відправленнями №38489 від 15.11.2019, №38503 від 20.11.2019.
Отже, після звернення позивача до суду з цим позовом (дата звернення позивача до суду із позовом 13.04.2020 згідно із штемпеля на поштовому конверті) зобов'язання відповідача зі сплати позивачу штрафу у сумі 3387,60 грн, що є предметом спору у цій справі, припинилося.
Оскільки, зобов'язання зі сплати штрафу у сумі 3387,60 грн припинилось після звернення позивача до суду з цим позовом, то за висновками суду на момент розгляду справи №910/5663/20 предмет спору припинив своє існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі згідно із п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Суд звертає увагу позивача на наслідки закриття провадження у справі, вказані в ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, зокрема у випадках закриття провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
У відповідності до ч.2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
З урахуванням наведених приписів Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір", у разі закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, сплачений за подання даного позову судовий збір підлягає поверненню позивачу.
Однак, позивачем не було заявлено клопотання про повернення з Державного бюджету сплачену суму судового збору у розмірі 2102,00 грн, сплаченого згідно із платіжним дорученням №4825 від 30.03.2020, яке міститься в матеріалах справи №910/5663/20, а тому у суду наразі відсутні підстави для повернення позивачу сплаченої суми судового збору.
Суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним клопотанням у порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, окрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч.9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: копію договору про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2020; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії СА № 1002411 від 21.02.2020, виданий на ім'я адвоката Накоп'юка Я.В., акт виконаних робіт (наданих послуг) № 01-02/50 від 30.03.2020, рахунок на оплату № 01-02/50 від 30.03.2020 на суму 4000,00 грн; платіжне доручення № 422 від 30.03.2020 на суму 4000,00 грн; копію свідоцтва про право Накоп'юка Ярослава Володимировича на зайняття адвокатською діяльністю.
Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем належними та достатніми доказами доведено розмір витрат на правничу допомогу по справі №910/5663/20.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому просить суд зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката на 4000,00 грн та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на наступне: заявлені позивачем витрати на правову допомогу є не співмірними із ціною позову; договір про надання правової допомоги № 01-02 від 03.02.2020 не містить переліку послуг, порядку сплати гонорару; акт містить види послуг, що не передбачені договором; позиція позивача викладена у позві є аналогічною позиції викладеній у претензіях, що були подані до пред'явлення позивачем позову.
Розглянувши клопотання відповідача, дослідивши матеріали справи, суд погоджується із доводами відповідача про неспівмірність заявлених позивачем витрат на послуги адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з огляду на наступне.
Суд зазначає, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
Суд зазначає, що ціна спору в даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування, свідчать про незначну складність даної справи.
Окрім того, оскільки адвокатом вже надавалась правова допомога в аналогічних справах, то необґрунтованим є значні витрати часу на опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення судової практики.
З огляду на наведене та зважаючи на доведеність неспівмірності таких витрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката до 1500,00 грн.
З урахуванням наведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Керуючись п.2 ч.1 ст.231, ст.231, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Провадження у справі №910/5663/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення 3387,60 грн штрафу за несвоєчасну доставку вантажу - закрити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (03038, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА ФЕДОРОВА, будинок 32 ЛІТЕРА А, 3-Й ПОВЕРХ, ідентифікаційний код 41564379) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн.
3. Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.
Дата підписання ухвали: 24.06.2020.
Суддя С. О. Турчин