ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2020Справа № 910/4812/20
За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 15 571,92 грн,
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) про стягнення 15 571,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані незабезпеченням відповідачем схоронності вантажу під час його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу, у зв'язку з чим заявлено вимоги про відшкодування вартості втраченого вантажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4812/20 та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 про відкриття провадження у справі № 910/4812/20.
26.05.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову, оскільки, на думку відповідача, вартість втраченого вантажу не підтверджена позивачем належними доказами. Вказаним відзивом відповідач також зазначив, що позивачем не підтверджено належними доказами розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.
29.05.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що позивач не погоджується з доводами відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву. У відповіді на відзив позивач також надав пояснення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала від 13.04.2020 була направлена Акціонерному товариству «Українська залізниця» на адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (до перейменування - вул. Тверська), буд. 5), та була вручена відповідачу 22.04.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 7139109 0.
Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 13.04.2020 у справі № 910/4812/20 було встановлено строк для подання відповідачем відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відтак, Акціонерне товариство «Українська залізниця» було вправі подати відзив на позов до 07.05.2020 включно.
З матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення з відзивом надійшло до Господарського суду міста Києва та було зареєстроване відділом діловодства суду 26.05.2020.
Положеннями п. 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що строк на подання відзиву відповідачем порушений не був.
29.05.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив, відповідь на відзив та додані до них докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до стст 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
На підставі Договору № 245/108/16 Сб від 01.02.2016 (надалі - Договір), укладеного між позивачем, як покупцем, та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», як постачальником, останнім на виконання своїх зобов'язань за договором як вантажовідправником на станції відправлення «Авдіївка» Донецької залізниці було відправлено залізничним транспортом на підставі укладеного між позивачем та відповідачем, як перевізником, Договору про надання послуг № 00039/ЦТЛ-2018 від 14.02.2018, на станцію «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці насипом кокс доменний (вологий).
Із наявного в матеріалах справи оригіналу залізничної накладної № 51871465 від 03.10.2019 вбачається, що кокс доменний (вологий) був відправлений позивачу у вагонах № 52725520 (у кількості 43100 кг), № 56682339 (у кількості 42100 кг), № 53543500 (у кількості 43650 кг), № 56671688 (у кількості 43550 кг), № 56672439 (у кількості 44150 кг), № 52725934 (у кількості 43900 кг), № 53516811 (у кількості 42950 кг), № 52877248 (у кількості 42500 кг) та № 52740636 (у кількості 46950 кг).
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Матеріалами справи (оригіналом накладної № 51871465 від 03.10.2019) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) від Публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення «Авдіївка» до станції призначення - «Маріуполь-Сортувальний».
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
05.10.2019 на станції призначення - «Маріуполь-Сортувальний» Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, залізницею було перевірено кількість та масу вантажу, що зазначена у накладній № 51871465 від 03.10.2019, та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена у вказаній накладній, а саме: у вагонах № 56682339 та № 56671688, про що зроблено відповідні відмітки у накладній з зазначенням вагонів, у яких виявлено нестачу, та про що складено комерційні акти № 485604/1233 та № 485604/1234 від 05.10.2019 на підставі ст. 129 Статуту Залізниць та п. 2 Правил складання актів (затв. наказом Мінтранспорту України № 334 від 28.05.2002).
Так, зі змісту комерційного акту № 485604/1233 від 05.10.2019 вбачається, що при перевірці вантажу у вагоні № 56682339 було встановлено: по документу значиться вантаж кокс доменний, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т): брутто - не вказано, тара - 23600 кг, нетто - 42100 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 63700 кг, тара - 23600 кг, нетто - 40100 кг, що менше за документ на 2000 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда праворуч над 1-3 люками виїмка розміром 3100 мм х 600 мм х 400 мм у глиб вагона. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.
Зі змісту комерційного акту № 485604/1234 від 05.10.2019 вбачається, що при перевірці вантажу у вагоні № 56671688 було встановлено: по документу значиться вантаж кокс доменний, навалом. Вага визначена відправником на вагонних вагах (100 т): брутто - не вказано, тара - 22800 кг, нетто - 43550 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 64400 кг, тара - 22800 кг, нетто - 41600 кг, що менше за документ на 1950 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження у вагоні вище рівня бортів на 400-500 мм, «шапкою». Вантаж марковано по центру однією поздовжньою смугою, шириною 400-600 мм вздовж вагона вапном. За рухом поїзда праворуч над 3 та 5 люками виїмки розміром 1500 мм х 1600 мм х 300-400 мм у глиб вагона. Маркування порушено. Вагон прибув у технічному стані справний. Течі вантажу немає.
Отже, з наведених комерційних актів вбачається, що відправником було завантажено у вагон № 56682339 вантаж масою нетто - 42100 кг, натомість одержувачем було одержано вантаж у вказаному вагоні масою нетто - 40100 кг, а вагон № 56671688 вантаж масою нетто - 43550 кг, натомість одержувачем було одержано вантаж у вказаному вагоні масою нетто - 41600 кг.
Одержувачем вантажу є ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (стст 113, 114 Статуту залізниць України).
За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до ст. 2 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Комерційні акти № 485604/1233 та № 485604/1234 від 05.10.2019 за своїми формами та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2% від маси вантажу, оскільки з перевізних документів вбачається, що вантаж - кокс доменний був відправлений у вологому стані.
На підтвердження завданих збитків позивачем було долучено до матеріалів справи рахунок-фактуру № 92881386 від 03.10.2019 та платіжне доручення № 4500095824 від 20.11.2019 на суму 68 000 000,00 грн з реєстром оплачених рахунків, серед яких, зокрема зазначено рахунок № 92881386 від 03.10.2019.
Рахунок-фактура від 03.10.2019 № 92881386 містить посилання на сертифікат якості на партію № 27918 в якому також зазначено номери вагонів 56671688 та 56682339.
Згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд відхиляє заперечення відповідача, викладені у відзиві, про те, що вартість втраченого вантажу не підтверджена позивачем належними доказами.
Матеріали справи містять рахунок-фактуру № 92881386 від 03.10.2019, виданий ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», яке відповідно до накладної № 51871465 від 03.10.2019, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи, є відправником спірного вантажу.
За розрахунками позивача загальна вартість збитків у вигляді нестачі становить 15 571,92 грн.
Здійснивши перевірку розміру збитків наданого позивачем, судом встановлено, що він є арифметично вірним.
З огляду на наведені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу у вагонах № 56682339 та № 56671688, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 15 571,92 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 102,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 732,22 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 102,00 грн покладається на відповідача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат позивачем було подано копію Договору № 845 від 30.03.2018 про надання юридичних послуг (правової допомоги), Додаткову угоду № 4 від 03.12.2018, Додаткову угоду № 26 від 09.12.2019, Додаткову угоду № 111/3 від 30.03.2020, копію Акту № 1 від 03.04.2020 приймання-передачі послуг на суму 1 732,22 грн.
Судом встановлено, що 30.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об'єднання) було укладено договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги) з питань, що виникають у процесі господарської діяльності клієнта в порядку та на умовах, визначених цим договором. Зміст, умови та строки виконання покладених клієнтом на адвокатське об'єднання завдань узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього договору (пункти 1.1, 1.2).
За змістом п. 5.3 вказаного договору оплата послуг адвокатського об'єднання здійснюється клієнтом шляхом безготівкового розрахунку. Оплата клієнтом наданих адвокатським об'єднанням послуг здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку та рахунків, наданих адвокатським об'єднанням. Акт надання послуг (акт прийому-передачі наданих послуг) оформлюється адвокатським об'єднанням станом на останній день місяця в якому надавалися послуги за цим договором.
30.03.2020 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" (адвокатське об'єднання) було укладено Додаткову угоду № 111/3 відповідно до умов якої визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Адвокатським об'єднанням за надання юридичних послуг у спорі про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» суми збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на виконання умов Договору № 245/108/16 Сб від 01.02.2016, збитки за яким оформлені залізничною накладною № 51871465 від 03.10.2019 на суму 15 571,92 грн.
Згідно пункту 6.1. Додаткової угоди № 111/3 правова допомога вважається наданою після підписання Акту наданих послуг (Акту приймання-передачі наданих послуг), який підписується сторонами та скріплюється печатками.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 845 від 30.03.2018 та відповідно до положеннь Додаткової угоди № 111/3 від 30.03.2020, Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Адвокатським об'єднанням "Всеукраїнська адвокатська допомога" було складено Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 03.04.2020, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Відповідно до пункту 3 Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 03.04.2020 підписання акту сторонами підтверджує факт надання послуг відповідно до положень Договору № 845 від 30.03.2018 про надання юридичних послуг (правової допомоги) та Додаткової угоди № 4 від 03.12.2018.
З наведеного Акту вбачається, що вартість послуг Адвокатського об'єднання за ним складає 1 732,22 грн.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).
Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
Враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу.
З огляду на приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 732,22 грн покладаються на відповідача.
Керуючись стст 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680 м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) 15 571,92 грн (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят одну гривню 92 коп.) вартості втраченого вантажу, 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) судового збору, 1 732,22 грн (одну тисячу сімсот тридцять дві гривні 22 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (чч 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені стст 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 22.06.2020.
Суддя Гумега О.В.