ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2020Справа № 910/1354/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Данилової М.В. при секретарі судового засідання Бордуновій К.Е., розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження
за позовом Фізичної особи-підприємця Кринциглова Олександра Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія Україна» (02121, м. Київ, вул. Декабристів, 3, офіс 702)
про визнання недійсним кредитного договору
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - Остапенко В.В.;
31 січня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Кринциглова Олександра Миколайовича (позивач) надійшла позовна заява б/н від 28.01.2020 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія Україна» (відповідач) про визнання недійсним кредитного договору № ДК 4-2 від 26.04.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія Україна» та Фізичною особою-підприємцем Кринцигловом Олександром Миколайовичем.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір, укладений з порушенням норм чинного законодавства та суперечить вимогам законодавства України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 року у справі № 910/1354/20 позовну заяву б/н від 28.01.2020 року Фізичної особи-підприємця Кринциглова Олександра Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Надія Україна» про визнання недійсним кредитного договору залишено без руху, надано Фізичній особі-підприємцю Кринциглову Олександру Миколайовичу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
02 березня 2020 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2020 року, про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/1354/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.03.2020 року.
Підготовче засідання 25.03.2020 року не відбулось з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19» від 11 березня 2020 року №211.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2020 підготовче засідання по справі № 910/1354/20 призначено на 30.04.2020 року.
30.04.2020 року в підготовчому засіданні по справі № 910/1354/20 було оголошено перерву на 20.05.2020 року.
20.05.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.06.2020 року.
03.06.2020 року розгляд справи було відкладено на 17.06.2020 року.
В судове засідання 17.06.2020 року з'явився представник відповідача, який проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, 16.06.2020 року через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
26 квітня 2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Надія України" (надалі - Відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Кринцигловом Олександром Миколайовичем (надалі - Позивач) був укладений Кредитний договір №ДК 4-2 від 26.04.2018 року (надалі - Кредитний договір) за умовами якого Відповідач надав Позивачу кредит в сумі 200 000,00 грн. строком з 26.04.2018 року до 28.04.2020 року з відсотковою ставкою в розмірі 45% річних.
Пунктом 2.2. Кредитного договору як ціль кредитування визначено розвиток бізнесу. Позивач вважає, що даний договір суперечить законодавству України, оскільки Відповідачем в порушення Закону України «Про захист прав споживачів» не було виконано переддоговірну роботу з позивачем.
Позивач вказує, що відповідач не повідомив позичальника про реальну процентну ставку, сукупну вартість кредиту що є істотними умовами кредитного договору, позивач не мав достовірної та повної інформації про істотні умови кредитування про сукупну вартість кредиту до та під час підписання кредитного договору.
В порушення ч.1 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не наведено детальний розпис сукупно вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, в яких має бути зазначено про значення процентної ставки та порядок обчислення процентів відповідно до обраного Відповідачем методу згідно вимог нормативно-правових актів НБУ, перелік, розмір і базу розрахунку всі тарифів банку, в т.ч. за розрахункове обслуговування, валютообмінні операції, перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб (витрати по нотаріальному оформленню застави, страхування предмету застави, зборів до Пенсійного фонду України, комісії при купівлі валюти для погашення кредиту,послуги реєстраторів, тощо) всупереч вимоги ч.1 ст.6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в кредитному договорі Відповідач не зазначив: вид і предмет кожної супутньої послуги, що надається споживачу; обґрунтування вартості такої послуги, нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів, тарифів нотаріусів,страхових компаній,реєстраторів за надання витягів з реєстрів, правила за яким змінюється процентна ставка.
В порушення п. 8 ч. 1 ст. 6 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Договір не містять порядку зміни Договору який враховував би інтереси споживача (Позичальника), взагалі не містить умови про порядок припинення Договору, а це є суттєвими умовами (ст. 628 ЦКУ), то Договір в цілому суперечить п. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Позивач вказує, що все, що написано в Розділі 4 можна трактувати досить широко і не на користь Позичальника, особливо він не дає вибору відстояти свої інтереси у разі не згоди з підняттям відсоткової ставки. Там передбачено, або Позивач згодний на запропоновані Кредитором умови або має повернути достроково весь кредит, що саме по собі є дискримінацією, тобто таким, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу. Фактично, ще в момент підписання Договору Позивача поставлено в невигідне та таке, що порушує його права становище.
Тобто, Кредитор в односторонньому порядку даним Договором залишив за собою право в будь-який час підвищувати процентну ставку. А також передбачив своє право, в разі незгоди Позичальника, чи взагалі без згоди, вимагати повернення всієї суми Кредиту. Тобто, взявши кредит, Позивач опинився в умовах, які просто неможливо виконувати.
Стаття 203 ЦК України говорить, що додержання таких вимог є необхідним для чинності правочину:
Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Порушення вимог законодавства при укладенні кредитного договору, а саме порушення вимог статті 525 ЦК України, є підставою для визнання Кредитного Договору недійсним.
На думку позивача, даний Договір не містить жодних умов, які б регулювали відповідальність з боку Кредитора за невиконання або неналежне виконання умов Договору, більше того даний договір містить цілий ряд пунктів відповідальності тільки з боку Позичальника
Однак, згідно п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір, повинен містити: права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору".
На думку позивача Кредитний договір повинен укладатися в порядку, визначеному законом, у його умови повинні відповідати як загальним вимогам, встановленими ст. ст. З, 6, 13, 192, 203, 215, 227, 533. 627 ЦК України, так і вимогам спеціального законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».
Спірний Договір не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність кредитора: ні за невиконання, ні за неналежне виконання Банком умов Договору, це є суттєвою умовою (ст. ?28 ЦКУ), через що Договір в цілому, суперечить п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому в силу Закону підлягає визнанню недійсним.
В свою чергу відповідач зазначає, що позивач сам підтверджує що кредит було видано йому як фізичній особі - підприємцю для розвитку бізнесу.
Тому відповідач на полягає на тому, що договір не може суперечити законодавству України по захисту прав споживачів, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» чітко визначає суб'єктів, на які розповсюджується дія Закону. Так п.2 ч. 1 цього Закону визначає, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відсилає до Закону України "Про споживче кредитування", який містить чітке визначення споживчого кредиту. Так відповідно до п.11, ч. 1, ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) н придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницької незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Позивач в даній справі є фізичною особою-підприємцем (на час укладенні договору кредиту також мав цей статус), спирається на законодавство про захист прав споживачів, хоча в даному випадку ні Закон України «Про захист прав споживачів», н Закон України «Про споживче кредитування» ніякого відношення не мають до даного договору кредиту, так як Позивач є фізичною особою-підприємцем та кредит отримувався на розвиток бізнесу, що підтверджується як договором кредиту, так і самим Позивачем і позовній заяві.
Даний нормативно-правовий акт регулює діяльність виключно банків. Так п. 1.2 Правил зазначає, що ці правила регулюють порядок надання банками споживачу інформації.
ТОВ "Фінансова Компанія "Надія України" є небанківською фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серії ІК №45 та її діяльність не регулюється нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідач зазначає, що укладений договір містить всю необхідну інформацію та відповідає вимогам ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в якій вказано, що фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору.
Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Відповідач наголошує на тому, що договір містить порядок зміни і припинення договору, а саме в п. 3.3., 4.3.4., 4.3.5., 4.4.2., 9.1., 9.7.
В п. 9.6. Договору кредиту вказано, що Договір може бути змінено або розірвано на вимогу однієї зі сторін у випадку встановлених Договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України говорить, що додержання таких вимог є необхідним для чинності правочину:
Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Порушення вимог законодавства при укладенні кредитного договору, а саме порушення вимог статті 525 ЦК України, є підставою для визнання Кредитного Договору недійсним.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Дослідивши доводи, що надали сторони суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Позивач уклав договір кредиту №ДК4-2 від 26.04.2018 року в п.2.2 якого визначено, що кредит надається з метою: на розвиток бізнесу, в преамбулі договору вказано, що договір укладений відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Отже, Закон України «Про захист прав споживачів» та Закон України «Про споживче кредитування» не може застосовуватись до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.
Суд дослідив умови договору і дійшов до висновку про те, що він містить пункти, в яких вказано порядок зміни і припинення договору.
Сторонами підписано Додаток 1 до договору кредиту №ДК 4-2 від 26.04.2018 року, в якому міститься графік погашення кредиту та процентів, отже позивач був обізнаний із сумою платежів.
Що стосується відповідальності сторін та несправедливих умов договору, про які зазначив позивач, то суд вказує, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, порушення принципу добросовісності, по-друге, спричинення істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, по-третє, завдання шкоди.
Позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що договір порушив його права, спричинив шкоду, а також що його волевиявлення було не вільним і не відповідало його внутрішній волі.
Судом встановлено, що договір було укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення відповідало їх внутрішній волі. Відповідач не заявляв додаткових вимог щодо спірного договору та в подальшому виконував його умови. Відповідач надав позивачу необхідний обсяг інформації, в тому числі графік погашення кредиту та процентів.
Відповідач є фінансовою небанківською установою та зареєстрована відповідно до свідоцтва Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а отже дія Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168 на діяльність відповідача не розповсюджується.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження, викладених у позові обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Кринциглова Олександра Миколайовича не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 233, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 19, 56, 73, 74, 76, 86, 80, 162, 164, 171, 231, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23.06.2020 р.
Суддя М.В. Данилова