ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2020Справа № 910/5263/20
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомПриватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
доАкціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 201 435 грн 17 коп.
Представники:не викликались
16.04.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 201 435 грн 17 коп. збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим вагони № № 61015988, 53420261, 56863384, 56937659, 53589420 прибули з недостачею вартістю 201 435 грн 17 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5263/20, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
17.6.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до частини 1 та 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 (дата набрання чинності - 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22 травня 2020 р. до 22 червня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
За таких обставин, судом встановлено, що відповідачем не пропущено процесуальний строк на подання відзиву, а отже суд залишає без розгляду вказане клопотання.
При цьому, враховуючи, що відповідач скористався своїм правом на подання відзиву, суд вважає за можливе ухвалити рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
14.02.2018 між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (замовник) укладено договір про надання послуг № 00039/ЦТА-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
01.02.2016 між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (постачальник за договором) та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець за договором) укладено договір № 245/108/16Сб, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію (ресурси) на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до залізничної накладної від 19.10.2019 № 52132503, відправником - Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" надіслано залізничним транспортом вагони № № 53535068, 56963184, 53589420, 56937659, 56863384, 53420261, 61015988 з вантажем "кокс доменний" загальною масою 349050 кг. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
21.10.2019 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці складені комерційні акти: № 485604/1293 про недостачу вантажу в вагоні № 61015988 в кількості 6 700 кг, № 485604/1292 про недостачу вантажу в вагоні № 53420261 в кількості 6 200 кг, № 485604/1291 про недостачу вантажу в вагоні № 56863384 в кількості 6 750 кг, № 485604/1290 про недостачу вантажу в вагоні № 56937659 в кількості 6 850 кг, № 485604/1289 про недостачу вантажу в вагоні № 53589420 в кількості 8 800 кг.
Позивач зазначив, що відповідач як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 201 435 грн 17 коп., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної від 19.10.2019 № 52132503.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає у розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За змістом статті 31 Статуту та пунктів 5 і 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.
Відповідно до частини 3 статті 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
У відповідності до пункту 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, Перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Згідно з частиною 3 статті 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційними актами № № 485604/1293, 485604/1292, 485604/1291, 485604/1290, 485604/1289, а саме:
- у комерційному акті від 21.10.2019 № 485604/1293 зазначено, що на підставі акту загальної форми від 21.10.2019 № 12496 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці проводилось комісійне перевантаження вагону № 61015988 за відправкою, зазначеною на лицевій стороні даного акту. По документам значиться вага: тара - 23 400 кг, нетто - 42 500 кг. При переважуванні фактична вага виявилася: брутто - 59 200 кг, тара - 23 400, нетто - 35 800 кг, що менше документу 6 700 кг;
- у комерційному акті від 21.10.2019 № 485604/1292 зазначено, що на підставі акту загальної форми від 21.10.2019 № 12497 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці проводилось комісійне перевантаження вагону № 53420261 за відправкою, зазначеною на лицевій стороні даного акту. По документам значиться вага: тара - 23 500 кг, нетто - 51 650 кг. При переважуванні фактична вага виявилася: брутто - 68 950 кг, тара - 23 500, нетто - 45 450 кг, що менше документу 6 200 кг;
- у комерційному акті від 21.10.2019 № 485604/1291 зазначено, що на підставі акту загальної форми від 21.10.2019 № 12498 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці проводилось комісійне перевантаження вагону № 56863384 за відправкою, зазначеною на лицевій стороні даного акту. По документам значиться вага: тара - 23 500 кг, нетто - 50 100 кг. При переважуванні фактична вага виявилася: брутто - 66 850 кг, тара - 23 500, нетто - 43 350 кг, що менше документу 6 750 кг;
- у комерційному акті від 21.10.2019 № 485604/1290 зазначено, що на підставі акту загальної форми від 21.10.2019 № 12499 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці проводилось комісійне перевантаження вагону № 56937659 за відправкою, зазначеною на лицевій стороні даного акту. По документам значиться вага: тара - 23 400 кг, нетто - 49 200 кг. При переважуванні фактична вага виявилася: брутто - 65 750 кг, тара - 23 400, нетто - 42 350 кг, що менше документу 6 850 кг;
- у комерційному акті від 21.10.2019 № 485604/1289 зазначено, що на підставі акту загальної форми від 21.10.2019 № 12500 на станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці проводилось комісійне перевантаження вагону № 53589420 за відправкою, зазначеною на лицевій стороні даного акту. По документам значиться вага: тара - 22 500 кг, нетто - 54 200 кг. При переважуванні фактична вага виявилася: брутто - 67 900 кг, тара - 22 500, нетто - 45 400 кг, що менше документу 8 800 кг.
Згідно з частиною 1 статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Відповідно до пункту 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.
У відповідності з пунктом 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони (контейнери), що прибувають та відправляються зі станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) повинні оглядатися у комерційному відношенні.
Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі (далі - Технічні умови) правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Відповідно до накладної № 52132503 вантаж завантажено у вагони відправником, на станції відправлення, залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Вартість 1 тони вантажу у вагоні № 61015988 відповідно до рахунку-фактури № 92883525 від 19.10.2019 та сертифікату якості 28005 вантажовідправника складає 6 896 грн 22 коп. (в т.ч. ПДВ) (244 241 грн 20 коп. х 1,2 (загальна сума рахунку з урахуванням ПДВ) : 42,500 т (загальна кількість вантажу згідно рахунку) = 6 896 грн 22 коп.
Вартість 1 тони вантажу у вагонах № № 53589420, 56937659, 56863384, 53420261 відповідно до рахунку-фактури № 92883525 від 19.10.2019 та сертифікату якості 22045 вантажовідправника складає 6 576 грн 00 коп. (в т.ч. ПДВ) (1 679 894 грн 09 коп. х 1,2 (загальна сума рахунку з урахуванням ПДВ) : 306,550 т (загальна кількість вантажу згідно рахунку) = 6 576 грн 00 коп.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані. Як вбачається з залізничної накладної від 19.10.2019 № 52132503 вантаж "кокс доменний" зданий до перевезення у вологому стані.
Згідно з комерційним актом від 21.10.2019 № 485604/1293 недостача склала 6 700 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2 % маси нетто (від маси нетто 42 500 кг) складає: 42 500 кг * 2 % = 850 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 6 700 кг - 850 кг = 5 850 кг (5,85 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 61015988 складає: 5,85 т * 6 896 грн 22 коп. = 40 342 грн 89 коп.
Згідно з комерційним актом від 21.10.2019 № 485604/1292 недостача склала 6 200 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2 % маси нетто (від маси нетто 51 650 кг) складає: 51 650 кг * 2 % = 1 033 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 6 200 кг - 850 кг = 5 167 кг (5,167 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 53420261 складає: 5,167 т * 6 576 грн 00 коп. = 33 978 грн 19 коп.
Згідно з комерційним актом від 21.10.2019 № 485604/1291 недостача склала 6 750 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2 % маси нетто (від маси нетто 50 100 кг) складає: 50 100 кг * 2 % = 1 002 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 6 750 кг - 850 кг = 5 748 кг (5,748 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 56863384 складає: 5,748 т * 6 576 грн 00 коп. = 37 798 грн 85 коп.
Згідно з комерційним актом від 21.10.2019 № 485604/1290 недостача склала 6 850 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2 % маси нетто (від маси нетто 49 200 г) складає: 49 200 кг * 2 % = 984 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 6 850 кг - 984 кг = 5 866 кг (5,866 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 56937659 складає: 5, 866 т * 6 576 грн 00 коп. = 38 574 грн 82 коп.
Згідно з комерційним актом від 21.10.2019 № 485604/1289 недостача склала 8 800 кг. Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 2 % маси нетто (від маси нетто 54 200 г) складає: 54 200 кг * 2 % = 1 084 кг. Таким чином, кількість фактичної недостачі складає: 8 800 кг - 1 084 кг = 7 716 кг (7,716 т). Отже, сума втраченого вантажу в вагоні № 53589420 складає: 7,716 т * 6 576 грн 00 коп. = 50 740 грн 42 коп.
З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач допустив нестачу вантажу та спричинив позивачеві збитки в розмірі вартості нестачі вантажу (кокс доменний) загальною вартістю 201 435 грн 17 коп.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 201 435 грн 17 коп., які поніс позивач в якості нестачі вантажу (кокс доменний), у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 117 384 грн 26 коп., заподіяних відповідачем незбереженням прийнятого до перевезення вантажу підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача, викладені ним у відзиві позовну заяву, стосовно того, що завдані позивачу збитки не підтверджуються матеріалами справи, так як останнім не надані докази оплати рахунку та копія податкової накладної, підписана головним (старшим) бухгалтером, тобто позивачем не доведено розмір дійсної вартості втраченого вантажу.
Відхиляючи вищевказані доводи відповідача, суд відзначає, що предметом розгляду даної справи є вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у зв'язку із незбереженням останнім вантажу при перевезенні, тоді як здійснення оплати за поставку спірного вантажу не входить до предмету доказування у даній справі.
Крім того, як вище зазначалось з посиланням на приписи ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Більш того, у пункті 2.7 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", на які відповідач посилався відзивіпозовну заяву, також зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Також, у наведеному пункті 2.7 вказаних роз'яснень вказано, що Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.
Доводи відповідача стосовно ненадання позивачем копії податкової накладної, підписаної головним (старшим) бухгалтером, судом також відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 74, ст.ст. 76-79, статтею 86, ст. 123, ст. 129, ст.ст. 232-233, ст.ст. 237- 238, ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (вул. Левченка, 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87504, ідентифікаційний код 00191129) збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу у сумі 201 435 (двісті одна тисяча чотириста тридцять п'ять) грн 17 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 021 (три тисячі двадцять одна) грн 53 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Б.Плотницька