18.06.2020 року м. Дніпро Справа № 908/2660/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.,
при секретарі судового засідання: Мудрак О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Левкут В.В.) від 16.01.2020р., повний текст якого складено 22.01.2020р., у справі № 908/2660/19
за позовом концерну “Міські теплові мережі” (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)
до відповідача публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
про стягнення 1 553 544,16 грн.,
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.01.2020р. у справі № 908/2660/19:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь концерну «Міські теплові мережі» (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А, ідентифікаційний код 32121458) 665148,06 грн. (шістсот шістдесят п'ять тисяч сто сорок вісім грн. 06 коп.) пені, 140642,72 грн. (сто сорок тисяч шістсот сорок дві грн. 72 коп.) інфляційних втрат, 82605,32 грн. (вісімдесят дві тисячі шістсот п'ять грн. 32 коп.) 3% річних, 23303,16 грн. (двадцять три тисячі триста три грн. 16 коп.) судового збору та 19,48 грн. (дев'ятнадцять грн. 48 коп.) поштових витрат;
- в іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100610 від 01.12.2014, наявністю заборгованості у розмірі 3 654 659,68 грн., стягнутої рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.11.2018 у справі №908/1133/18, яке набрало законної сили 23.11.2018.
Враховуючи наявність прострочення виконання грошового зобов'язання, перевіривши розрахунок позивача, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Місцевим господарським судом визнано правомірними вимоги про стягнення пені, які заявлені позивачем на підставі пункту 7.2.10 договору з дотриманням положень ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", але з урахуванням надкритичного фінансового стану відповідача суд зменшив розмір заявленої суми пені на 50%, зазначивши, що заявлена пеня не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення і позивачем не надано доказів в підтвердження понесених ним збитків.
Також, місцевим господарським судом зазначено, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.
Місцевим господарським судом відхилені посилання відповідача на Графік погашення заборгованості з посиланням на те, що вказаний графік погашення заборгованості не свідчить про укладання сторонами нового правочину, так як він не укладений аналогічно формі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді; доказів узгодження сторонами припинення умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.12.2014 №100610 до суду не надано.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” з апеляційною скаргою, в якій, з урахуванням доповнень (уточнень) до апеляційної скарги, просить рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2020р. у справі № 908/2660/19 скасувати в частині стягнення пені у розмірі 665 148,06 грн., інфляційних втрат у ромзірі 140 642,72 грн., 3% річних у розмірі 82 605,32 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом не надано належної оцінки доводам відповідача про погодження сторонами графіку погашення заборгованості, на яку позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати, оскільки строки оплати даної заборгованості згідно Графіку погашення заборгованості ще не настали.
Апелянт вважає, що графіком змінені строки виконання обов'язку з оплати заборгованості за спільною згодою сторін; оскільки відбулася заміна зобов'язання в частині строків його виконання, після підписання графіку повинні виконуватися саме його положення.
Підписаний графік погашення заборгованості, на думку апелянта, за своєю правовою природою є додатковим договором до договору №100610 від 01.12.2014, який укладено в письмовій формі та яким визначені нові строки оплати. Сторони добровільно змінили строк розрахунків, що свідчить про відсутність порушень грошових зобов'язань відповідача до настання строків, які передбачені даним графіком.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2020р. у справі № 908/2660/19.
У зв'язку із встановленням на період дії карантинних заходів в Україні тимчасово особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання постанови Кабінету міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), враховуючи Рекомендації Ради суддів України, викладені у листі № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, відтерміновано розгляд судових справ на період дії карантину.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.05.2020р. розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.06.2020р. о 10:30 год.
15.04.2020 від Концерну "Міські теплові мережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач апеляційну скаргу вважає безпідставною та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін. Позивач вважає правильним висновок місцевого господарського суду про задоволення позову, оскільки, на його думку, має місце неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині сплати заборгованості за теплову енергію. Також позивач погоджується із висновком місцевого господарського суду, що погодження сторонами графіку заборгованості не змінює строки виконання зобов'язання, передбаченого умовами договору.
22.04.2020 від Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" надійшла відповідь на відзив, в якій відповідач зазначає, що погоджений сторонами графік погашення заборгованості припиняє попереднє зобов'язання та встановлює новий порядок погашення (є новацією), тому відсутні підстави для задоволення позову.
Також, ПАТ "Запоріжжяобленерго" надані письмові пояснення щодо клопотання про зменшення 3 % річних, згідно з якими апелянт просить просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2020р. у справі № 908/2660/19 в частині стягнення пені у розмірі 665 148,06 грн., інфляційних втрат у ромзірі 140 642,72 грн., 3% річних у розмірі 82 605,32 грн., прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, в разі відмови в задоволенні апеляційної скарги в частині оскарження стягнення 3 % річних - зменшити розмір 3 % річних до 50 %, та в обгрунтування якого зазначає, що відповідачем у встановлений законом спосіб, належними та допустимими доказами доведено факт критичної неплатоспроможності свого фінансового стану та відсутності коштів для фінансування в необхідному обсязі першочергових та обов'язкових витрат товариства, тому задоволення судом у повному обсязі вимоги позивача щодо стягнення 3% річних призведе до появи додаткового фінансового тягаря на підприємство. Звертаючись з даним клопотанням до суду апеляційної інстанції, відповідач посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно якої суд дійшов висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Позивач не скористався наданим йому правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку в судове засідання свого повноважного представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов'язковою, неявка представника позивача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представника позивача.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (назва згідно з додатковою угодою № 5/1 від 07.02.2017) (споживач) та Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) укладений договір № 100610 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався відпустити теплову енергію в гарячій воді, а відповідач - прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
За умовами п. 1.1 Договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді для опалення (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 код 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари, гарячої води) (надалі - теплова енергія) Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до додатку № 1 до договору, договір укладався для постачання теплової енергії на опалення об'єктів Споживача, які розташовані за адресами: вул. Добролюбова, 14-А; бул. Вінтера, 16, 22-А, 40, 44; вул. Каховська, 3-А, 26; вул. Одеська, 4; вул. Кіяшка, 7.
Згідно з п. 3.2.6 Договору відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.
Розділом 6 Договору сторони обумовили порядок розрахунків за теплову енергію. Розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку, на підставі показань вузла обліку теплової енергії, а у випадках їх відсутності - відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов договору (п. 6.1). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2). Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3). Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату (6.4).
Згідно з п. 6.7 договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 23.01.2015, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок, Акт приймання-передачі теплової енергії. Теплопостачання організація надає складені в електронній формі, зареєстровані та оформлені відповідно до вимог податкового законодавства податкові документи на всю суму зобов'язань, що виникли не пізніше 10-ти календарних днів від дати виникнення податкових зобов'язань, згідно вимог податкового кодексу України.
Відповідно до п. 6.7.1 Договору, отриманий акт споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.
У разі неотримання Теплопостачанню організацією підписаного Акту, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином Акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахункових період (п. 6.7.2).
Згідно з п. 6.7.3 договору, сторони щоквартально (по мірі необхідності) з ініціативи Теплопостачальної організації, проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію з підписанням акту звірки.
Відповідно до п. 10.1 договору, договір набуває чинності з дня його підписання і діє до моменту укладання Сторонами письмової угоди про його розірвання. Певні умови договору, можуть бути переглянуті за узгодженням сторін на підставах та у відповідності до діючого законодавства України.
Пунктами 10.2 та 10.3 договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках: прийняття відповідного рішення судом; ліквідації однією із сторін. Припинення дії договору не звільняє Споживача від обов'язку повної сплати за спожиту теплову енергію та відповідальності, передбаченої цим договором і чинним законодавством України.
Доказів припинення дії договору у зв'язку із настанням зазначених обставин суду не надано, отже договір є чинним.
У зв'язку із тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за вказаним договором щодо оплати вартості отриманої теплової енергії, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення заборгованості з відповідача за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року та з жовтня 2017 року по квітень 2018 року.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.11.2018 у справі № 908/1133/18 позовні вимоги концерну “Міські теплові мережі” задоволено, стягнуто з ПАТ “Запоріжжяобленерго” на користь концерну “Міські теплові мережі” 3 654 659,68 грн. основного боргу, 44312,56 грн. пені за період з 20.11.2017 по 20.04.2018 включно, 266493,07 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2016 по березень 2018 включно, 66143,64 грн. 3 % річних за загальний період з 20.11.2016 по 20.04.2018 включно та 61182,26 грн. (з урахуванням виправленої судом описки) судового збору. Рішення в апеляційному порядку не оскаржено та 23.11.2018 набрало законної сили.
У зв'язку з тим, що заборгованість за Договором відповідачем не погашено, позивачем нараховано відповідачу 1 330 296,12 грн. пені за період з 03.03.2019 по 31.08.2019, 140 642,72 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по липень 2019 року та 82605,32 грн. 3% річних за період з 30.11.2018 по 31.08.2019.
Предметом спору є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасну сплату заборгованості за договором №100610 від 01.12.2014, яка стягнута за рішенням суду у справі № 908/1133/18.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Частинами 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 Цивільного кодексу України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.
В пункті 7.2.10 договору сторони визначили, що за порушення Споживачем строків оплати за теплову енергію, встановлених в пункті 6.4 цього договору, останній сплачує Теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення по день фактичної оплати.
Позивачем нарахована та заявлена до стягнення пеня за період з 03.03.2019 по 31.08.2019 в розмірі 1 330 296,12 грн.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 1 330 296,12 грн. є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення пені, однак зменшив розмір заявленої суми пені на 50%, зазначивши, що заявлена пеня не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення і позивачем не надано доказів в підтвердження понесених ним збитків.
Згідно з приписами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 82 605,32 грн. за період з 30.11.2018 по 31.08.2019 та інфляційні втрати у розмірі 140 642,72 грн. за період з грудня 2018 року по липень 2019 року (включно).
Надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат місцевий господарський суд визнав виконаними правильно, а вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 82 605,32 грн. за період з 30.11.2018 по 31.08.2019 та інфляційні втрати у розмірі 140 642,72 грн. за період з грудня 2018 по липень 2019 (включно), обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Місцевим господарським судом відхилені послання відповідача на зміну строків сплати заборгованості, та суд дійшов до висновку, що графік погашення заборгованості по суті є лише відстроченням виконання встановленого судом боргу, не припиняє попереднього зобов'язання та не встановлює новий порядок погашення (не є новацією).
Апелянт не погоджується із такими висновками місцевого господарського суду, посилаючись на ненадання належної оцінки доводам відповідача про погодження сторонами графіку погашення заборгованості, яким змінені строки виконання обов'язку з оплати заборгованості за спільною згодою сторін.
Підписаний графік погашення заборгованості, на думку апелянта, за своєю правовою природою є додатковим договором до договору №100610 від 01.12.2014, який укладено в письмовій формі та яким визначені нові строки оплати, так як сторони добровільно змінили строк розрахунків, що свідчить про відсутність порушень грошових зобов'язань відповідача до настання строків, які передбачені цим графіком. Оскільки в графіку погашення заборгованості сторони домовились про сплату заборгованості по договору №100610 від 01.12.2014 у сумі 3 654 659,68 грн., яка стягнута рішенням суду у справі № 908/1133/18, щомісячно рівними частинами по жовтень 2021 року, апелянт вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Апеляційний господарський суд частково погоджується із такими доводами апелянта.
Так, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природу та підстави виникнення боргу, що в повній мірі відповідає правовій позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 24.04.2018 у справі №904/8731/17.
Проте, кваліфікацію місцевим судом наявного графіку погашення заборгованості лише як домовленості щодо відстрочення виконання рішення суду, що не має характеру правочину та мета якої полягає тільки в припиненні спору на узгоджених сторонами підставах, колегія апеляційного суду вважає помилковою.
Відповідно до пункту 8.1. договору розбіжності та спори між сторонами, пов'язані з виконанням, зміною, та розірванням цього договору, вирішуються шляхом проведення переговорів, листуванням або укладенням додаткових угод. Пропозиції щодо зміни договірних величини обсягів споживання теплової енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 30 днів до початку кварталу.
Матеріалами справи підтверджується, що Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" з листом від 17.08.2018 за вих. №3402/21, в якому враховуючи наявність заборгованості на загальну суму 9 061 310,97 грн., в тому числі й за договором №100610 від 01.12.2014, запропонував Публічному акціонерному товариству "Запоріжжяобленерго" розглянути питання щодо укладання графіку погашення заборгованості за попередні періоди за умови своєчасної плати поточних рахунків в наступному опалювальному періоді.
Також, Концерн "Міські теплові мережі" направив на адресу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" лист від 10.01.2019 за вих. № 93/08 щодо перегляду та затвердження з подальшим виконанням графіку реструктуризації заборгованості за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн., який було запропоновано та надіслано ПАТ "Запоріжжяобленерго" листом від 26.11.2018 за вих. №4789/20, який має враховувати певні строки, передбачені законодавством, для погашення заборгованості за рішенням суду.
На вказаний лист Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" листом від 21.01.2019 за вих. №001-25/741 надало відповідь, в якій запропонувало графік погашення заборгованості на загальну суму 9 061 310,06 грн.
Листом від 01.02.2019 р. за вих. № 426/27 Концерн "Міські теплові мережі" направив на адресу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" скоригований графік погашення заборгованості на загальну суму 9 061 310,06 грн.
Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" листом від 18.02.2019 за вих.№004-25/2395 направило Концерну "Міські теплові мережі" підписаний графік погашення заборгованості з основного боргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" перед Концерном "Міські теплові мережі "за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн.
Відповідно до Графіку погашення заборгованості з основного боргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" перед Концерном "Міські теплові мережі" за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн., за договором №100610, заборгованість за яким стягнута згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2018 у справі №908/1133/18, сторонами погоджено сплату суми основного боргу в розмірі 3 654 659,68 грн. частинами у сумі 174 031,41 грн. щомісячно з січня 2020 року по вересень 2021 року.
Вказаний Графік погашення заборгованості підписаний заступником генерального директора з ПЕ та ЗП Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" Воронко Ю.С. та генеральним директором Концерну "Міські теплові мережі" Грек О.С. та скріплений печатками підприємств.
У даному випадку спір між сторонами вирішений у зв'язку з постановленим рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.11.2018 у справі №908/1133/18, тоді як сторонами узгоджений та підписаний Графік погашення заборгованості з основного боргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" перед Концерном "Міські теплові мережі" за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн. 18.02.2019, тобто після прийняття такого рішення.
Апеляційний господарський суд погоджується із доводами апелянта про те, що підписання сторонами спору за взаємною згодою графіку погашення заборгованості з основного боргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" перед Концерном "Міські теплові мережі" за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн. мало наслідком зміну строку виконання грошового зобов'язання шляхом встановлення сторонами розміру щомісячного платежу, що сплачується впродовж погодженого періоду часу щодо спірної суми (3 654 659,68 грн.), тобто мало місце відстрочення сплати до жовтня 2021 року.
Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апелянта про те, що укладення сторонами графіку є новацією зобов'язання, однак, з урахуванням реструктуризації заборгованості, погодженої у Графіку погашення заборгованості з основного боргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" перед Концерном "Міські теплові мережі" за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн. має місце зміна строку виконання відповідачем обов'язку щодо погашення заборгованості по договору №100610 від 01.12.2014 у сумі 3 654 659,68 грн., яка стягнута рішення суду у справі № 908/1133/18, відповідно до графіка, погодженого сторонами 18.02.2019.
Враховуючи зміну сторонами 18.02.2019 строку сплати заборгованості по договору №100610 від 01.12.2014 у сумі 3 654 659,68 грн., яка стягнута рішення суду у справі №908/1133/18, за обставин недоведення позивачем порушення відповідачем змінених умов виконання грошового зобов'язання, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для нарахування відповідачу за період після укладення графіку пені та встановленого частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України індексу інфляції та 3% річних на прострочену суму основного боргу.
Між тим, оскільки сторонами узгоджений та підписаний Графік погашення заборгованості з основного боргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" перед Концерном "Міські теплові мережі" за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн. лише 18.02.2019, до підписання вказаного графіку зобов'язання зі сплати заборгованості по договору №100610 від 01.12.2014 у сумі 3 654 659,68 грн. мало здійснюватись відповідно до встановлених умовами договору строків, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 3 654 659,68 грн. до 18.02.2019.
Таким чином, є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 24 030,64 грн. за період з 30.11.2018 по 17.02.2019 (включно) та інфляційні втрати у сумі 84 679,93 грн. за період з 01.12.2018 по 17.02.2019.
Оскільки пеня заявлена до стягнення за період з 03.03.2019, тобто після узгодження та підписання сторонами Графіку погашення заборгованості з основного боргу ПАТ "Запоріжжяобленерго" перед Концерном "Міські теплові мережі" за теплову енергію в загальній сумі 9 061 310,06 грн., позовні вимоги про стягнення пені у сумі 1 330 296,12 грн. за період з 03.03.2019 по 31.08.2019 задоволенню не підлягають, а в суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення розміру пені та її часткове стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для повного скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2020 у справі № 908/2660/19 та прийняття нового рішення, яким позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" слід задовольнити частково та стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 24 030,64 грн. 3% річних, 84 679,93 грн. - інфляційних втрат, 1 631,22 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову, 1,36 грн. поштових витрат, в решті позовних вимог відмовити.
З огляду на часткове стягнення 3 % річних та суму стягнення, не підлягає задоволенню і клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2020 у справі № 908/2660/19 -задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 16.01.2020 у справі №908/2660/19 - скасувати.
Ухвалити нове рішення
Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі" задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Концерну "Міські теплові мережі" 24 030,64 грн. 3% річних, 84 679,93 грн. - інфляційних втрат, 1 631,22 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову, 1,36 грн. поштових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 32 507,91 грн.
Видачу наказів згідно зі статті 327 Господарського процесуального кодексу України доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 24.06.2020 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.О. Кузнецов