проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"24" червня 2020 р. Справа № 922/3241/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
1-го відповідача - Щербаня С.Г., ордер серія АХ №1009441 від 09 червня 2020 року, свідоцтво №662 від 24 квітня 1996 року,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Волторніста С.І., ордер серія ПТ №164948 від 10 червня 2020 року, свідоцтво №1952 від 09 січня 2018 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вячеслав" (вх. №1174 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 у справі № 922/3241/19
за позовом - ОСОБА_1 , м. Харків,
до першого відповідача - ОСОБА_2 , м. Лизогубівка
другого відповідача - Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області - Марюхніч Жанни Євгенівни, м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Вячеслав", смт. Васищеве,
про скасування дії про внесення змін та виключення зі складу засновників,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до відповідачів, ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округ Харківської області Марюхніч Жанни Євгенівни, про скасування реєстраційної дії про внесення змін до відомостей про юридичну особу (приватне підприємство "Вячеслав"), що не пов'язані зі змінами в установчих документах від 08 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вчинену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округ Харківської області Марюхніч Жанною Євгенівною, та про виключення ОСОБА_2 зі складу засновників/учасників приватного підприємства "Вячеслав". В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що всупереч нормам законодавства без законних на те підстав, проти волі юридичної особи - Приватного підприємства "Вячеслав", до складу підприємства увійшла ОСОБА_2 .
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 у справі № 922/3241/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 з метою набуття прав учасника на 1/2 статутного фонду ПП "Вячеслав" виконала визначену законодавством певну послідовність юридично значимих дій, а саме: прийняла спадщину, оформила свідоцтво на право на спадкування за заповітом, звернулась до приватного нотаріуса для здійснення реєстраційної дії, яка не пов'язана зі змінами в установчих документах, мала "правомірні очікування"/"законні сподівання" на зміну її майнового права. Одночасно місцевий господарський суд вказав, що позивачем до матеріалів справи не представлено доказів визнання дій приватного нотаріуса Харківського міського округу Харківської області Марюхніч Жанною Євгенівною незаконними або такими, що порушують імперативні норми чинного законодавства України.
Приватне підприємство "Вячеслав" з вказаним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що
1) ОСОБА_2 отримала право Ѕ частки статутного фонду ПП "Вячеслав"до набрання чинності ч.2 ст. 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", у зв'язку з чим для вступу до підприємства остання повинна була звернутися до Вищого органу управління ПП "Вячеслав", а після отримання згоди, звернутися до державного реєстратора про внесення змін до державного реєстру;
2)на думку скаржника Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області - Марюхніч Жанна Євгенівна не мала права вчиняти реєстраційну дію щодо внесення ОСОБА_2 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як учасник ПП "Вячеслав", оскільки свідоцтво про право на спадщину було видане Державним нотаріусом першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10 червня 2020 року залучено до участі у справі № 922/3241/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 , розгляд справи відкладено на 24 червня 2020 року о 10:30 год.
У судове засідання, яке відбулось 24 червня 2020 року, з'явились представники 1-го відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила, що рішення Господарського суду Харківської області від 02 березня 2020 року у справі № 922/3241/19 відповідає нормам матеріального та процесуального права, враховуючи таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 1.2. Статуту Приватного підприємства "Вячеслав", державну реєстрацію змін до якого проведено Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 13 жовтня 2005 року за № 14711050001000982, засновником Приватного підприємства "Вячеслав" є ОСОБА_6 .
Згідно з пунктом 1.9. статуту, в разі смерті засновника, Підприємство та його майно переходить у спадок спадкоємцям у відповідності з законодавством України (Том 1, а.с.234).
Відповідно до Свідоцтва про смерть, виданого Виконавчим комітетом Лизогубівської сільської ради Харківського району, Харківської області, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
19 липня 2018 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н.В. видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідченого 06 червня 2013 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Левченко В.Г. за реєстром № 422, дублікат якого виданий 09 липня 2018 року Харківським обласним державним нотаріальним архівом Харківської області за реєстром № 1-156.
Спадкоємцями в заповіті майна ОСОБА_6 зазначені дочка ОСОБА_7 та неповнолітня дочка ОСОБА_2 , яким належить по 1/2 спадкового майна, яке складається з частки у статутному фонді Приватного підприємства "Вячеслав", код ЄДРПОУ 22679908, що має юридичну адресу: смт. Васищеву, вул. Промислова, будинок № 14, яка в цілому складає статутний капітал грошовою сумою 50,00 грн (Том 1, а.с.32).
У вказаному свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 10 липня 2018 року міститься застереження про те, що Свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна видано ОСОБА_7 , а свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частку спадкового майна ще не видано.
Як стверджує позивач, 11 липня 2018 року ОСОБА_7 було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого остання успадкувала 1/2 частки у статутному фонді Приватного підприємства "Вячеслав", код ЄДРПОУ 22679908, що має юридичну адресу: смт. Васищеву, вул. Промислова, будинок № 14, після смерті батька ОСОБА_6 .
13 липня 2018 року ОСОБА_7 , рішенням власника Приватного підприємства "Вячеслав" за № 04/13-07-18, вирішила здійснити відчуження своєї частки в Приватному підприємств "Вячеслав", яка складає 50% від статутного капіталу (фонду) підприємства, що в номінальному вираженню становить 25,00 грн, ОСОБА_1 , шляхом укладання договору купівлі-продажу в простій формі.
Як вказує позивача, цього ж дня між ним та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу, в результаті чого до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені зміни щодо складу учасників підприємства.
13 липня 2018 року ОСОБА_1 , як власник 50% Приватного підприємства "Вячеслав" з урахуванням того, що другий власник 50% Приватного підприємства "Вячеслав" ОСОБА_6 помер, спадкоємці права на частку в підприємстві не оформили, керуючись Статутом підприємства та статтею 65 Господарського кодексу України, вирішив затвердити нову редакцію статуту Приватного підприємства "Вячеслав" вцілому.
Як свідчать матеріали справи, 19 липня 2018 року державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Богуновою Н.В., видано ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке складається з 1/2 частки у статутному фонді Приватного підприємства "Вячеслав", код ЄДРПОУ 22679908, що має юридичну адресу: смт. Васищеву, вул. Промислова, будинок № 14, яка в цілому складає статутний капітал грошовою сумою 50,00 грн.
05 липня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського округу Харківської області Марюхніч Жанни Євгенівни з заявою про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна учасника підприємства). Дані зміни були зареєстровані в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08 липня 2019 року.
Стверджуючи про незаконність входження до складу підприємства ОСОБА_2, позивач просить господарський суд скасувати реєстраційні дії про внесення змін до відомостей про юридичну особу (приватне підприємство "Вячеслав"), що не пов'язані зі змінами в установчих документах від 08 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вчинену приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округ Харківської області Марюхніч Жанною Євгенівною та про виключити ОСОБА_2 зі складу засновників/учасників приватного підприємства "Вячеслав".
Вказане обгрунтовує тим, що редакція статуту ПП "Вячеслав"передбачає обовязкове погодження вступу нового учасника до підприємства рішенням вищого органу управління підприємства.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.
За змістом ч.ч. 3, 5 статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.
У статті 113 Господарського кодексу України зазначено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.
Отже, відповідно до зазначених правових норм, юридичні особи можуть створюватися не лише у формі товариств і установ, а і в інших передбачених законом формах.
При цьому господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. Тоді як приватне підприємство є окремою організаційно-правовою формою суб'єкта господарювання, що передбачено статтею 113 Господарського кодексу України. Наявність у підприємства, яке може діяти, зокрема, на основі приватної власності кількох громадян, статутного капіталу не є достатньою підставою для ототожнення його з господарським товариством.
Разом з тим суд враховує, що порядок створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством не врегульований ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України.
Нормами статті 63 Господарського кодексу України визначено види та організаційні форми підприємств. Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи).
Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.
Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут тощо. Унітарними є підприємства, зокрема, що засновані на приватній власності засновника.
Згідно з положеннями статті 66 цього кодексу майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених цим Кодексом та законами, прийнятими відповідно до нього. Реалізація майнових прав підприємства здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законодавчими актами України.
Ураховуючи викладене, статутний капітал Приватного підприємства "Вячеслав" був сформований одним засновником - ОСОБА_6, після смерті якого, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 успадкували по 1/2 статутного капіталу даного підприємства.
Приватне підприємство "Вячеслав" на час виникнення та існування спірних правовідносин фактично було корпоративним, а не унітарним підприємством.
Даний висновок випливає зі змісту ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 113 та ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України та з огляду на те, що засновник Приватного підприємства "Вячеслав" ОСОБА_8 Ф .П. помер, а відповідно до свідоцтва на спадщину від 10 липня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 успадкували частки статутного фонду підприємства в рівних частина - по 50 % частки статутного фонду, яка в цілому складає статутний капітал грошовою сумую 50,00 грн.
Тобто, приватне підприємство "Вячеслав" втратило унітарну форму управління в момент відкриття спадщини ОСОБА_6 .
Юридичний факт смерті учасника підприємства - ОСОБА_6 спричиняє зміну складу учасників такого товариства, що вимагає внесення відповідних змін до установчих документів.
Досліджуючи питання переходу права участі ОСОБА_6 в Приватному підприємстві "Вячеслав" до його спадкоємиці - ОСОБА_2 колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1296 Цивільного Кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Згідно зі статтею 1268 Цивільного Кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 1 статті 100 Цивільного Кодексу України передбачено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
У пунктах 1, 2 частини 1 статті 1219 Цивільного Кодексу України встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.
Колегія суддів звертає увагу, що чинним законодавством не передбачений чіткий порядок включення учасника приватного підприємства, який є спадкоємцем одного з учасників (засновників) підприємства.
За змістом частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, що спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи законодавства щодо реалізації та захисту корпоративних прав, пов'язаних із участю в товаристві з обмеженою відповідальністю.
Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06 лютого 2018 року, який набрав чинності 17 червня 2018 року, визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про господарські товариства" у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також внесено зміни зокрема до Цивільного кодексу України, а саме назву підрозділу 4 § 1 глави 8 "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" та статті 140-151 виключено.
Приписами частини 1 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.
Положеннями частини 2 даної норми передбачено, що у разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов'язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.
З наведеної правової норми слідує, що у разі смерті учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця без згоди інших учасників товариства. Єдиною підставою для можливого виключення такого учасника з товариства є неподання такою особою з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника заяви про вступ до товариства відповідно до закону.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_2 є спадкоємцем 50% частки статутного фонду Приватного підприємства "Вячеслав" та відповідно є носієм в означеній частині корпоративних прав фонду підприємства.
З урахуванням наведеного, за фактом одержання ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, остання одержала статус спадкоємця учасника/засновника Приватного підприємства "Вячеслав" ОСОБА_6 та набула право на вступ до підприємства, шляхом подачі відповідної заяви.
Варто зазначити, що регулювання подачі заяви наявне в положеннях Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року в редакції станом на час набрання чинності Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Так, за змістом ч.5 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства. Справжність підписів на документі, зазначеному в підпункті "в" цієї частини, засвідчується нотаріально. Разом з таким документом подається доказ набуття права на спадщину або доказ правонаступництва (оригінал документа або його копія, вірність якої засвідчена нотаріально або тим, хто видав документ). Документи подаються такими особами: товариством - якщо подаються документи, зазначені в підпунктах "а" і "б" цієї частини; спадкоємцем чи правонаступником учасника товариства - якщо подається документ, зазначений у підпункті "в" цієї частини.
Таким чином, спадкоємець фізичної особи може стати учасником товариства на підставі нотаріально засвідченої заяви про вступ до товариства, поданої державному реєстраторові (нотаріусу) із документом, що підтверджує право на спадщину або реорганізацію юридичної особи.
Як свідчать матеріали справи, 05 липня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Харківського міського округу Харківської області Марюхніч Жанни Євгенівни з заявою про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах (зміна учасника підприємства).
У даному випадку ОСОБА_2 , звернувшись до приватного нотаріуса, як державного реєстратора для проведення відповідної реєстраційної дії, реалізувала свою власну волю на вступ до складу учасників товариства.
Статтею 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус. Державний реєстратор: приймає документи; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи; надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
З огляду на вказані вище положення законодавства, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснюється державним реєстратором на підставі поданих заявником документів або на підставі визначеного переліку судових рішень, які набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події. Виконання цієї функції наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) за тим, чи документи містять відомості, передбачені законом, відповідність за яких законодавством покладається на осіб, які подали заяву щодо проведення такої реєстрації.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду у справі № 826/1186/17 від 19 березня 2019 року.
Слід зазначити, що в ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у редакції, яка діє на даний час, зазначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відтак, наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії, здійсненної приватним нотаріусом Харківського міського округу Харківської області Марюхніч Жанною Євгенівною 08 липня 2019 року державної реєстрації змін до установчих документів Приватного підприємства "Вячеслав", за якими ОСОБА_2 була включена до складу учасників підприємства, підтверджує факт правомірності її вступу до складу учасників підприємства.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_2 з метою набуття прав учасника на 1/2 статутного фонду Приватного підприємства "Вячеслав" (корпоративні права) виконала визначену законодавством певну послідовність юридично значимих дій, а саме: прийняла спадщини, оформила свідоцтво на право на спадкування за заповітом, звернулась до приватного нотаріуса для здійснення реєстраційної дії, яка не пов'язана зі змінами в установчих документах, останньою у відповідності до законодавства здійснено вступ до складу учасників підприємства.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності порушення прав та законних інтересів позивача та відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині виключення ОСОБА_2 зі складу засновників/учасників ПП "Вячеслав".
Доводи апелянта щодо неможливості Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Марюхніч Жанною Євгенівною вчиняти реєстраційну дію щодо внесення ОСОБА_2 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як учасника ПП "Вячеслав"є безпідставними, оскільки ним до матеріалів справи не надано доказів визнання таких дій незаконними або такими, що порушують імперативні норми чинного законодавства України. Посилання апелянта на частину 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якою передбачено проведення змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю), у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю) нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, є безпідставними, оскільки на момент звернення ОСОБА_2 із заявою про внесення змін до відомостей про юридичну особу 05 липня 2019 року відповідна норма не діяла. Так, вказана норма набрала чинності лише 02 листопада 2019 року, у звязку з чим на момент проведення Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Марюхніч Жанною Євгенівною реєстраційної дії щодо внесення ОСОБА_2 до Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як учасника ПП "Вячеслав", не існувало обмежень в суб'єкті проведення такої реєстрації дії.
Посилання апелянта на положення п.7.1.розділу 7 Статуту, яким передбачено, що нові учасники підприємства можуть бути прийняті до складу учасників підприємства за рішенням вищого органу управління підприємства не виключають можливість набуття ОСОБА_2 права участі в підприємстві без згоди інших учасників, оскільки відповідне право визначене статтею 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Слід зазначити, що Статут підприємства є локальним правовим актом, який повинен відповідати закону. Співвідношення закону та статуту ґрунтується на подібних підставах, як і співвідношення закону із нормативно-правовими актами нижчої юридичної сили.
Таким чином, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", які мають вищу юридичну силу.
Аргументи апелянта стосовно того, що ОСОБА_2 отримала право Ѕ частки статутного фонду ПП "Вячеслав"до набрання чинності ч.2 статті 23 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"є безпідставними, з огляду на те, що вказаний Закон набув чинності 17 червня 2018 року, а не 17 червня 2019 року, як зазначено апелянтом. Так, пунктом 1 глави VIII. Прикінцеві та перехідні положення даного Закону визначено, що останній набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім частини другої статті 23 цього Закону, яка набирає чинності через один рік з дня набрання чинності цим Законом. Публікація Закону в офіційному друкованому виданні газеті "Голос України"№ 50 відбулась 17 березня 2018 року, а відтак положення Закону, зокрема частини 1 статті 23, набрали законної сили 17 червня 2018 року, а положення частини 2 набрали законної сили 17 березня 2019 року. Відтак, на момент отримання ОСОБА_2 Свідоцтва про право на спадщину за заповітом 19 липня 2018 року, та звернення нею із заявою про внесення змін до відомостей про юридичну особу 05 липня 2019 року, Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"набрав законної сили, безпосередньо в частині статті 23 Закону, що свідчить про можливість застосування положень Закону до спірних правовідносин.
Оскільки позовна вимога про скасування реєстраційної дії про внесення змін до відомостей про юридичну особу (Приватне підприємство "Вячеслав"), що не пов'язані зі змінами в установчих документах від 08 липня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вчиненої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округ Харківської області Марюхніч Жанною Євгенівною, має похідний характер від позовної вимоги про виключення ОСОБА_2 зі складу засновників/учасників приватного підприємства "Вячеслав", в задоволенні якої судом відмовлено, колегія суддів погоджується с висновком суду першої інстанції про те, що вказана обставина є підставою для відмови в похідній позовній вимозі.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду ухвалені з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішень суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги позивача та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 02 березня 2020 року у справі № 922/3241/19.
В силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вячеслав" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 02.03.2020 у справі № 922/3241/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 24.06.2020.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.С. Хачатрян