Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/212/20
Номер провадження: 2/511/186/20
22 червня 2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Іванова О. В.,
секретаря судового засідання - Кирилової І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Акціонерне товариство комерційний банк “Приват Банк” (далі - АТ КБ "ПРИВАТБАНК", Банк) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на їх користь заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.11.2013 року в розмірі 13 3617,93 грн.
Свої вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 19.11.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 50 000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач зазначив, що своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг, тим самим був підтверджений той факт, що відповідач був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. Його заборгованість перед позивачем станом на 10.12.2019 року склала 133617,93 грн, яка складається з заборгованостей: тіла кредиту - 74 600,62 грн, в т.ч: за поточним тілом кредита - 0,00грн; за простроченим тілом кредиту - 74600,62 грн; за нарахованими відсотками - 0,00грн; за простроченими відсотками - 0,00грн; за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 12537,89грн; нарахованої пені - 39640,47грн; нарахованої комісії - 0,00грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф(фіксована частина) - 500,00грн; штраф (процентна складова) - 6338,95грн. У зв'язку з чим просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість у розмірі 133617,93грн. за кредитним договором № б/н від 19.11.2013 року та судові витрати у розмірі 2102,00грн. У разі неявки до суду без поважної причини відповідача не заперечували проти ухвалення заочного рішення по справі.(а.с.1-6).
Ухвалою від 17.02.2020 року було відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 16.03.2020 року (а.с.49).
Відповідач ОСОБА_1 про день та час слухання судового засідання був сповіщений належним чином, позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.
В наданому відзиві на позов зазначив, що у Банку не має підстав для стягнення з нього заявлених коштів, так як між Банком та ним договір позики в письмовій формі не укладався. Позивачем не надана копія договору позики № б/н від 19.11.2013 року із підписом відповідача.
Також зазначив, що позивачем не доведено сам факт надання йому Банком кредитних коштів, відсутні у Банку первинні бухгалтерські документи, які свідчать про факт перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача. Також відсутній договір з Банком про відкриття такого рахунку для зарахування кредитних коштів.
Зазначені на сайті позивача Правила надання банківських послуг, тарифи, він також не визнає, так як вони не містять його підпису, крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Також до заявлених вимог просив застосувати строки позовної давності, виходячи з низки правових позицій Верховного суду, за якими, якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч.5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Враховуючи, що позивач посилається на кредитний договір, який нібито підписано № б/н від 19.11.2013 року, тим самим строк позовної давності сплив, оскільки останній раз, коли позивач нібито отримував кошти від нього є 26.08.2014 року.
Таким чином відповідач підсумував та зазначив, що позивачем не надані належні та допустимі докази, які свідчать про укладання між сторонами у простій письмовій формі договору, відсутні докази про надання кредиту на його платіжну картку, відсутні докази про отримання ним самої картки та доказів про отримання на кредитну картку самої суми кредитних коштів, пропущений строк позовної давності, тим самим позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Банк не погоджуючись з наданим відповідачем відзивом надав суду відповідь на відзив, в якому зазначили, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 19.11.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 50 000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Отже відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам. На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п.1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов) ключем до карткового рахунку є пластикова Картка(п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач(п. 1.1.1.15 та п. 1.1.1.16 Умов) в Заяві. Доказами укладення кредитного договору є копія кредитного договору; розрахунок заборгованості; копія паспорта відповідача за яким був оформлений кредитний договір; виписка по рахунку; фото клієнта з карткою, які надали до матеріалів справи. 19.11.2013 року відповідач підписав Анкету - заяву про приєднання до Умов та правил банківських послуг та був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг затверджених наказом Банку від 06.03.2010 року. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором, активно використовував кредитний рахунок починаючи із 19.11.2013 року, в грудні 2013 року та в лютому 2014 року розрахувався у торгівельній мережі; знімав готівку; поповнював кредитний рахунок, в тому числі і у 2017 і 2018 роках. Щодо заперечень стосовно неукладання кредитного договору, то відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір банківського обслуговування, що підтверджується підписом у заяві. Предметом позову, який підлягає доказуванню є розмір заборгованості за кредитним договором. Щодо наданого розрахунку заборгованості то з виписки вбачається, що відповідач знімав кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Щодо строку позовної давності то відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 07.2020 року. Позивач звернувся з позовом до суду 05.02.2020 року тобто до спливу строку позовної давності. У зв'язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
Відповідач ОСОБА_1 в наступні судові засідання на розгляд справи не з'являвся, сповіщався про день та час слухань належним чином, про що свідчать поштові повідомлення з особистим підписом відповідача, наявні в матеріалах справи. (а.с.195; 200), про причини поважності своєї неявки суд не сповістив. Заперечення на відповідь на відзив також до суду не надходило.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Суд вважає, що в справі достатньо доказів, для ухвалення обґрунтованого рішення. Враховуючи тривалість розгляду вказаної справи, суд вважає за можливе ухвалити рішення в даному судовому засіданні.
Суд, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України проводить розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування судового процесу звукозаписувальною технікою.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1054 ч.1 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч.2 даної статті передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 Глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Судом по справі встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». правозаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 19.11.2013року, з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 19.11.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 50 000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві та був ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкета-заяви, що підтверджується підписом відповідача в анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження.
Відносини між банком та клієнтом, які регулюються Договором можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом погодження тобто обміну інформацією по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web - сайт банку ( www.privatbark.ua або інший інтернет/SMS-ресурс, зазначений банком.
Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що діяв на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг бантом його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг.
Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
На підставі поданої Заяви, відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 ключем до карткового рахунку є пластикова Картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач в Заяві.
Також до матеріалів позовної заяви долучено Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт Універсальна з якого чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку, вказано розміри комісій та штрафів тощо.(а.с.16).
З моменту оформлення кредитного договору пройшло 7 років, позичальник в Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку.
З виписки з карткового рахунку чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима дуже активно та без обмежень, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку Універсальна, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором, в тому числі здійснював чисельні платежі в барах, ресторанах, тощо в період 2017-2018, 2019р.р. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі ( а.с.158-178).
Також в відзиві Банк зазначив, що умовами договору визначено (п.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6), що Банк має право в будь- який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт.
Підписання цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком. Відповідальність клієнта наступає в момент використання кредитного ліміту - як тільки клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки), саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальникові.
Щодо простроченого тіла кредиту встановлено, що заборгованість за тілом кредиту витрати клієнта за рахунок кредитного ліміту, заборгованість за простроченим тілом це заборгованість за тілом кредиту, строк сплати якого минув, тобто це частина витраченого клієнтом кредитного ліміту, яка вже має бути погашена клієнтом станом на конкретну дату.
З виписки по рахункам вбачається, що відповідач активно користувався послугами Банку, здійснював погашення заборгованості, протягом тривалого часу, в тому числі 2016-2019р.р.
Також, сторони за договором передбачили, що у разі порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом.
Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, Банк виконав зобов'язання, надавши відповідачу кредит, а відповідач кредит вчасно не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 10.12.2019 року склала 133617,93 грн, яка складається з заборгованостей: тіла кредиту - 74 600,62 грн, в т.ч: за поточним тілом кредита - 0,00грн; за простроченим тілом кредиту - 74600,62 грн; за нарахованими відсотками - 0,00грн; за простроченими відсотками - 0,00грн; за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 12537,89грн; нарахованої пені - 39640,47грн; нарахованої комісії - 0,00грн; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф(фіксована частина) - 500,00грн; штраф (процентна складова) - 6338,95грн.
Таким чином дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору і позивач доводить, що за даним кредитним договором має місце неналежне виконання зобов'язань боржником.
Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 625 ч.2 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
Суд, дослідивши надані по справі докази, давши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, прийшов до висновку про задоволення позову частково виходячи з наступного.
ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». правозаступником якого є АТ КБ "ПРИВАТБАНК", з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 19.11.2013року, з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 19.11.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 50 000,00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок № НОМЕР_1 ключем до карткового рахунку є пластикова Картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач в Заяві.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, Банк виконав зобов'язання, надавши відповідачу кредит.
Особисте отримання відповідачем вказаної картки з кредитним лімітом є наявність фотокартки відповідача, яка зроблена у відділенні «ПриватБанку», в якої відповідач тримає вказану фотокартку (а.с.188).
Так по даній справі Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, яка містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку Відповідача, баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі.
Виписка по картковому рахунку відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунка, що укладається між Банком і клієнтом під час відкриття рахунка.
Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово - економічні експертизи по справі не призначались.
Враховуючи норми закону та докази що містяться в матеріалах справи можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов'язання не виконані та кредитором не прийняті.
Суд вважає, що враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти в розмірі 133617,93 грн в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, підлягає стягненню на користь позивача заявлена до стягнення сума тіла кредиту в повному обсязі.
Також Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Суд вважає, що умови договору приєднання розроблені Банком, тому повинні бути зрозумілі споживачу і доведені до його відома, у зв'язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Між тим, у анкеті-заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг «ПриватБанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року №342/180/17, неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19.11.2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вказала, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII«Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк, а тому суд вважає, що в задоволенні інших позовних вимог Банку щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту 74600,62грн., штрафів 500 грн. та 6338,95 грн., належить відмовити.
Окрім того, відповідач просить застосувати до заявлених позовних вимог строки позовної давності розрахувавши їх відповідно до наведених ним в заявах розрахунків та відповідно до правових позицій ВС України, які висловлені з приводу застосування по кредитним спорам строків позовної давності у випадку повернення боргу частками.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч.1 ст. 259 ЦК України).
Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Верховний суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов'язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме 19.03.2014 року справа № 6-14цс14 та 18.06.2014 року справа №6-61 цс 14 «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.”
Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 07.2020 року, (довідка про видачу кредитних карт додається), окрім того відповідач на протязі 2017-2019 р.р. дуже жваво користувався вказаною карткою та у вказаний період здійснював часткові погашення кредиту, в тому числі, останні рази у листопаді 2019р. та січні 2020р. (а.с. 178).
Тобто, суд вважає, що в даному випадку підстави для застосування строку позовної давності відсутні, оскільки позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 05.02.2020 року - тобто до спливу строку позовної давності, строк якої переривався.
У зв'язку з цим, строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача належить стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 19.11.2013 року станом на 10.12.2019 року в розмірі 126 778,98 грн. В задоволенні решти позовних вимог, належить відмовити.
Згідно до положень ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.525,526,530,549,611,624,629,1048-1050,1054 ЦК України, керуючись ст. 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (рах № НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 19.11.2013 року станом на 10.12.2019 року в розмірі 126 778,98 грн., у тому числі: заборгованість тіла кредиту - 74 600,62 грн, в т.ч: за поточним тілом кредита - 0,00грн; за нарахованими відсотками - 0,00грн; за простроченими відсотками - 0,00грн; за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 - 12 537,89грн; нарахованої пені - 39 640,47грн; нарахованої комісії - 0,00грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" (рах № НОМЕР_4 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) витрати по сплаті судового збору у сумі 2102грн.
В іншій частині позову відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Одеського апеляційного суду через Роздільнянський районний суд Одеської області на підставі п.15.5. Розділу Х11 Перехідних положень ЦПК України.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Суддя: О. В. Іванова