Справа № 638/8327/20
Провадження № 2/638/3726/20
22.06.2020 року м. Харків
Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Хайкін В.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куляник Ігор Ярославович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання договору відступлення прав за договорами іпотеки, договору купівлі-продажу квартири, визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -
17.06.2020 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куляник Ігор Ярославович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання договору відступлення прав за договорами іпотеки, договору купівлі-продажу квартири, визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, згідно прохальної частини якої позивач просить суд: 1) визнати недійсним «Договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги» б/н від 29.11.2011 року, який укладений між Приватним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»; 2) визнати недійсним «Договір про відступлення прав за договорами іпотеки» від 16.12.2011 року, який укладений між Приватним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я. та зареєстровано за №5389; 3) визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; 4) визнати недійсним «Договір купівлі-продажу квартири» від 23.06.2017 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» та ОСОБА_2 і посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. за №1259; 5) визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка була здійснена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.; 6) визнати протиправним та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №21084206 від 23.06.2017 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка була здійснена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а такожсправ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Частина 3 пункту 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 03 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зобов'язує суди при вирішенні питання про відкриття провадження у справі перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Тобто, вирішуючи питання про відкриття провадження, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, дотримання позивачем вимог, передбачених відповідним процесуальним законодавством України, а також юрисдикційну підсудність.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що даний позов не підлягає розгляду у суді в порядку цивільного судочинства, а вимоги позивача ОСОБА_1 мають розглядатись в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України,виходячи з наступного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до положень частини другої цієї ж статті, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Наведена норма підлягає застосуванню, якщо позов подано внаслідок помилкового уявлення особи про її право на звернення в порядку цивільного судочинства випадках, коли предмет спору чи суб'єктний склад його учасників не охоплюється юрисдикцією загальних судів, або коли право чи інтерес не підлягають судовому захисту.
Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник з приводу договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги б/н від 29.11.2011 року та договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011 року, укладених між Приватним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», та які позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсними.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
За частиною першою статті 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Отже, позивач, звертаючись до суду загальної юрисдикції, не обґрунтовано визначив належність спору суду загальної юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з цивільних правовідносин.
Таким чином, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд, -
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Куляник Ігор Ярославович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання договору відступлення прав за договорами іпотеки, договору купівлі-продажу квартири, визнання протиправною та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - відмовити.
Роз'яснити позивачу право на звернення з позовом до господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Копію ухвали разом з позовними матеріалами направити позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду області шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Суддя: