Справа № 638/1236/19
Провадження № 2/638/100/20
18 червня 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого Аркатової К.В.,
секретаря Рижикової В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свою заяву обґрунтовує тим, що під час перебування у шлюбі з відповідачем народилась дитина. Сумісне життя між сторонами не склалися та з літа 2016 року вони проживають окремо та припинили подружні стосунки. ОСОБА_2 жодним чином не цікавиться станом здоров'я дитини, не домагає ані морально, ані матеріально, не бере участі у житті дитини. 03.10.2018 року відповідач прийшов за адресою проживання та вчинив скандал на очах дитини, такий випадок протиправної поведінки був непоодинокий. Відповідач не надає дозволу на тимчасове вивезення дитини на оздоровлення у зв'язку зі станом здоров'я. Відповідач надав відзив на позову заяву в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки надавав грошову допомогу на утриманні дитини на протязі 2018 року, позивач почала ставити перепони для побачення з дитиною. Відсутні підстави для позбавлення батьківських прав. Представник третьої особи надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої малолітнього сина - ОСОБА_3 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони у судове засідання не з'явились, представник позивача та третьої особи надали заяви про слухання справи за їх відсутності, відповідач причин неявки не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином, клопотань про відкладення слухання справи не надходило.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
У відповідності до ст.ст. 12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 27.11.2018 року (справа №638/15910/18) ОСОБА_2 визнано винним в чиненні домашнього насильства в сім'ї щодо колишньої дружини та притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП. Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 14.11.2018 року №790 затверджено висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо підтвердження місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір'ю для його тимчасового виїзду за межі України. За висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської радив лікуванні та піклуванні дитини в період захворювань здійснюють мати ОСОБА_1 , та бабуся ОСОБА_4 . Згідно з довідкою наданою адміністрацією КЗ «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №418 ХМР» вихованням та всебічним розвитком хлопчика займається мати. До закладу дитину приводить та забирає мати, батько декілька разів приводив хлопчика та відвідував свята. Відповідно до результатів оцінки психологічного стану загальний психологічний стан ОСОБА_3 характеризується як емоційно позитивний з високим рівнем довіри до оточуючих. Однак, спостерігається порушення темпу та ритму мови (заїкання) в тих випадках, коли хлопчик відповідає на питання про батька, зокрема дитина негативно говорить про батька. Не рекомендуються безпосередні контакти хлопчика з ОСОБА_2 у зв'язку з загрозою нанесення шкоди психічному здоров'ю дитини. Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав додатково двічі розглянуто на комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради. ОСОБА_2 ніяких доказів щодо виконання ним батьківських обов'язків не надав. Представник органу опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав. За відомостями МВС ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягався, не знятої чи не погашеної судимості не має, за місцем проживання характеризується позитивно, добросовісний та дисциплінований працівник.
Відповідно до ст. 165 Сімейного Кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно до ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей
У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
В Постанові Верховного Суді від 26.12.2018 року по справі №404/6391/16-ц зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Тобто, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав не свідчить про його інтерес до дитини та жодним належним доказом не підтверджується, зокрема суду не надано жодного доказу про участь батька у вихованні дитини, надання матеріальної допомоги двічі по 500 грн у лютому та березні 2019 року, тобто після подання позовної заяви, не свідчить піклування фізичним та духовним станом дитини. Тобто, відсутнє бажання реальної участі саме у вихованні дитини, разом з тим, формальне ставлення до виконання батьківських обов'язків є неприпустимим. Суд відхиляє доводи відповідача як не переконливі та такі, що суперечать матеріалам справи
Враховуючи викладене, негативні емоційно-дискомфортні відносини з батьком, тривожність дитини по відношенню до батька, що встановлено результатами оцінки психологічного стану дитини, поведінку відповідача, відсутність бажання у нього здійснювати свої батьківські обов'язки, про що зокрема свідчить відсутність відповідних дій, свідоме нехтування такими обов'язками, беручи до уваги якнайкращі інтереси дитини, з метою запобігання деструктивних наслідків для її психіки, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.
В позовній заяві не міститься вимога про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат по справі.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При таких обставинах суд вважає необхідним при вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі, не застосовувати приписи ст. 141 ЦПК України, якими передбачено відшкодування в повному обсязі відповідачем позивачу понесених ним судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав», ст. ст. 79, 150, 165, 166, 180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України ст.ст.12,76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради (м.Харків, вул.Чернишевського, 55) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий