Справа № 570/5689/16-ц
Номер провадження 2/570/27/2020
23 червня 2020 року
Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.
за участю секретаря судового засідання Кмін В.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Негрея О.М.
представника відповідача ОСОБА_2 О ОСОБА_3
у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-
В провадженні Рівненського районного суду Рівненської області з 14 грудня 2016 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
30 квітня 2020 року, після задоволення заяви про віддвід судді Остапчук Л.В., вищезазначена справа передана для розгляду судді Рівненського районного суду Рівненської області Гладишевій Х.В.
Ухвалою від 04 травня 2020 року дана справа прийнята до провадження та відповідно до положень ст. 33 ЦПК України призначена до судового розгляду по суті на 04 червня 2020 року.
29 травня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про повернення до підготовчого засідання.
Зважаючи на необхідність надати сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права передбачені ст. 197 ЦПК України ухвалою від 04 червня 2020 року призначено підготовче судове засідання у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості на 14:00 год. 22 червня 2020 року.
Під час підготовчого засідання розгляду підлягали ряд заяв, які були подані до суду відповідачем та її представником ОСОБА_5 , однак залишилися не розглянутими, зокрема:
Заява про виклик свідка від 15 листопала 2018, зареєстрована в канцелярії суду 19 листопада 2018 року ( ОСОБА_6 );
Заява від 15 листопада 2018 року, зареєстрована в канцелярії суду 19 листопада 2018 року про долучення до матеріалів справи копії договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-245ю/2013/2-1;
Заява про виклик свідків від 12 серпня 2019 року, зареєстрована в канцелярії суду 13 серпня 2019 року ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 );
Заява з процесуального питання від 23 квітня 2020 року, зареєстрована в канцелярії суду 24 квітня 2020 року;
Заява з процесуального питання від 09 червня 2020 року (про витребування від позивача завіреної нею копії договору від 29.05.2013 р.);
В підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 просив задовольнити заяви про виклик в якості свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , з огляду на те, що дані особи можуть підтвердити факт повернення в грудні 2013 року ОСОБА_4 боргу ОСОБА_1
Представник позивача адвокат Негрей О.М., щодо задоволення даних заяв заперечив, зазначивши що це суперечить вимогам закону, зокрема ч. 2 ст. 78 ЦПК України та ст. 218 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 91 ЦПК України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи. У заяві про виклик свідка зазначаються його ім'я, місце проживання (перебування) або місце роботи, обставини, які він може підтвердити. Заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, - до початку першого судового засідання у справі.
При цьому, як встановлено ч. 1 ст. 90 ЦПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 Цивільного процесуального кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як вбачається зі змісту абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов'язань, що виникли з правочину. Випадки, коли свідчення свідків допускаються як засіб доказування факту вчинення правочину, у ЦК України визначені прямо (ч. 2 ст. 937, ч. 3 ст. 949 ЦК України).
Таку ж позицію висловив Верховний суд, який у постанові від 18 липня 2018 року по справі №143/280/17 зазначив, що факт виконання зобов'язання за договором позики не може доводитися поясненнями сторони та показаннями свідка.
Таким чином, показання свідків щодо повернення боргу за договором позики не можуть вважатись допустимим доказом у даній цивільній справі, у зв'язку з чим заяви про виклик свідків не підлягають задоволенню.
Представник відповідача ОСОБА_5 просив задовольнити заяву від 15 листопада 2018 року та долучити до матеріалів справи копію договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-245ю/2013/2-1.
Представник позивача адвокат Негрей О.М. заперечив, щодо задоволення цієї заяви.
У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Окрім цього, вимогами ст. 76 ЦПК України регламентовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дана заява підлягає задоволенню, а тому копію даного договору слід долучити до матеріалів справи, в якості доказу. Разом з тим, суд зазаначає, що дана копія договору не завірена відповідно до вимог ЦПК України, тому суд зобов'язує відповідача або представника відповідача надати оригінал договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-245ю/2013/2-1 для огляду під час судового розгляду даної справи.
Щодо заяви з процесуального питання від 09 червня 2020 року, зокрема про витребування від позивача завіреної нею копії договору від 29.05.2013 року, представником позивача адвокатом Негреєм О.М. було висловлено заперечення щодо задоволення заяви в цій частині, з огляду на те що позовна заява була подана до вимог законодавства, яке діяло на момент звернення до суду. Представник відповідача Іващенко наполягав на тому, що в матеріалах справи відсутній договір позики, який належним чином завірений позивачем.
Відповідно до перехідних положень цього кодексу, а саме п. 11 - заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Тобто, позивач звернувся в суд з позовом відповідно до вимог, які діяли на час звернення її до суду і необхідності завіряти долучену копію договору немає.
Суд зазначає, що у судовому засіданні, яке відбулося 07 грудня 2018 року було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про пред'явлення оригіналу договору № 2ОД-2013 про надання позики від 29 травня 2013 року та зобов'язано позивача в судове засідання пред'явити оригінал цього договору для огляду. Також, копію договору № 2ОД-2013 про надання позики від 29 травня 2013 року (належним чином завірену позивачем) було вручено представнику відповідача ОСОБА_5 , про що ствержують обидві сторони.
В матеріалах справи наявні копії договору № 2ОД-2013 про надання позики від 29 травня 2013 року, долучені як позивачем так і представником відповідача, позивач ознайомлений з вимогою суду щодо надання оригіналу даного договору для огляду під час судового розгляду.
Тож, з огляду на викладене, суд вважає, що дана вимога щодо витребування належним чином завіреної копії договору № 2ОД-2013 про надання позики від 29 травня 2013 року - не підлягає задоволенню.
Щодо заяви з процесуального питання від 23 квітня 2020 року, яка зареєстрована в канцелярії суду 24 квітня 2020 року, про те, щоб відзив відповідача на позовну заяву вважати таким, що залишився без відповіді з боку позивача із всіма можливими наслідками, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.
Пояснення позивача на відзив відповідача відповідає вимогам, які ставляться ЦПК України до відповіді на відзив, тому суд приймає дані пояснення позивача на відзив відповідача, як відповідь позивача на відзив відповідача, а тому заяву з вимогою представника відповідача про те, щоб "рахувати, що відзив відповідача на позовну заяву залишився без відповіді з боку позивача із всіма можливими наслідками" - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 76, 79, 81, 90, 91, 179, 353, перехідних положень ЦПК України, суд,-
Заяви відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_10 про виклик свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 : - залишити без задоволення.
Заяву про долучення до матеріалів справи копії договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-245ю/2013/2-1 - задоволити. Копію даного договору долучити до матеріалів справи, в якості доказу. Зобов'язати відповідача або її представника пред'явити для огляду під час судового розгляду даної справи оригінал договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-245ю/2013/2-1.
Заяви з процесуальних питань щодо витребування завіреної копії договору від 29.05.2013 року та визнання відзиву відповідача, таким, що залишився без відповіді на відзив - залишити без задоволення.
У підготовчому засіданні по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості оголосити перерву до 11:00 год. 16 липня 2020 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Гладишева Х.В.