Справа № 428/3888/20
Провадження №3/428/1069/2020
29 травня 2020 року м. Сєвєродонецьк
Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 188-28 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт НОМЕР_1 від 16.02.1998, виданий Краснолуцьким МВ УМВС України у Луганській області, працюючого: УРУМАДО ЛОДА, проживає: АДРЕСА_1 , -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 245005 від 05.05.2020 року, 28 квітня 2020 року о 14-55 годині на автодорозі С131007 було встановлено, що ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційне утримання автодороги С131007, не виконав законну вимогу № 30 від 18.03.2020 року, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме не відновив асфальтобетонне покриття, чим порушив п. 3.1.7 ДСТУ 3587-97, п. 1.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ст. 188-28 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, надав суду письмові пояснення, які приєднані до справі та додатково пояснив, що він не є посадовою особою, відповідальною за експлуатаційне утримання вказаного в протоколі автошляху. Також вказав, що згідно Переліку об'єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах Луганської області за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у 2020 році, погодженого листом Державного агентства автомобільних доріг України та затвердженого розпорядженням голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 27.02.2020 № 159 визначено перелік об'єктів та обсяг фінансування ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг області та штучних споруд на них. До вказаного переліку автодорогу С131007 не включено. У відповідності до законодавства, положення про управління та посадових обов'язків його начальника, ремонт автодоріг може здійснюватися лише в межах наявного фінансування відповідно до затверджених у встановленому законом порядку переліків об'єктів, отже вимога інспектора відділу безпеки дорожнього руху УПП в Луганській області ДПП є незаконною. На підставі чого просив провадження по справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 7 КУпАП зазначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких в передбаченому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, за викладених в протоколі серії БР № 245005 від 05.05.2020 обставин вказано про адміністративне правопорушення, що посягає на встановлений порядок управління ОСОБА_1 , що викладене в актах обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 18.02.2020 та 28.04.2020.
Вказані дії уповноваженою особою Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції кваліфіковані за ст. 188-28 КУпАП.
Диспозиція вказаної норми передбачає відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, щодо усунення порушень законодавства у сфері державного регулювання ринків фінансових послуг або створення перешкод для виконання покладених на них обов'язків.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у невиконанні законних вимог (приписів) посадових осіб органів Національної поліції щодо усунення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху (формальний склад).
При цьому, обов'язковим елементом об'єктивної сторони вказаного правопорушення є наявність у особи (правопорушника) обов'язку виконання вказаних законних вимог (приписів), а також об'єктивна можливість виконати такі вимоги.
З суб'єктивної сторони правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу особи, спрямованого на невиконання законних вимог (приписів) працівників Національної поліції.
Всупереч цьому, вказуючи про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, протокол та додані до нього матеріали не містять зазначення доказів, які б підтверджували наявність у діях (бездіяльності) ОСОБА_1 умислу, спрямованого на невиконання законних вимог (приписів) працівників патрульної поліції від 18.03.2020 № 30.
Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували обов'язок та компетенцію саме ОСОБА_1 виконати вищевказані вимоги патрульної поліції.
Відповідно до п. 11 постанови КМУ від 30 березня 1994 року №198 «Про затвердження Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з уповноваженим підрозділом Національної поліції оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; аналізувати стан аварійності на дорожніх об'єктах, виявляти аварійно-небезпечні ділянки і місця концентрації дорожньо-транспортних пригод, розробляти і здійснювати заходи щодо удосконалення організації дорожнього руху для усунення причин та умов, що призводять до їх скоєння; разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони склалися, та усувати виявлені недоліки; своєчасно сповіщати місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування і користувачів автомобільних доріг про строки і порядок закриття або обмеження руху транспортних засобів, стан дорожнього покриття, рівень аварійності на відповідних ділянках, гідрометеорологічні та інші умови;забезпечувати дотримання вимог техніки безпеки, а також безпеки дорожнього руху під час виконання дорожньо-експлуатаційних робіт; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган. Тобто, як вбачається зі змісту даного пункту Правил дорожнього руху, останній стосується учасників дорожнього руху.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху, учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.
Таким чином, суть (обставини) адміністративного правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , викладена не чітко.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушив п. 3.1.7 ДСТУ 3587-97, за що передбачена відповідальність ст. 188-28 КУпАП.
Пункт 3.1.7 ДСТУ 3587-97 стосується люків оглядових колодязів, які повинні відповідати вимогам ГОСТ 3634, а не покриття автодоріг.
З доданої до протоколу схеми до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі вбачається, що на автодорозі С131007 зафіксовані суцільні ями, а отже вказане в протоколі порушення п. 3.1.7 ДСТУ 3587-97 жодним чином не стосується «суцільних ям», зазначених в доданій схемі, а стосується люків оглядових колодязів.
Тобто докази, які підтверджують обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, обов'язкові ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП, та вина ОСОБА_1 у його вчиненні не доведена, а сам зміст правопорушення викладений не конкретно.
Інших доказів щодо вчиненням ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП, суду не надано.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти ОСОБА_2 » ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На виконання вимог п. 2.7 Інструкції по оформленню матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2001 року № 185, до протоколу залучаються матеріали, які підтверджують факт здійснення адміністративного правопорушення (рапорту посадовців, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення та ін.).
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Склад правопорушення - це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням. Такі ознаки мають об'єктивний і суб'єктивний характер. Тобто при складанні протоколу про адміністративне порушення, працівником поліції повинні бути враховані ознаки складу правопорушення та відповідати диспозиції статті до якої притягується особа за порушення правил дорожнього руху. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». За рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії», в розумінні суду принцип презумпції невинуватості полягає в наступному. Тягар доведення вини обвинуваченого покладається на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. Обвинувач повинен повідомити обвинуваченому про докази, що маються проти нього для того, щоб він міг підготувати та надати доводи в свій захист, і, в решті-решт, обвинувачення повинно надати докази, достатні для визнання його винуватим.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП, та в діях ОСОБА_1 за обставин зазначених в протоколі, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-28 КУпАП, тому відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ст. 188-28 КУпАП підлягає закриттю.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 23, 26, 188-28, 247, 268, 278, 280-287 КУпАП,-
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 188-28 КУпАП, закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги до Сєвєродонецького міського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя Н. В. Бойко