Справа № 202/3661/20
Провадження № 1-кс/202/4616/2019
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
22 червня 2020 року м. Дніпро
слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040660001519 від 27.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-
У провадженні СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040660001519 від 27.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Дніпропетровською місцевою прокуратурою № 1 Дніпропетровської області.
В провадження слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12019040660001519.
Згідно матеріалів клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що 26.09.2019 року до Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява ОСОБА_5 , про те, що невідома особа шахрайським шляхом заволоділа квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
При ознайомленні з матеріалами кримінального провадження встановлено наступне, що квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , володіла ОСОБА_6 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ( свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 видане 26.04.2017 Новокайдацьким районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області).
Також, встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Російської Федерації, є спадкоємцем за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 його матері - гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на квартиру, що належала їй в цілому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 20.11.1996 року Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради, зареєстрованого в Дніпровському БТІ в реєстровій книзі №3/2222-96.
Приватним нотаріусом ОСОБА_9 була відкрита спадкова справа за №50/2017 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В подальшому, до приватного нотаріуса ОСОБА_9 13.09.2019 року із заявою звернулась ОСОБА_10 , яка є представником ОСОБА_7 на отримання свідоцтва прав на спадчину вище вказаної квартири, де в подальшому приватним нотаріусом ОСОБА_9 було отримано витяг за №180911517 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою цієї квартири, з якого вбачається, що зазначена квартира належить іншій особі, яка придбала цю квартиру за договором купівлі-продажу. З деталізованої інформації вбачається, що свої права на цю квартиру зареєстрував гр. ОСОБА_11 , на підставі договору довічного утримання, посвідченого 22.02.2007 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_12 .З електронної копії цього договору встановлено, що відчужувачем за цим договором виступала ОСОБА_8 але в договорі адреса відчужуваної неї квартири відстуній номер корпусу. Також приватним нотаріусом ОСОБА_9 встановлено що посвідчу вальний напис нотаріуса не відповідає вимогам щодо посвідчу вальних написів. На договорі також відсутній посвідчу вальний напис нотаріуса про накладення заборони відчуження квартири до смерті відчужувача що є обов'язковим при посвідченні вказаного договору та сама заборона відчуження не накладалась. Реєстрація заборони та її припинення повинні відображатися у Витязі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відбиток печатки нотаріуса на договорі не відповідає відбитку встановленого на той час ( відбиток печатки нотаріуса на ой час скоадався з двох кольорів синього та червоного). Бланки НАО 074669, НАО 074670, на яких викладено текст договору, не належить приватному нотаріусу ОСОБА_12 . Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів за №№149338433, 14438451 від 14.09.2019 року вбачається, що бланки отримала 27.05.2015 року приватний нотаріус м. Києва ОСОБА_13 , еі були використані не. 22.07.2015 року.
Під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні є достатні підстави вважати, якщо до зазначеного майна не буде застосовано арешт, то є ризики втрати цього майна - переходу права власності.
Наведене зумовило слідчого за погодженням з прокурором звернутись до слідчого судді з відповідним клопотанням.
Просила у відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України, розглянути клопотання за відсутності особи, у володінні якої знаходиться майно (іншого власника майна).
Слідчий у судове засідання не з'явилася, натомість надала заяву, відповідно до якої просила здійснювати розгляд клопотання без її участі.
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося.
Дослідивши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
На підставі вище викладеного, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого є законним, обґрунтованим таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України, та підлягає задоволенню, тому слідчий суддя вважає за можливе накласти арешт на вищевказане майно.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 110, 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 395 КПК України, -
Клопотання слідчого СВ Індустріального ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040660001519 від 27.09.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,- задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з забороною її відчуження.
Ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.
Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1