Код суду 0527 ПО С Т А Н О В А № 2-а-834/10
24 березня 2010 року. Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Дзюба Н.О.
при секретарі Мумчан Г.П.
за участю:
позивача -
представника відповідача -
представника третьої особи -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Костянтинівка Донецької області, третя особа - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії особі, що має статус дитини війни, -
24 лютого 2010 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління пенсійного фонду України в м.Костянтинівка Донецької області, третя особа - Головне управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити нарахування та виплату недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії особі, що має статус дитини війни, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що є дитиною війни та згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але відповідач цю допомогу не сплачував. Просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його нарахувати та сплатити їй недоотримане підвищення до пенсії за період з січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не явилася, подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу за її відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності. В запереченнях проти позову представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівка діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Посилався на відсутність бюджетного фінансування витрат на виплату дітям війни надбавок до пенсії.
Представник Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області в судове засідання не явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Костянтинівка Донецької області і отримує пенсію за віком.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"від 18.11.2004 № 2195-ІV (далі ОСОБА_2 № 2195-ІV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка ОСОБА_1 народилася 15 лютого 1941 року. Відповідно, вона є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що підтверджується копією паспорту, відміткою в пенсійному посвідченні серія АГ № 201694.
Згідно вимог статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Виходячи із того, що позивачка є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Базою для розрахунку підвищень за Законом України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено мінімальну пенсію за віком.
Статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. При цьому, у частині 2 статті 5 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Діючими законами України на даний час не визначено спеціального розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
У відповідності до положень статті 46 Конституції України прийнято ОСОБА_2 України "Про прожитковий мінімум"(№ 966-XIV від 15.07.1999р.). ОСОБА_2 дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Частиною другою статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум"встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум"визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для:
- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;
- формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом. Крім того державний бюджет України при його формуванні ґрунтується на прожитковому мінімумі, з огляду на що витратна частина Бюджету України не може не базуватися на прожитковому мінімумі як соціальній гарантії, встановленій Конституцією України - Основним законом України, який має найвищу юридичну силу, норми якого є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
В той же час, відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії у розмірі 30 % саме від мінімальної пенсії за віком, а не будь-якому іншому розмірі, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно зі ст.8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки дітей війни виходити з положень Законів України про Державний бюджет України, якими виплата державної соціальної підтримки передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Що стосується вказаних виплат у 2009 році, то нарахування та виплата підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, також повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Такий висновок витікає з аналізу статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", якою надано право Кабінету Міністрів України встановлювати у 2009 році розміри соціальних виплат , які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлений у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли в грудні 2008 року.
Статтею 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року, статтею 1 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 6 листопада 2009 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 1 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 573 гривні.
Відповідно до відомостей, що містяться у довідці відповідача, у 2009 році позивачці було сплачено доплату до пенсії у розмірі, визначеному п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" : з жовтня 2008 року по теперішній час - по 49 грн.80коп, в той час як відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії повинно нараховуватись у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача в порушенні права позивачки на отримання підвищення до пенсії з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року відповідно до статті 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, враховуючи виплачені в зазначений період суми доплати, відповідач має донарахувати позивачці підвищення пенсії у розмірі 1240,2грн. (498 грн. х 30 % - 49,8 грн.) х 10 міс. + (573 х 30% - 49,8грн.) х 2 міс.
Відносини, що склалися між позивачкою та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду доказів, які б підтвердили його посилання на те, що видатки з Державного бюджету України в 2009 році, в перерахунку на одну дитину війни, були меншими, ніж 30% мінімальної пенсії за віком в зазначений період.
Визнавши дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії за період часу з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року протиправними, слід зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м.Костянтинівка Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману доплату до пенсії за зазначений період у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Позивачкою заявлено позовні вимоги щодо перерахунку та виплати підвищень пенсії. По суті спір відбувається навколо порядку нарахувань, а не безпосередньо виплати пенсії, хоча ця вимога є похідною від першої. З урахуванням зазначеного суд вважає, що виплата сум заборгованості за пенсією повинна бути здійснена в силу закону саме після перерахування пенсії.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати, здійснені позивачкою, присуджуються їй з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 71, 99,102, 160-163, 167, 254 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівка Донецької області щодо виплати не в повному обсязі ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком , починаючи з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Костянтинівка Донецької області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум, за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 3 (три) гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складення постанови суду в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова в повному обсязі складена 24 березня 2010 року.
Суддя