73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"18" грудня 2009 р.
9 год.04 хв.Справа № 2-а-11539/09/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Мельник О.О., за участю позивача: ОСОБА_1, представника відповідача: Шевченко О.А., Бикової Ж.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у м. Херсоні, Головного управління Державного казначейства в Херсонській області
про вимогу нарахувати та сплати податкового кредиту за 2008 рік по сплаті відсотків по іпотечному кредиту,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання права на нарахування та отримання податкового кредиту за наслідками 2008 року в розрахованій сумі 2563 грн. 48 коп. та зобов'язати ДПІ у м. Херсоні здійснити цей розрахунок. Також позивач просить стягнути з головного управління Державного казначейства України в Херсонській області за рахунок доходів бюджету, до якого зараховується податок з доходів фізичних осіб, суму податкового кредиту 2563 грн. 48 коп. та штрафних санкцій за порушення строків повернення надлишково сплаченого податку в сумі 1281 грн. 74 коп. Штраф обчислений за період з 20.03.09 по 19.05.09 в розмірі 50 % від суми податкового кредиту (п. 20.4.2 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб"). Позивач посилається на те, що подав до ДПІ у м. Херсоні декларацію за 2008 рік з ціллю нарахування та отримання податкового кредиту по іпотечному договору на придбання житлової нерухомості із повним переліком документів. Відповідач відмовив у нарахуванні податкового кредиту на підставі відсутності в паспорті позивача даних, що підтверджують основне місце проживання саме у 2008 році за адресою АДРЕСА_1, тобто реєстрації за даною адресою. Позивач вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки має довідку ОСМБ "Весна" про те, що фактично проживав за даною адресою з липня 2007 року, має всі розрахункові книжки на сплату комунальних послуг, оформлені на його ім'я. Позивач звертає увагу суду на те, що п.10.1 ст.10 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІV не містить вимоги про те, що платник податків для реалізації права на податковий кредит зобов'язаний реєструватися в житлі, придбаному за рахунок іпотечного кредиту, шляхом внесення відповідного запису до паспорта та прямо наділяє платника податків правом визначати житло, придбане за рахунок такого іпотечного житлового кредиту, як основне місце його проживання. Таким чином, він має право самостійно вибирати спосіб визначення свого основного місця проживання, що і зробив при поданні податкової декларації за 2008 рік, зазначивши в ній адресу свого фактичного проживання у 2008 році. Частина 2 статті 2 Закону №1382-IV свідчить, що реєстрація місця проживання або місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами або міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Таким чином, реєстрація мешкання відповідно до Закону про свободу пересування або відсутність такої не є підставою для відмови платникові податків в реалізації права на податковий кредит відповідно до Закону "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV. Також Закон № 889-IV не містить санкцій за порушення Закону про свободу пересування і притягування до відповідальності по статті 197 КУоАП за мешкання без реєстрації, що не в компетенції органів ДПІ. Відповідач порушує ст. 19 Конституції України, в якій зазначається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно підпункту 4.4.1 статей 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року, у випадку якщо норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або норми різних законів або різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. При поданні позивачем податкової декларації № 1064 за 2008 рік працівник відповідача провів некоректний розрахунок суми податкового кредиту, що не відповідає ст.3.5 Закону № 889 - IV та в результаті чого розрахована сума 2 146,95 грн. зменшила реальну 2 563,48 грн. на 416,53 грн., тому що відповідач не відрахував від суми нарахованої сукупної заробітної плати за 2008 рік суму утриманих внесків (пенсійний фонд, фонд соцстрахування з тимчасової непрацездатності, фонд соцстрахування на випадок безробіття). Статтями 3.5 та 6.1 Закону № 889 - IV встановлено, що при визначенні об'єкту оподаткування, дохід у вигляді заробітної плати зменшується на суму утриманих з неї соціальних внесків та податкову соціальну пільгу, що означає, що такі суми не підлягають оподаткуванню згідно з Законом "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 - IV і, отже, їх потрібно віднімати від нарахованої за рік зарплати і для цілей застосування податкового кредиту. За порушення строків виплати податкового кредиту згідно із п.20.4.2 ст.20 Закону № 889 - IV ДПІ в м. Херсоні також повинно виплатити штраф в розмірі 50% від суми розрахованого податкового кредиту, а саме 1 281,74 грн.
02.12.09 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить стягнути штраф в сумі 2563 грн. 48 коп., посилаючись те, що на час розгляду справи збільшилась кількість днів прострочення виконання зобов'язання до 257 днів, тому розмір штрафу визначається Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" в розмірі 100 відсотків від суми несвоєчасно поверненого надміру сплаченого податку.
Позивач в судовому засіданні просив задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач (ДПІ у м. Херсоні) проти позову заперечує на тій підставі, що згідно п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" право на податковий кредит виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбавається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце проживання, але на момент подачі декларації гр.-н ОСОБА_1 не був зареєстрований за адресою предмета іпотеки. Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року: частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із ст. 10 цього Закону. Пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що право на податковий кредит виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання. Згідно статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. У статті 6 Закону №1382-ІV зазначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову.
Суд залучив до розгляду справи в якості другого відповідача Головне управління Державного казначейства України в Херсонській області. Представник другого відповідача до суду не прибув, про причину неявки суд не повідомив.
Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
06.06.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладений кредитний договір № 014/23/1525 на суму 36000 доларів США на купівлю квартири. Забезпеченням зобов'язань позичальника за цим договором є однокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
08.06.2007 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" ("Іпотекодержатель") та ОСОБА_1 ("Іпотекодавець") укладено договір іпотеки, за яким предметом договору забезпечуються вимоги "Іпотекодержателя", що витікають із Кредитного договору № 014/23/1525 від 06.06.2007, укладений між "Іпотекодержателем" та "Іпотекодавцем", а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого "Іпотекодавець" зобов'язується перед "Іпотекодержателем" повернути кредит, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати "Іпотекодержателю" всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору. Предмет іпотеки двокімнатна квартира, житловою площею 25,7 кв.м., загальною площею 47,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно наданої довідки позивачем ОСББ "Весна" від 09.07.2009 ОСОБА_1 проживав без прописки з 08.06.2007 за адресою АДРЕСА_1, прописаний за даною адресою з 18.03.2009.
ОСОБА_1 20.03.2009 у відповідності до ст.1, ст.5 та ст.10 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003 (далі Закон №889-ІV), до ДПІ в м. Херсоні подав податкову декларацію за 2008 рік № 1 064 з ціллю нарахування та отримання податкового кредиту по іпотечному кредиту на придбання житлової нерухомості із повним переліком додаткових документів, регламентованих Законом. ДПІ у м. Херсоні листом №1475/0/17-129 від 03.06.2009 було відмовлено в нарахуванні податкового кредиту на підставі відсутності в декларації паспортних даних ОСОБА_1, що підтверджують основне місце проживання у 2008 році.
Позивач в судовому засідання вказує на те, що він фактично (без реєстрації) проживає за даною адресою із червня 2007 року та має всі розрахункові комунальні книжки, що оформлені на його ім'я.
Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень. Оподаткування доходів громадян з першого січня 2004 року регламентується Законом України від 22.05.03 р. №889 "Про податок з доходів фізичних осіб". Відповідно до пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 889, платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року: частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із ст. 10 цього Закону. Пунктом 1.16 статті 1 Закону № 889-ІV визначено, що податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом. Пунктом 10.1 статті 10 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що право на податковий кредит виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання. В 2008 році гр. ОСОБА_1 не був зареєстрований за адресою предмета іпотеки.
Згідно статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-ІV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі Закон №1382-ІV) місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. У статті 6 Закону №1382-ІV зазначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання, а статтею 3 Закону №1382-ІV визначено, що реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Орган податкової служби при встановленні місця проживання позивача в 2008 році керувався положеннями Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Дійсно, право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України це гарантована державою можливість громадян України, як і всіх інших осіб, які перебувають на території України на законних підставах, вільно пересуватися територією України, обирати місце проживання та виїздити за межі України. Згідно з ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що свобода вибору місця проживання може бути обмеженою законом з метою захисту прав і свобод інших людей. Право на свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України не виключає необхідності додержання реєстраційних та деяких інших правил, що існують в Україні.
Відмова відповідача врахувати місцем проживання позивача об'єкт іпотеки відповідає вимогам закону, і не обмежує прав позивача на вільний вибір місця.
Позивач може визначати основне місце його проживання відповідно до норм Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" №1382-ІV від 11.12.2003 тільки шляхом внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. У податкової інспекції немає інших офіційних документів про місце проживання ОСОБА_1., ніж відмітка в його паспорті про місце реєстрації. Відповідно до копії паспорта ОСОБА_1, останній був зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, тільки у 2009 році. Отже, належного доказу того. що протягом 2008 року квартира була визначена платником податку як основне місце його проживання суду не надано.
Суд вважає позовні вимоги позивача необгрутнованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, та повідомлено про день виготовлення постанови в повному обсязі. Судові витрати відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд-
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 іден.код НОМЕР_1) в задоволенні позову до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання права на нарахування та отримання податкового кредиту за наслідками 2008 року в розрахованій сумі 2563 грн. 48 коп. та зобов'язання ДПІ у м. Херсоні здійснити цей розрахунок, про стягнення з Головного управління Державного казначейства в Херсонській області за рахунок доходів бюджету суму податкового кредиту 2563 грн. 48 коп. та штрафних санкцій за порушення строків повернення надлишково сплаченого податку в сумі 2563 грн. 48 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 грудня 2009 р..
Суддя Хом'якова В.В.