Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
24 грудня 2009 р. № 2-а- 40572/09/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Зінченко А. В.,
при секретарі -Король Д.О.
за участю сторін:
представників позивача -Дробот С.І.
представника відповідача -Межерицького А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»до державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач, Казенне підприємство «Зміївський ремонтний енергомеханичний завод»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002481501/0 від 07.05.2008р.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 06.05.2008р. фахівцями Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету. Матеріали перевірки викладені в акті перевірки №558/15-027/08326540 від 06.05.2008 р. (фірмовий бланк №008892), на підставі якого керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення : № 0002481501/0 від 07.05.2008 р. , згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% та в сумі 44496,65 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181 від 21.12.2000р.
Вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства та повинне бути скасоване.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності з діючим законодавством та дії перевіряючих відповідали вимогам нормативних актів України. Також прохав суд відповідно до вимог ст.ст. 99-100 КАС України застосувати наслідки пропущення позивачем строків звернення до суду.
Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновків про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.05.2008р. фахівцями Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету. Матеріали перевірки викладені в акті перевірки №558/15-027/08326540 від 06.05.2008 р. (фірмовий бланк №008892), на підставі якого керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення : № 0002481501/0 від 07.05.2008 р. , згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну ( фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% та в сумі 44496,65 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181 від 21.12.2000р.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно податкової декларації з ПДВ №25257 від 22.10.2007 р. (декларація за вересень 2007 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 155927 грн. Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно наступних платіжних доручень :
№195 від 09.10.2007 р. на суму 5 000,00 грн.
№746 від 01.11.2007 р. на суму 100 000,00 грн. (сплачено 02.11.2007 р.)
№829 від 09.11.2007 р. на суму 50927,00 грн. (сплачено 14.11.2007 р.)
Таким чином, підприємством по податковій декларації з ПДВ за вересень 2007 р. сплачено 155927 грн. 09.10.2007 р., 02.11.2007 р. та 14.11.2007 р., а не 28.03.2008р., 11.04.2008 р. та не 23.04.2008 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується.
Згідно податкової декларації з ПДВ №28154 від 20.11.2007 р. (декларація за жовтень 2007 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 7974 грн. Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно платіжного доручення : №285 від 30.11.2007 р. на суму 7974,00 грн. (сплачено 05.12.2007 р.)
Вказане платіжне доручення відповідачем не досліджувався в акті перевірки, відповідачем суму сплаченого ПДВ 23.04.2008р. у розмірі 5749,43 грн. та 24.04.2008 р. у розмірі 2224,57 грн. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за жовтень 2007 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях.
Таким чином, підприємством по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2007 р. сплачено 7974 грн. 05.12.2007 р., а не 23.04.2008р. та не 24.04.2008 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується.
Згідно податкової декларації з ПДВ №30226 від 20.12.2007 р. (декларація за листопад 2007 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 96085 грн. Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно наступних платіжних доручень :
№285 від 30.11.2007 р. на суму 14334,00 грн. (сплачено 05.12.2007 р.) №289 від 06.12.2007 р. на суму 40 000,00 грн. №1130 від 24.12.2007 р. на суму 41751,00 грн. (сплачено 26.12.2007 р.)
Вказані платіжні документи відповідачем не досліджувався в акті перевірки. Відповідачем суму сплаченого ПДВ 25.04.2008 р. у розмірі 6506,50 грн. , 25.04.2008 р. на суму 8005,66 грн. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за листопад 2007 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях.
Таким чином, підприємством по податковій декларації з ПДВ за листопад 2007 р. сплачено 96085 грн. 05.12.2007 р., 06.12.2007 р. та 26.12.2007 р., а не 25.04.2008р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується.
Згідно п. 5 ст. 139 Господарського Кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, і також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження ними (коштами), то Господарським Кодексом передбачено наступне.
Згідно п.1 ст. 134 Господарського Кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.
Таким чином, підприємство-позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.
Відповідно до п. З ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку , збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період. Відповідно до п.2 ст. 12 вказаного Закону фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.
Згідно до п.5 ст. 50 «Бюджетного кодексу України»податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Свої дії щодо нарахування штрафних (фінансових санкцій) ДПІ у Зміївському районі пояснювала, посилаючись на п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.
Однак суд зазначає, що статтею 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми , передбаченої п. 7.7 вказаного Закону є неправомірним.
Судом встановлено, що відповідачем примусово стягнено всю суму , сплачену на поточні зобов'язання на погашення податкового боргу, що виник раніше (штрафних санкцій), та не прийнято як сплату поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Крім цього, відповідачем примусово стягнено всю сплачену суму ПДВ без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено п.п. 6.2.2. п.6.2 ст.6 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 р., а платіжні документи про оплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.
Щодо вимоги відповідача застосувати до Казенного підприємства «Зміївськоий ремонтний енергомеханічний завод»положення ст. ст. 99 та 100 КАС України, суд вважає за необхідним зазначити, що загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.00 № 2181 -III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.
При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" необхідно враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Таким чином, строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 4, 7, 11, 70-71, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод»до державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення №0002481501/0 від 07.05.2008 р. у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена 28 грудня 2009 року.
Суддя А.В. Зінченко