61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
23.06.2020 Справа № 905/687/20
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" (код ЄДРПОУ 30844997, адреса: 14007, Донецька область, Ясинуватський р-н, смт. Очеретине, вул. Залізнична, буд. 10), вих.№ б/н від 12.06.2020 (вх.№11495/20 від 22.06.2020)
про забезпечення позову, -
у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" (код ЄДРПОУ 30844997, адреса: 14007, Донецька область, Ясинуватський р-н, смт. Очеретине, вул. Залізнична, буд. 10),
до відповідача: Державного підприємства "Дослідне господарство "Донецьке" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" (код ЄДРПОУ 34686317, адреса: 85299, Донецька область, м. Торецьк, с.Суха Балка, вул. Миру, буд. 1),
про: стягнення 15.754.313,54 грн., -
суддя Величко Н.В.,
В провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа № 905/687/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "Донецьке" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського" заборгованості у розмірі 15.754.313,54 грн., з яких: 14.743.665,18 грн. - основного боргу за договором №01/03/19 від 01.03.2019, пеня - 894.314,36 грн. та 3% річних - 116.334,00 грн. (за період з 01.01.2020 до 06.04.2020), крім того, судові витрати.
22.06.2020 на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" вих.№ б/н від 12.06.2020 про забезпечення позову (вх.№11495/20), а саме: накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відкритих у будь-яких фінансових установах, що належать Державному підприємству "Дослідне господарство "Донецьке" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського" та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах суми 15.754.313,54 грн. та застосувати зустрічне забезпечення шляхом внесення на депозитний рахунок Господарського суду Донецької області грошових коштів у розмірі 2000,00 грн.
До заяви додано: платіжне доручення № 2058 від 05.06.2020 про сплату судового збору, правовстановлюючі документи на особу, що підписала заяву, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2020 по справі № 200/4073/20-а про відкриття провадження в адміністративній справі, податкові повідомлення-рішення від 15.01.2020 №0000200511, №0000160511, №0000190511, копі яких долучено до матеріалів справи.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" вих.№ б/н від 12.06.2020 про забезпечення позову та додані до неї документи, суд виходить з наступного.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
Частиною першою статті 137 цього Кодексу встановлено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст. 137 ГПК України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.11 ст.137 ГПК України).
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.
При вжитті таких заходів суд повинен з'ясувати наявність зв'язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співзмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція, наведена в пункті 15 постанови Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, в пункті 14 постанови Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.14 ГПК України).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Як встановлено судом, предметом позову у даній справі є вимоги майнового характеру - про стягнення заборгованості за договором про виконання робіт №01/03/19 від 01.03.2019р. у розмірі 15.754.313,54 грн., з яких: 14.743.665,18 грн. основного боргу, пені - 894.314,36 грн., 3% річних - 116.334,00 грн.
Як вбачається, позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відкритих у будь-яких фінансових установах, що належать Державному підприємству "Дослідне господарство "Донецьке" Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського" та які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах суми 15.754.313,54 грн. та застосувати зустрічне забезпечення шляхом внесення на депозитний рахунок Господарського суду Донецької області грошових коштів у розмірі 2000,00 грн.
Позивач зазначає, що відповідач вже півроку не сплачує борг, незважаючи на визнання його шляхом підписання акту звірки (міститься в матеріалах справи як додаток до позову); у відповідача мається єдиний дохід за допомогою якого можливо задовольнити вимоги - дохід від реалізації врожаю. Оскільки, беручи до уваги що відповідач є державним підприємством, інші активи - нерухоме майно, основні засоби виробництва, земельні ділянки - не можуть бути реалізовані в рахунок виконання рішення суду; відповідач вже висловив свій намір реалізувати врожай шляхом укладення договору поставки № 27/01/20 від 27 січня 2020 року на користь ТОВ «Агро Промислова компанія «Трейд Агро Груп» на загальну суму 10.000.000,00 грн., а також прийняв рішення щодо напрямку використання грошових коштів, про що свідчить укладений відповідачем договір № 04/11/19 від 04.11.2019 з ТОВ «Агро Промислова компанія «Трейд Агро Груп» на суму 19.140.109,10 грн., які, в свою чергу, на думку позивача, свідчать про намір відповідача ухилитись від сплати боргу перед позивачем та неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позову у цій справі внаслідок зникнення або зменшення коштів, які наявні у відповідача, на момент ухвалення такого рішення.
Також позивач зазначає, що наразі в Донецькому окружному адміністративному суді розглядається справа № 200/4073/20-а за позовом відповідача до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2020 №0000200511, №0000160511, №0000190511, з підстав незгоди із викладеним у акті перевірки. На думку ТОВ "Бета-Агро-інвест", Головне управління ДПС у Донецькій області також має вимоги грошового характеру до відповідача за цими повідомленнями-рішеннями на загальну суму 1.718.997,75 грн.
Отже, єдиною підставою для вжиття таких заходів, на які посилається заявник, в даному випадку є поведінка відповідача, яка полягає у невиконанні обов'язку з оплати сільськогосподарських послуг. По суті, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.
Системний аналіз правової позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
При цьому, суд зазначає, що така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник.
На переконання суду, сама по собі обставина укладення між відповідачем з ТОВ «Агро Промислова компанія «Трейд Агро Груп» договору поставки № 27/01/20 від 27 січня 2020 року на загальну суму 10.000.000,00 грн., за яким відповідач зобов'язався поставити продукцію на користь ТОВ «Агро Промислова компанія «Трейд Агро Груп», та укладення договору № 04/11/19 від 04.11.2019 на суму 19.140.109,10 грн. - не свідчить про ухилення відповідача від своїх грошових зобов'язань перед позивачем за спірним договором.
Також, не свідчить про ухилення відповідача від грошових зобов'язань перед позивачем й наявність в провадженні Донецького окружного адміністративного суду справи № 200/4073/20-а за позовом відповідача до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.01.2020 №0000200511, №0000160511, №0000190511, з підстав незгоди із викладеним у акті перевірки.
Суд зазначає, що вищезазначені обставини, на які позивач посилається як на підставу для забезпечення позову, будь-яким чином не свідчать про можливість ухилення відповідача від виконання можливого рішення суду.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у п. 39 справи "Устименко проти України" принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Саме до цього й може призвести задоволення заяви ТОВ "Бета-Агро-інвест" про забезпечення позову без з'ясування обставин справи по суті спору та без дослідження і надання правової оцінки наданих учасниками спору доказів по справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Крім того, статтею 6 Господарського кодексу України передбачено принцип свободи підприємницької діяльності. При цьому принцип свободи підприємницької діяльності кореспондується з принципом розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).
Принцип змагальності, закріплений у ст. 13 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом накладення арешту на грошові кошти у значному розмірі.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що заявником не доведено, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Відхиляючи заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано повторно, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
У зв"язку з відмовою в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, пропозиції позивача щодо зустрічного забезпечення відхиляються.
Керуючись ст.ст. 42, 46, 136, 140, 141, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" вих.№ б/н від 12.06.2020 про забезпечення позову (вх.№11495/20 від 22.06.2020) - відмовити.
2. Копію ухвали направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Бета-Агро-інвест" (код ЄДРПОУ 30844997, адреса: 14007, Донецька область, Ясинуватський р-н, смт. Очеретине, вул. Залізнична, буд. 10).
3. Ухвала відповідно до ч.2 ст.235 ГПК України набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 10 днів в порядку ст. 257 ГПК України.
Ухвалу підписано 23.06.2020.
Суддя Н.В. Величко