вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.06.2020м. ДніпроСправа № 904/2098/20
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" м. Запоріжжя
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро
про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 13835грн.64коп.
Без виклику представників сторін
ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Запоріжкокс" м. Запоріжжя звернулось до Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро з позовом про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 13835грн.64коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків із забезпечення схоронності переданого до перевезення вантажу та заподіяння позивачу фактичної шкоди, покладення на залізницю відповідальності за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Позивач зазначає, що 17.02.2020 на його адресу було направлено партію концентрату вугільного в вагонах за залізничною накладною №42211805 (основний перевізний документ). У тому числі, вагон №56839483, який прибув на станцію Запоріжжя-Ліве за досилочною залізничною накладною №42345348.
На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці залізницею був складений комерційний акт №460005/135 від 17.02.2020 та зафіксовано факти невідповідності маси вугілля кам'яного, даним зазначеним в транспортному документі. Загальна недостача партії вугілля у вагоні №56839483 складає 3152,50кг загальною вартістю 13835грн.64коп.
Разом з позовом позивач заявив клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2020 прийнято позов до розгляду, відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У відзиві, що надійшов до суду 20.05.2020, відповідач вказав про незгоду із заявленими вимогами.
Для підтвердження вартості вантажу позивачем наданий рахунок-фактура №93098013 від 09.02.2020 за підписом провідного інженера ПрАТ "МК "Азовсталь", який є постачальником вантажу, згідно зазначеного рахунка, але не є вантажовідправником. А вантажовідправником, згідно накладної №42211805, є ДП "Морський торговельний порт "Чорноморськ".
Отже, рахунок-фактура №93098013 від 09.02.2020 року, доданий до позовної заяви не може бути визнаний належним документом, що підтверджує вартість вантажу, оскільки наданий не вантажовідправником.
Також відповідач навів свої зауваження щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
На підставі викладеного, враховуючи незначну складність справи №904/2098/20, підготовка якої не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи та недоведеністю затрат того часу, який вказав позивач у позовній заяві, затрати часу загальною тривалістю 6 годин є необґрунтованими та свідомо завищеними, а заявлена позивачем у якості гонорару адвоката сума в розмірі 4030грн.16коп. є спробою покласти на відповідача цілком неспівмірні з ціною позову витрати.
ПрАТ "Запоріжкокс" постійно звертається з ідентичними позовними заявами до залізниці про відшкодування збитків за нестачу вантажу і отримує професійну правничу допомогу від адвоката Зінченко Миколи Вадимовича. Тому 6 годин для проведення досудової роботи є очевидно завищеним. У зв'язку з цим витрати за отримання професійної правничої допомоги не підлягають задоволенню.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 11.06.2020, позивач вказав про незгоду з доводами відповідача.
Відповідно до ст.115 Статуту залізниць вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. В статті 115 Статуту залізниць не зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа вантажовідправника.
Отже, поняття "відправник" в розумінні ст.115 Статуту залізниць не можна розглядати лише, як юридичну чи фізичну особу, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення та зазначається у документі на перевезення вантажу (накладній). Тобто, "відправником" в розумінні ст.115 Статуту залізниць також може вважатися власник товару (вантажу), який безпосередньо не здійснює оформлення (передачу) вантажу до перевезення залізницею.
Крім того, у документі на перевезення вантажу (накладній) не вказується вартість вантажу. При цьому, скласти та видати документи щодо підтвердження кількості і вартості відправленого залізницею вантажу може лише власник товару (вантажу), який є безпосереднім постачальником товару (вантажу) за договорами постачання.
Таким чином, відправником насамперед є вантажовласник товару (вантажу), який при передачі прав власності на товар (вантаж) складає документи, які підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу та інші відомості про товар (вантаж).
Позивач мав безпосередні взаємовідносини лише з ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на підставі договору №0103/11798/1349 від 12.11.2019 щодо операцій з купівлі кам'яного вугілля. Тому позивач має документи, видані постачальником - ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (власником кам'яного вугілля).
Вартість вантажу вказана в рахунку-фактурі №93098013 від 09.02.2020, який використовувався при розрахунку розміру шкоди, завданої недостачею вантажу.
У позовній заяві було зазначено лише попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат. Тому заперечення відповідача щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу є передчасними.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
- укладення між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" договору купівлі - продажу сировинних, паливно - енергетичних чи матеріально - технічних ресурсів №0103/11798/1349 від 12.11.2019;
- здійснення на адресу позивача поставки товару згідно залізничної накладної №42211805;
- факт понесення позивачем збитків заподіяних відповідачем, протиправність дій відповідача, розмір збитків та причинний зв'язок між протиправними діями (бездіяльністю) відповідача і заподіяною шкодою;
- наявність підстав для відшкодування позивачу збитків, заподіяних відповідачем.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Між Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" був укладений договір купівлі - продажу сировинних, паливно - енергетичних чи матеріально - технічних ресурсів №0103/11798/1349 від 12.11.2019.
Згідно зі специфікацєю №6 від 01.02.2020 Приватним акціонерним товариством "Запоріжкокс" та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь узгоджено поставку середньолетючого коксівного вугілля РЕС (концентрат К (0-50) RESCoalLLC, виробник афілійований підрозділ ТОВ "РЕС Коул") в кількості 8456,90т на загальну суму 37109621грн.41коп. (з ПДВ).
Пунктом 3 цієї специфікації визначено, що ресурси поставляються територією України, умови поставки - FCA порт Чорноморськ, ст. Чорноморськ - Порт - експорт Одеської залізниці.
Відповідно до пункту 8 специфікації датою переходу ризиків та права власності на визначені в специфікації ресурсі є дата відмітки (електронного цифрового підпису) станції відправлення про прийняття ресурсів до перевезення, зазначена в залізничній накладній.
Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" виставило позивачу рахунок - фактуру №93098013 від 09.02.2020 на суму 2441312грн.76коп. Відповідно до інформації з вказаного рахунку, перевезення товару здійснюється за накладними №42211805, №42211813.
На адресу позивача (вантажоодержувача)17.02.2020 була направлена партія концентрату вугільного (далі-вугілля кам'яного) у вагонах за залізничною накладною №42211805 (основний перевізний документ). У тому числі вагон №56839483 прибув на станцію Запоріжжя-Ліве за залізничною досилочною залізничною накладною №42345348.
На станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено комерційний акт №460005/135 від 17.02.2020 про наявність виїмки.
Так у комерційному акті №460005/135 від 17.02.2020 зафіксовано, що вагон №56839483 вантажопідйомністю 70,0 т. прибув з поїздом №2455, вагон у технічному стані справний.
У розділі "Д" (Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) комерційного акту зазначено:
"На підставі акту загальної форми №41146 від 16.02.2020 станції Запоріжжя-Ліве проведена комісійна видача вантажу вантажоодержувачу, що прибув за досилочною накладною, вказаній на лицьовій стороні цього акту, до основної відправки 42211805 Чорноморськ Порт експорт, комісією у складі: приймальник поїздів Дементьєва Г.М. , прийомоздавальник заводу Белова О.М. , слідчий Заводського ВП Нестеренко О.С., у присутності заступника начальника станції Тетері О.М. , зі зважуванням вагону на справних електронних вагах "ПАТ "Запоріжсталь" №48240714 прийнятих до обліку Запорізькою дирекцією залізничних перевезень під №0183 огляд-перевірка 18.12.2019 За документом у вагоні 56839483 значиться: тара 23000кг, нетто 69750кг. Фактично виявилось брутто 88900кг, тара з документу 23000кг, нетто 65900кг, що менше документу на 3850кг. В комерційному відношенні навантаження нижче рівня бортів на 10-20см. Вантаж маркований вапном, що відповідає перевізному документу. Порушене маркування ліворуч над 1, 2, 3, 4 люками, виїмка довжиною 600см, шириною 100-220см., глибиною 30-50см. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люка закриті, просипу вантажу немає. При повторному зважуванні дані не змінилися. Зав. вантажного двору за штатним розкладом відсутній".
Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норма недостачі (природної втрати) для вугілля становить 1% маси, зазначеної в перевізному документі.
З врахуванням зазначеної норми, загальна недостача партії вугілля у вагоні №56839483 складає 3152,50кг загальною вартістю 13835грн.64коп. (вартість недостачі з ПДВ), у тому числі: 3850кг (виявлена недостача) - 697,5кг (норма недостачі) = 3152,50кг.
Згідно з розрахунком вартість вугілля, якого недостає, складає:
- 3656грн.74коп. (ціна за тону, без ПДВ, згідно рахунку-фактури №93098013 від 09.02.2020) х 3,153т (розмір недостачі) = 11529,70 грн. (вартість недостачі без ПДВ);
- 11529грн.70коп. (вартість недостачі без ПДВ) + 2305грн.94коп. (розмір ПДВ) = 13835грн.64коп. (вартість недостачі з ПДВ).
Позивач вважає, що недостача вантажу в спірних вагонах виникла з вини відповідача, який не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, та просить стягнути вартість недостачі кам'яного вугілля в сумі 13835грн.64коп. (розрахунок вартості недостачі вантажу зроблено із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу), що і є причиною спору.
За результатом перевірки здійсненого розрахунку порушень не встановлено.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (далі - Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (статті 115 Статуту залізниць України).
Відповідно до виставленого позивачу Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь" рахунку - фактури №93098013 від 09.02.2020 на суму 2441312грн.76коп. Відповідно до інформації з вказаного рахунку, перевезення товару здійснюється за накладними №42211805, №42211813.
Правила оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №862/5082,визначають порядок оформлення перевізних документів, форми бланків перевізних документів та їх зміст.
Відповідно до п.1.1. Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу.
Відповідно до п.1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни й доповнення, які вносяться у перевізні документи залізницею, засвідчуються підписом відповідального працівника і штемпелем станції.
У накладній №42211805 в розділі "найменування вантажу" вказано - "вугілля кам'яне, не визначене в алфавіті, бітумизоване, "HARDCOKINGCOALRESMIDVOL".
Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Пункт 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року , визначає норми недостачі при перевезенні в залежності від властивостей вантажу, які вказані у відсотках від маси вантажу і складаються із двох показників: норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто.
Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах.
Згідно ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Також, відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" від 04.07.1996р. №273/96-ВР передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України; перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України; за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству; обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.
Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках продезінфіковані вагони та контейнери; оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття; вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари; саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні; згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження; отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер); у випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання; якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника; винятки з цього правила можуть мати місце тоді, коли з матеріалів справи вбачається, що технічна несправність мала прихований характер або виникла у процесі перевезення вантажу; прихованими є такі технічні несправності, які не могли бути виявлені відправником під час звичайного огляду вагону або контейнера; у такому разі відповідальність за незбереження вантажу покладається на залізницю.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:
- за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;
- за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;
- за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень.
Зауваження відповідача щодо відсутності належного доказу вартості втраченого товару та неналежність рахунку-фактури №93098013 від 09.02.2020, виданого ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" суд відхиляє.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України одержувач має право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу, за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.
Тобто, у документі на перевезення вантажу (накладній) зазначається саме вантажовідправник. При цьому, вантажовідправником може бути як безпосередній вантажовласник, так і будь-який інший відправник вантажу. Поняття постачальника та вантажовідправника не є тотожними.
Відповідно до статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. В цій статті не зазначено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа вантажовідправника. В залізничній накладній не вказується вартість вантажу.
Постачальником товару є ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" на підставі укладеного з позивачем договору №0103/11798/1349 від 12.11.2019 купівлі - продажу кам'яного вугілля. Тому рахунок-фактура №93098013 від 09.02.2020, виданий ПрАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", є належним доказом вартості вантажу.
Судові витрати позивача зі сплати судового збору розподіляються відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладаються на відповідача.
Керуючись нормами Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998р. (із змінами та доповненнями), Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р. (Зареєстрований: Мін'юст України, 24.11.2000 за №862/5083), Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, статей Господарського кодексу України, ст.ст. 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" м. Запоріжжядо Акціонерного товариства "Українська залізниця» м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Дніпро про стягнення шкоди, завданої недостачею, в розмірі 13835грн.64коп.- задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 108) на користь Приватного акціонерного товариства "Запоріжкокс" (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд 4, код ЄДРПОУ 00191224) шкоду, завдану недостачею, в розмірі 13835грн.64коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2021грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення підписаний 23.06.2020.
Суддя Р.Г. Новікова