вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" червня 2020 р. Справа№ 910/18012/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Калатай Н.Ф.
Пашкіної С.А.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020
у справі № 910/18012/19 (суддя Ярмак О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 4 953,19 грн
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
відповідача: Світличний Д.С., представник за довіреністю
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 4 953,19 грн штрафу, нарахованого за несвоєчасну доставку вантажу.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем нормативних строків доставки вантажу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/18012/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" 4 953,19 грн штрафу, 1 921,00 грн витрат по сплаті судового збору, 2 102,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, керуючись приписами ст. 908 ЦК України, ст. 307 ГК України, ст. ст. 6, 22, 41, 116 Статуту залізниць України, та з огляду на встановлення обставин порушення відповідачем нормативних строків доставки вантажу, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. При цьому, суд, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, частково задовольнив клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 року у справі № 910/18012/19 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевим господарським судом неповно було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт зазначає, що судом не було застосовано до спірних правовідносин положення приписів ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України, яка звільняє залізницю від сплати штрафу у випадку якщо вантаж не було вивезено одержувачем впродовж доби після отримання повідомлення. При цьому, відповідач не заперечує проти розкредитування перевізних документів впродовж доби, а наполягає на невивезені позивачем вантажу. Також відповідач зазначає, що судом невірно було розподілено судові витрати на послуги адвоката.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2020, справа № 910/18012/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020, на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України, залишено без руху у зв'язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020, після усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/18012/19. Запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 розгляд справи призначено на 17.06.2020.
Від ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта позивач зазначає, що місцевим господарським судом на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи прийнято обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Так, позивач зазначає, що приписи ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України звільняють залізницю від штрафу у випадку невивезення вантажу або розкредитування перевізних документів впродовж доби. Тоді як, позивачем було розкредитовано перевізні документи у визначений вказаною нормою строк, що залізницею не заперечується. Крім того, позивач звертає увагу на приписи абз. 5 ст. 41 Статуту залізниць України, згідно якого вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого строку доставки. Щодо доводів апелянта про розподіл судових витрат на правничу допомогу позивач зазначає, що відповідачем належними засобами доказування не доведено наявності підстав для його звільнення від відшкодування вказаних витрат. Крім того, позивачем в тексті відзиву на апеляційну скаргу заявлено клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу в сумі 2500 грн.
У зв'язку з перебуванням суддів Мартюк А.І., Зубець Л.П., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами - у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О (головуючий), Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2020 справу № 910/18012/19 прийнято до провадження визначеним складом суду.
Представник позивача в судове засідання 17.06.2020 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 04116 30894794, згідно якого позивачем отримано поштову кореспонденцію суду 07.05.2020.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.06.2020 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
07.02.2018 між ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" (замовник за договором, позивач у справі) та АТ "Українська залізниця" (перевізник за договором, відповідач у справі) укладено договір № 07153/ПЗ-2018 про надання послуг, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно п. 1.2 договору під перевезенням сторони розуміють послугу, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункта призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, що затверджений Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил планування перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 за № 1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ).
У відповідності до п. 1.3 договору надання послуг може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
За змістом розділу 8 договору сторонами погоджено порядок застосування у межах їх договірних правовідносин електронного документообігу і за умовами п. 8.5.2 оформлений електронний перевізний документ, що вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП (електронний цифровий підпис) в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п. 12.1 договору).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та сторонами не заперечується, що за накладними № 42548008, № 42548024 ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» 08.06.2019 відправив зі станції Новгород-Сіверський на станцію Одеса-Порт порожні вагони № 95837159, № 95837415 з-під зерна кукурудзи, власник ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» до пункту навантаження, вантаж (вагони) прибули 17.06.2019 та були видані згідно графи 52, 53 накладних цього ж дня 17.06.2019.
За накладними № 42570739, № 42570762, №42570770 ТОВ «ГРЕЙНСВАРД» 09.06.2019 відправив зі станції Новгород-Сіверський на станцію Одеса-Порт порожні вагони № 95602736, № 95603072, № 95603767 з-під зерна кукурудзи, власник ТОВ «Кролевецький комбікормовий завод» до пункту навантаження, вантаж (вагони) прибули 29.06.2019 та були видані згідно графи 52, 53 накладних цього ж дня 29.06.2019.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначав, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів, визначені ст. 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086, у зв'язку із чим просить стягнути з АТ "Українська залізниця" 4953,19 грн штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 908 ЦК України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу, згідно ст. 909 ЦК України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
В силу приписів ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 ГК України).
Згідно ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Приписами ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Відповідно до ст. 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (ст. 6 Статуту залізниць України).
Частинами 1, 2, 5 ст. 23 Статуту залізниць України передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
За змістом п 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
У відповідності до п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно з додатками 1, 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: «Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна», у відповідному місці проставляється позначка «х» і ця графа заповнюється відправником.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п.п. 1.1., 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 644 (далі - Правила обчислення термінів доставки вантажу), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Пунктом 2.10. названих Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Згідно з ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув (ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України).
При цьому, виходячи з правового аналізу вищенаведеної норми, слід констатувати, що визначений її приписами штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Тобто, у випадку якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, встановив, що календарними штемпелями на зазначених вище накладних, підтверджується доставка вантажу (вагонів) одержувачу з порушенням встановленого терміну доставки, який визначений ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів.
Так, зокрема, в залізничних накладних № 42548008, № 42548024 у графі 30 зазначено відстань перевезення: 994 км. Отже, термін доставки вантажу повинен становити 6 діб, згідно розрахунку: 994 км : 200 км = 4,97 ? 5 доби + 1 (на операції, пов'язані з відправленням вантажу) = 6 діб. Тобто граничним терміном доставки є 14.06.2019.
Згідно залізничних накладних № 42570739, № 42570762, №42570770 у графі 30 визначено відстань перевезення: 994 км. Отже, термін доставки вантажу повинен становити 6 діб, згідно розрахунку: 994 км : 200 км = 4,97 ? 5 доби + 1 (на операції, пов'язані з відправленням вантажу) = 6 діб. Граничним терміном доставки є 15.06.2019.
Вагони по перевізним документам № 42548008, № 42548024 доставлено з порушенням строків доставки на два дні (17.06.2019), а за залізничними накладними № 42570739, № 42570762, №42570770 - на 12 днів (28.06.2019).
При цьому, судовою колегією враховано, що розкредитування вищенаведених перевізних документів здійснено позивачем впродовж доби з моменту повідомлення вантажоодержувача, а саме за залізничними накладними № 42548008, № 42548024 - 17.06.2019 12:12; повідомлення 17.06.2019 10:15; за залізничними накладними № 42570739, № 42570762, №42570770 - 29.06.2019 09:13; повідомлення 28.06.2019 15:20.
За встановленого, доводи апеляційної скарги про незастосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин приписів ч. 2 ст. 116 Статуту залізниць України відхиляються апеляційною інстанцією за їх необґрунтованістю.
Колегія суддів здійснивши перевірку розрахунку штрафу за несвоєчасну доставку вантажу за вищенаведеними накладними, проведеного позивачем окремо по кожному перевізному документу з урахуванням визначеної в графі 31 накладної суми провізної плати для кожного вагону, встановила правомірність задоволення місцевим господарським судом позову про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4953,19 грн.
Щодо розподілу судом першої інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів виходить за наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
В підтвердження обставин понесення позивачем судових витрат на правничу допомого в сумі 5 000,00 грн за розгляд справи в першій інстанції до матеріалів справи долучено: копію договору про надання правової допомоги № 81-02 від 06.02.2019 (далі - договір про надання правової допомоги); ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1001181 від 01.11.2019, виданий ТОВ «Грейнсвард» на представництво його інтересів у Господарському суді міста Києва; акт виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 12.12.2019; рахунок на оплату № 81-02/10 від 12.12.2019 на суму 5 000,00 грн; платіжне доручення № 276 від 12.12.2019 на суму 5 000,00 грн., копія свідоцтва про право Драченка Владислава Вікторовича на зайняття адвокатською діяльністю.
Місцевий господарський суд, з огляду на обсяг наданих послуг, малозначність справи, розгляд справи з проведенням двох судових засідань за клопотанням позивача без участі уповноваженого представника, принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі одного прожиткового мінімуму доходів громадян, а саме в сумі 2102,00 грн.
Колегія суддів погоджується з вищевикладеним висновком суду першої інстанції як таким що був зроблений з урахуванням загальних принципів чинного процесуального законодавства. Вимога відповідача про звільнення його від відшкодування судових витрат на послуги адвоката в повному обсязі є необґрунтованою, оскільки суперечить вимогам ст. 129 ГПК України та прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом неповно було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи, рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі № 910/18012/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Позивачем в суді апеляційної інстанції також заявлено клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2 500, 00 грн, в обґрунтування чого подано копію договору про надання правничої допомоги № 01-02 від 03.02.2020; акт виконаних робіт (наданих послуг) від 23.04.2020 № 01-02/57; рахунок на оплату від 2020 № 01-02/57; платіжне доручення від 23.04.2020 № 44 про оплату позивачем 2500,00 грн плати за юридичні послуги згідно договору № 01-02 від 03.02.2020.
Таким чином, представлені позивачем документи щодо оплати вартості послуг на професійну правничу допомогу адвоката, наданих в рамках розгляду спору у даній справі в суді апеляційної інстанції, є належним і допустимим доказом в підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених ст. 126 ГПК України.
Частиною 4 статті 126 ГПК України містить критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у статті 126 ГПК України та у статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, повязаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, надавши оцінку усім наявним в матеріалах справи документам, врахувавши ступінь складності даної справи, а також з огляду на те, що обґрунтування правової позиції позивача не змінювалась як при зверненні з позовною заявою, так і при поданні відзиву на апеляційну скаргу, тобто підготовка цієї заяви по суті спору в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на обізнаність адвоката з обставинами даної справи, судова колегія Північного апеляційного господарського суду, враховуючи висловлену відповідачем незгоду зі стягненням судових витрат, керуючись критерієм розумності розміру адвокатських витрат, а також реальності (необхідності) цих витрат, дійшла висновку про те, що відшкодуванню підлягають судові витрати на правничу допомогу, понесені ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" в суді апеляційної інстанції, в сумі 1050,00 грн. Відтак заява ТОВ "ГРЕЙНСВАРД" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, що викладена у відзиві на апеляційну скаргу, задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва 18.02.2020 у справі №910/18012/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі №910/18012/19 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (03038, м.Київ, вул. Івана Федоровича, буд. 32, літ.А, 3-й поверх, ідентифікаційний код 41564379) 1050 (одну тисячу п'ятдесят) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу адвоката, понесених у зв'язку з переглядом справи в апеляційному порядку.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
6. Справу №910/18012/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Н.Ф. Калатай
С.А. Пашкіна
Повний текст постанови складено 22.06.2020