вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" червня 2020 р. Справа№ 911/2163/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Майданевича А.Г.
Ткаченка Б.О.
при секретарі судового засідання : Кубей В.І.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: Карпенко К.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс"
на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2019 року (дата підписання повного тексту 27.01.2020 року
у справі № 911/2163/19 (суддя: Бацуца В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс"
про стягнення 706 044, 73 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 539511,65 грн основної заборгованості, 124 830,79 грн пені, 31073,19 грн відсотків за неправомірне користування чужими коштами, 10 629,10 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору поставки № 11.03.19-179 від 11.03.2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс".
07.10.2019 року до канцелярії суду першої інстанції від позивача надійшла заява вих. № ОЛ-03.10.19/65 від 03.10.2019 року про уточнення позовних вимог (про зменшення розміру позовних вимог), у якому він просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 1697,77 грн суму заборгованості з врахуванням скоригованої вартості товару, 124 830,79 грн пені, 31 073,19 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 10 629, 10 грн 3 % річних.
Господарський суд Київської області задовольнив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн" своїм рішенням від 24.12.2019 року (повний текст складено 27.01.2020 року).
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро Сервіс" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд Київської області, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема, зокрема ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, за твердженням скаржника судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішенні не надано належну оцінку щодо фактично невизначеного та невстановленого строку виконання зобов'язання за договором поставки №11.036.19-179 від 11.03.2019 року.
Так, скаржник вказав, що сторонами була допущена технічна помилка при встановленні дати оплати за договором, через яку неможливо точно встановити ні день, не місяць оплати. З урахуванням наведеного, строк виконання зобов'язання з оплати товару є невстановленим.
Також, скаржник зазначив, що суд першої інстанції неправомірно не вирішив питання про зменшення неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2020 року справу № 911/2163/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сулім В.В., судді: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.
Північний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2019 року у справі № 911/2163/19 залишив без руху своєю ухвалою від 19.03.2020 року.
Апелянтом протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було усунено недоліки та подано до суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору.
Відтак, скаржником усунено недоліки поданої апеляційної скарги.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2020 року, у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, було сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/2163/19 нову колегію суддів у складі: головуючого судді: Суліма В.В., суддів: Майданевича А.Г., Ткаченко Б.О.
Північний апеляційний господарський суд призначив до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2019 року у справі № 911/2163/19 своєю ухвалою від 15.04.2020 року.
12.05.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідно до якого відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2019 року у справі №911/2163/19.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема, зазначив, що твердження відповідача, що із тексту договору та специфікації не вбачається, що оплата здійснюється на умовах попередньої оплати не відповідає дійсності та спростовується вищезазначеними умовами договору.
01.06.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн", яке задоволено судом.
Північний апеляційний господарський суд відклав розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2019 року у справі № 911/2163/19 на 16.06.2020 року своєю ухвалою від 02.06.2020 року.
01.06.2020 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн", яке задоволено судом.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2019 року підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" - частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 11.03.2019 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 11.03.19-179 (далі - договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
Згідно п. 2.1. договору, найменування, асортимент та кількість товару, визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.2. договору загальна кількість та вартість товару, що поставляється по даному договору, визначається сукупністю всього товару, що передається постачальником у власність покупцеві, за усіма специфікаціями, протягом строку дії цього договору.
Протягом дії цього договору, грошові зобов'язання покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Оскільки товар має імпортну складову, сторони, у специфікаціях визначають еквівалент ціни товару в іноземній валюті (долар США чи ЄВРО), у відповідності до курсу продажу відповідної іноземної валюти відносно гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання специфікації (3.2. договору).
Згідно з п. 3.5. договору покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків не визначені у відповідній специфікації до цього договору.
Відповідно до п. 3.6. договору у разі зміни курсу іноземної валюти на Міжбанкіському валютному ринку України, покупець у день здійснення оплати за товар зобов'язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити Постачальнику, яку скориговану вартість товару за наступною формулою:
- X2=X1*Y2/Y1, де Х1 - вартість/частина вартості Товару у гривнях, зазначена у відповідній Специфікації;
- Y1 - курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання Специфікації;
- Y2 - курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті оплати;
- X2 - кінцева вартість неоплаченої частини Товару, у гривнях.
Покупець вправі звернутись до постачальника, з проханням провести розрахунок, відповідно до вказаної формули, та повідомити йому суму, що підлягає оплаті за товар (його частину).
Сторони домовились, що в якості курсу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, використовується середнє значення курсу продажу іноземної валюти, що склався на Міжбанківському валютному ринку України. Сторони домовились, що курс продажу іноземної валюти до гривні визначається згідно інформації, опублікованої за посиланням: https://minfin.com.ua/currency/mb/.
У разі виникнення між сторонами суперечок щодо курсу валюти, достатнім доказом існування курсу Міжбанку на визначену дату, є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена Постачальником та засвідчена підписом його уповноваженої особи та печаткою.
Згідно з п. 3.9. договору у випадку, якщо покупцем не будуть виконані грошові зобов'язання за цим договором у повному обсязі або частково і постачальником буде подано позов до суду, сторони узгодили, що для індексації (коригування) вартості товару, відповідно до умов п. 3.6. договору, датою або днем оплати, буде вважатися дата складання та підписання постачальником позовної заяви до суду відповідної юрисдикції, у якій покупець буде виступати відповідачем.
Відповідно до п. 4.1. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки, визначені у специфікаціях до цього договору. У разі порушення строків оплати товару, постачальник вправі перенести строки оплати товару на кількість днів, рівну кількості днів прострочення оплати і до нього не можуть застосовуватись передбачені цим договором та чинним законодавством України, санкції за прострочення поставки товару.
Право власності, а також пов'язані з таким правом ризик випадкової загибелі або пошкодження (псування) товару, переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною та підписання її уповноваженими представниками сторін (п. 4.6. договору).
Відповідно до п. 13.1. договору цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє протягом одного року, але, в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. При відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору за місяць до закінчення терміну його дії, договір вважається пролонгованим на тих же умовах, на той же термін.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2019 року між позивачем та відповідачем було підписано протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 11.03.19-179 від 11.03.2019 року, зокрема сторони дійшли згоди викласти п. 9.4. договору у наступній погодженій редакції:
"9.4. За порушення грошових зобов'язань по оплаті товару, покупець сплачує на користь постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1,5 % за кожен місяць від простроченої суми за весь період прострочення."
13.03.2019 року між позивачем та відповідачем було підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 11.03.19-179 від 11.03.2019 року.
Так, п. 2 специфікації було визначено, що загальна вартість товару складає 2 457 182, 11 грн (два мільйона чотириста п'ятдесят сім тисяч сто вісімдесят дві гривні 11 копійок), у т.ч. ПДВ 20% - 409 530, 35 грн (чотириста дев'ять тисяч п'ятсот тридцять гривень 35 копійок), що у відповідності до умов договору є еквівалентом - 82 082, 00 Євро (вісімдесят дві тисячі вісімдесят два євро 00 центів), у т.ч. ПДВ 20% - 13 680, 33 Євро (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят євро 33 цента). Курс, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті укладення даної специфікації складає 29, 9357 грн за 1 Євро.
Відповідно до п. 3 специфікації покупець оплачує вартість товару наступним чином:
а) оплата Товару в розмірі 100% загальної вартості товару, що постачається по цьому договору здійснюється до 12.03.2019 року.
На виконання умов договору позивачем протягом квітня - травня 2019 року було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 2 457 182, 11 грн, що підтверджується видатковою накладною № ОГ-29/04002 від 29.04.2019 року на суму 351 026, 02 грн, видатковою накладною № ОГ-30/04001 від 30.04.2019 року на суму 1 244 546, 78 грн, видатковою накладною № ОГ-11/05003 від 11.05.2019 року на суму 702 052, 03 грн, видатковою накладною № ОГ-29/04001 від 29.04.2019 року на суму 159557,28 грн, відповідною довіреністю № 74 від 29.04.2019 року відповідача, виданою на свого представника гр. ОСОБА_1 на отримання товару (наявні в матеріалах справи).
За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 2 455 610, 91 грн (з урахуванням курсу продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті оплати - пункти 3.6., 3.9. договору), що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за період з 04.03.2019 року по 30.09.2019 року.
При цьому, колегія суддів відзначає, що дата оплати за договором не може передувати дню складання та підписання специфікації, який встановлює дату оплати.
Так, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що сторонами була допущена технічна помилка при встановленні дати оплати за договором, через яку неможливо точно встановити дату оплати, тобто строк виконання зобов'язання з оплати товару є невстановленим.
Відповідно до п. 5 специфікації визначено, що товар повинен бути поставлений покупцю у строк до 05.04.2019 року допускається поставка окремими партіями.
Таким чином, із тексту договору та специфікації не вбачається, що оплата здійснюється на умовах попередньої оплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагає його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2019 року позивач звернувся до відповідача із досудовим попередженням вих. № ОЛ-10.07.19/43 від 10.07.2019 року, у якому він вимагав від відповідача негайного виконання своїх зобов'язань передбачених договором поставки № 11.03.19-179 від 11.03.2019 року та сплатити заборгованість у розмірі 691 662, 01 грн, з якої 556 048, 97 грн основної заборгованості, 100 803, 27 грн пені, 26 287, 28 грн відсотків за користування чужими коштами, 8 522, 49 грн 3% річних. Факт направлення відповідачу відповідного досудового попередження підтверджується фіскальним чеком № 000044611 00004 від 12.07.2019 року та описом вкладення у цінний лист № 0420525254479 від 12.07.2019 року, яке було отримане відповідачем 17.07.2019 року, що підтверджується копією роздруківки Укрпошти про підтвердження дати отримання листа (а.с. 87).
Оскільки термін виконання зобов'язань з оплати в договорі є невстановленим, позивач мав виконати своє зобов'язання з оплати вартості товару за спірним договором у строки встановлені вищевказаним досудовим попередженням, тобто до 25.07.2019 року.
Докази того, що сторонами погоджувалися інші умови розрахунків в матеріалах справи відсутні.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, у встановлений договорами строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 1571,20 грн (з урахуванням індексації (коригування) вартості Товару), що підтверджується договором поставки № 11.03.19-179 від 11.03.2019 року, специфікацію № 1 від 13.03.2019 року до договору поставки № 11.03.19-179 від 11.03.2019 року, видатковою накладною № ОГ-29/04002 від 29.04.2019 року на суму 351 026, 02 грн, видатковою накладною № ОГ-30/04001 від 30.04.2019 року на суму 1 244 546, 78 грн, видатковою накладною № ОГ-11/05003 від 11.05.2019 року на суму 702 052, 03 грн, видатковою накладною № ОГ-29/04001 від 29.04.2019 року на суму 159 557, 28 грн, відповідною довіреністю № 74 від 29.04.2019 року відповідача, виданою на свого представника гр. ОСОБА_1 на отримання товару, досудовим попередженням вих. № ОЛ-10.07.19/43 від 10.07.2019 року, виписками з банківського рахунку позивача за період з 04.03.2019 року по 30.09.2019 року, розрахунком суми позову позивача, наявними у матеріалах справи.
В свою чергу позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою вих. № ОЛ-27.08.19/54 від 27.08.2019 року, що є підставою для застосування п. 3.9 договору поставки № 11.03.19-179 від 11.03.2019 року, відповідно до якого для індексації (коригування) вартості товару, відповідно до умов п. 3.6. договору, датою або днем оплати, буде вважатися дата складання та підписання постачальником позовної заяви до суду відповідної юрисдикції, у якій покупець буде виступати відповідачем.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 1 571, 20 грн.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 124 830,79 грн, 10 629, 10 грн 3% річних та 31073,19 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку порушення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 9.4. договору за порушення грошових зобов'язань по оплаті Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 1,5 % за кожен місяць від простроченої суми за весь період прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Колегія суддів здійснивши розрахунок пені, 3 % річних та процентів за користування чужими грошовими коштами за відповідний період (25.07.2019 року - 23.08.2019 року) та враховуючи, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення сум пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та 3% річних, дійшла висновку щодо стягнення з відповідача на користь позивача 15051,55 грн пені, 8079,40 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1328,00 грн 3 % річних.
При цьому, колегія суддів не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції повинен був зменшити розмір неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки, останнє є правом, а не обов'язком суду.
Водночас, колегія суддів відзначає, що відповідач не навів причини за якими не міг вчасно виконати грошове зобов'язання та прострочив його, не подав до суду належних та допустимих в розумінні ст.ст. 74, 76-77, 86 Господарського процесуального кодексу України доказів своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань за договором та доказів наявності надзвичайних обставин, що стали перешкодою для виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (нова редакція) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, скаржника, зокрема, щодо невстановленого строку виконання зобов'язання з оплати товару, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв'язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції роз'яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" на рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2019 року у справі № 911/2163/19 задовольнити частково. 2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.12.2019 року у справі №911/2163/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" (07700, Київська область, Яготинський район, місто Яготин, вулиця Сільгосптехніки, будинок 1-В; ідентифікаційний код 37412862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 20, літера А, офіс 411; ідентифікаційний код 39282278) 1 571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна) грн 20 (двадцять) коп. основної заборгованості, 15051 (п'ятнадцять тисяч п'ятдесят одна) грн 55 (п'ятдесят п'ять ) коп. пені, 8079 (вісім тисяч сімдесят девять ) грн 40 (сорок) коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1328 (одна тисяча триста двадцять вісім) грн 00 (нуль) коп. 3 % річних та судові витрати 1639,45 (одна тисяча шістсот тридцять дев'ять) грн 75 (сімдесят п'ять ) коп. судового збору.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Органік Грейн" (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 20, літера А, офіс 411; ідентифікаційний код 39282278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім-Агро-Сервіс" (07700, Київська область, Яготинський район, місто Яготин, вулиця Сільгосптехніки, будинок 1-В; ідентифікаційний код 37412862) 13436 (тринадцять тисяч чотириста тридцять шість) грн 90 (дев'яносто) коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
5. Матеріали справи №911/2163/19 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді А.Г. Майданевич
Б.О. Ткаченко
Дата складення повного тексту 22.06.2020 року.