вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" червня 2020 р. Справа№ 910/17055/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду міста Києва
від 18.02.2020 (повний текст судового рішення складено 18.02.2020)
у справі №910/17055/19 (суддя Пінчук В.І.)
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Торгівельно-виробничої фірми «ІНТЕРОН» (Товариство з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу)
про стягнення 15148,70 грн,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Торгівельно-виробничої фірми «ІНТЕРОН» (Товариство з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу) 15148,70 грн пені, нарахованої у відповідності до п.7.2 договору про закупівлю товару за державні кошти від 15.11.2018 №283/18.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем порушені строки поставки товару на 19 діб, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 21.12.2018 №41/158.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі №910/17055/19 в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що сторонами підписано без зауважень та заперечень акт виконання умов договору та документальної звірки взаєморозрахунків за поставлений товар за договором від 15.07.2019. Крім того, судом встановлено, що позивачем не виконано п.5.1 договору щодо направлення позивачу повідомлення про готовність до виконання умов договору.
Не погоджуючись із ухваленим рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі №910/17055/19 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, аналогічні тим, які викладено в позовній заяві. Також апелянт звертав увагу на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги та не надано належної оцінки листам відповідача, а саме: №21/11/18 від 21.11.2018, №27/11/18 від 27.11.2018, №21/12/18 від 21.12.2018, які, на думку позивача, підтверджують неможливість поставки товару включно до 01.12.2018.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі №910/17055/19. Постановлено розгляд справи здійснювати без участі сторін в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
15.11.2018 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, був укладений договір про закупівлю товару за державні кошти №283/18, у відповідності до умов якого відповідач зобов'язався поставити позивачу товар (льотне обмундирування), а останній зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору.
Згідно п. 3.1 договору від 15.11.2018 №283/18 сума цього договору становить 797300,00 грн.
Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору і у строк передбачений специфікацією товару.
Згідно специфікації (додаток №1 до договору від 15.11.2018 №283/18) термін поставки товару встановлений до 01.12.2018 включно.
Згідно п. 5.5 договору від 15.11.2018 №283/18 датою виконання зобов'язань постачальника з постачання товару є дата затвердження замовником акту прийому поставленого товару. Замовник затверджує акт прийому поставленого товару при наявності акту приймання-передачі.
Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу вимог ст. ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов'язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Колегією суддів встановлено, що позивачем на виконання умов договору від 15.11.2018 №283/18 було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 797300 грн, що підтверджується актом приймання-передачі товару від 21.12.2018 №41/156, підписаного сторонами без зауважень та заперечень, та скріпленого печатками сторін.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 15148,70 грн пені, нарахованої у відповідності до п.7.2 договору від 15.11.2018 №283/18 за порушення відповідачем строку поставки товару на 19 діб.
В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Умовами пункту 7.2 договору від 15.11.2018 №283/18 передбачено, що за порушення строків (термінів) постачання товару, або заміну його на якісний понад строки, зазначені у пунктах 2.6, 2.5, 5.1 (специфікація) та 5.6 цього договору, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7 % від вказаної вартості. Штрафні санкції до відповідача за порушення строків (термінів) постачання товару не застосовуються з дати затвердження акту приймання-передачі (додаток № 22, затверджений наказом МОУ від 17.08.2017 № 440).
Як встановлено вище, за умовами п.5.1 договору, товар постачається після відправлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов договору і у строк передбачений специфікацією товару.
Натомість, позивачем не виконано умови п.5.1 договору щодо направлення позивачу повідомлення про готовність до виконання умов договору, що вказує на те, що прострочення виконання зобов'язання сталося не з вини відповідача, оскільки за умовами договору поставка відповідачем товару залежить від дій позивача.
Позивач у позовній заяві та апеляційній скарзі вказує на те, що на виконання умов п. 5.1 договору від 15.11.2018 №283/18 та специфікації направив на адресу відповідача повідомлення від 22.11.2018 №350/129/1385/пс про готовність до виконання умов договору.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази направлення вказаного повідомлення відповідачу, що свідчить про не виконання позивачем умов п. 5.1 договору та специфікації.
Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи апелянта про те, що листами відповідача №21/11/18 від 21.11.2018, №27/11/18 від 27.11.2018, №21/12/18 від 21.12.2018 підтверджуються неможливість останнього поставити товар включно до 01.12.2018 не спростовують факту невиконання позивачем п.5.1 договору щодо направлення позивачу повідомлення про готовність до виконання умов договору.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 до Торгівельно-виробничої фірми «ІНТЕРОН» (Товариство з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу) про стягнення 15148,70 грн пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються судом на скаржника у відповідності до статті 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.02.2020 у справі №910/17055/19 залишити без змін.
Матеріали справи №910/17055/19 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир