79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" червня 2020 р. Справа №909/921/18
м.Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді М.І. Хабіб
суддів В.М. Гриців,
О.І. Матущака,
секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,
за участю представників сторін:
позивача- адвоката Савчука Р.Р. (ордер на надання правової допомоги №087879 від 14.05.2020),
відповідача- адвоката Долинка О.А. (ордер на надання правової допомоги №1003017 від 15.06.2020),
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця Кліща Степана Миколайовича від 06.03.2020
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2020, повний текст ухвали складено 13.02.2020, про призначення експертизи
у справі № 909/921/18 (суддя Шіляк М.А.),
за позовом: фізичної особи-підприємця Сівецької Тетяни Володимирівни, м. Галич Івано-Франківської області
до відповідача: фізичної особи -підприємця Кліща Степана Миколайовича, м. Рогатин Івано-Франківської області
про розірвання договору оренди нежитлового приміщення
У жовтні 2018року ФОП Сівецька Т.В. звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Кліща С.М. про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 03.07.2015.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору оренди від 03.07.2015 позивач передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення 2-го поверху загальною площею 156,8кв.м та терасу площею 46,4 кв.м, які розташовані на вул. Є. Коновальця, 3 у м. Галич Івано-Франківської області. Позивач вказує, що 10.02.2017 під час огляду об'єкта оренди він встановив, що орендар без його згоди провів реконструкцію об'єкта оренди, змінивши зовнішні конструкції фасаду приміщення-тераси, чим порушив умови договору та вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Зазначає, що з метою уникнення відповідальності за самовільне проведення реконструкції об'єкта оренди відповідач ввів в оману інспектора Управління ДАБІ в Івано-Франківській області та повідомив, що реконструкція проведена позивачем, у зв'язку з чим позивача було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу в розмірі 57 600,00грн та винесено припис про усунення порушень. В подальшому постанова, якою було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення, та припис про усунення порушень вимог законодавства були скасовані в судовому порядку (рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 у справі №809/589/27 та від 07.02.2018 у справі №809/814/17).
Посилаючись на ч. 2 ст. 773 ЦК України, якою передбачено право орендодавця вимагати розірвання договору, якщо наймач користується річчю, переданою в найм, не за цільовим призначенням або з порушенням умов договору найму, позивач вказував про порушення відповідачем порядку використання орендованого майна та неможливість використання тераси за її призначенням та просив розірвати договір оренди.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2019 у справі № 909/921/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2019, позов задоволено. Розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 03.07.2015, укладений ФОП Сівецькою Т.В. та ФОП Кліщем С.М. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1762,00грн судового збору.
Постановою Верховного Суду від 10.09.2019 скасовано рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2019, справу №909/921/18 передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що суди належним чином не обґрунтували свій висновок про неможливість використання орендованого приміщення за призначенням або наявності інших підстав для дострокового припинення дії договору, не встановили обставин, які свідчать, що відповідач змінив цільове призначення орендованого майна чи використовував його всупереч обумовленій договором меті або своєю недбалою поведінкою створив загрозу пошкодження орендованого майна.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2019 справу №909/921/18 прийнято до розгляду суддею Шіляк М.А.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2020 у справі № 909/921/18 задоволено клопотання позивача та призначено будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:
1) яким було функціональне призначення приміщення "Тераси", яке розташоване на другому поверсі нежитлового приміщення по вул. Є. Коновальця, 3 в м. Галич Івано-Франківської області, згідно із Технічним паспортом, виготовленим ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" 03.08.2012?
2) чи можлива станом на день проведення експертизи експлуатація "Тераси" за її функціональним призначенням, зазначеним в пункті 1? якщо експлуатація не можлива, то в чому полягає така неможливість?
Проведення експертизи доручено Івано-Франківському відділенню Київського НДІСЕ. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
Ухвала мотивована ст. ст. 99, 102, 228 ГПК України, ст. ст. 1, 7 ЗУ «Про судову експертизу», Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 (далі -Інструкція).
Призначаючи судову експертизу, суд виходив з того, що договір оренди від 03.07.2015 укладений сторонами стосовно нежитлового приміщення згідно з технічним паспортом від 03.08.2012, в той час як через 3 дні після укладення договору 06.07.2015 на замовлення відповідача виготовлено дублікат технічного паспорта. Суд вказав, що під час проведення експертизи дослідженню підлягає технічний паспорт від 03.08.2012, а не технічний паспорт, виготовлений 06.07.2015 на замовлення відповідача. Суд дійшов висновку, що запропоновані позивачем питання для роз'яснення експертом входять до предмета доказування у справі та відповідають меті призначення експертизи.
З огляду на те, що сторони не досягли згоди щодо експерта та експертної установи для проведення експертизи , суд самостійно визначив експертну установу - Івано-Франківське відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Відповідач (ФОП Кліщ С.М.) не погодився з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скаржник вважає, що поставлені судом на вирішення експертизи питання не мають відношення до предмета спору, не охоплюють предмет доказування, оскільки предметом дослідження експертизи визначено лише функціональне призначення частини об'єкта оренди та можливість його експлуатації на день проведення експертизи. На думку скаржника, дослідженню підлягає виключно наявність чи відсутність технічних змін щодо цільового призначення орендованого приміщення та фактичного встановлення проведення реконструкції як такої. Зазначає, що цільове призначення будівлі - це офіційний статус будівлі, який визначає сферу можливості її використання, в той же час функціональне призначення нежитлових приміщень - це допустимий спосіб їх використання. Скаржник вказує, що згідно з технічною документацією цільовим використанням орендованого приміщення є використання його як нежитлового приміщення, тобто у випадку, якщо б відповідач використовував його як житлове приміщення, можна було б стверджувати про порушення порядку його використання за призначенням, а тому у всіх інших випадках використання такого приміщення як нежитлового відповідно до виду зайняття підприємницької діяльності орендаря не є порушенням цільового використання.
Крім того, у письмових поясненнях щодо обгрунтованості апеляційних вимог відповідач зазначає, що при призначенні експертизи суд першої інстанції послався на технічний паспорт предмета оренди, виготовлений у 2012році, не взявши до уваги, що приміщення передані в оренду у 2015році, після чого сторони замовили новий технічний паспорт відповідно до реального стану об'єкта оренди, згідно з яким будь-яких змін в конструкції будівлі чи в приміщенні орендар не проводив.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує доводи відповідача, просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу відповідача-без задоволення.
Позивач вказує, зокрема, що підставою позову у даній справі є здійснення відповідачем самовільної та незаконної реконструкції об'єкта оренди, в результаті якої частину орендованого майна «терасу» неможливо використовувати за її призначенням. Зазначає, що згідно з п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів оренди нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №127 від 24.05.2001, та ДБН В.2.2.-15-2005 від 18.05.2005 тераса - це огороджена відкрита прибудова до будинку у вигляді майданчика для відпочинку. Однак, спорудивши зовнішні стіни тераси, відповідач відгородив вказане приміщення від зовнішнього простору вулиці, демонтував вікна і внутрішні перегородки між терасою і нежитловим приміщенням, внаслідок чого частина орендованого майна, яка іменується в договорі як «тераса» площею 46,4кв.м, не є більше відкритою прибудовою до будинку та майданчиком для відпочинку, а отже і не є терасою за своїм функціональним призначенням. Оскільки підставою позову стала по суті зміна функціонального призначення орендованого майна - тераси, то на дослідження експертизи винесені питання, які стосуються зміни її функціонального призначення.
Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 13.04.2020 у справі №909/921/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено розгляд справи в судовому засіданні 26.05.2020.
У судове засідання 26.05.2020 сторони не забезпечили явки своїх представників, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою від 26.05.2020 розгляд справи відкладено на 16.06.2020.
У судовому засіданні 16.06.2020 представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та в письмових поясненнях.
Представник відповідача заперечив доводи скаржника та підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 1 ЗУ "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дульський проти України" (Заява N 61679/00) від 01 червня 2006 року, вказано, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Згідно з пунктом 5.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), основним завданням будівельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення технічного стану будівель, споруд та інженерних мереж, причин пошкоджень та руйнувань об'єктів та їх елементів.
Пунктом 5.1.1 Інструкції передбачено орієнтовний перелік вирішуваних питань, зокрема, яке функціональне призначення приміщень.
Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 03.07.2015, за яким позивач передав відповідачу в оренду нежитлове приміщення 2-го поверху загальною прощею 156,8 кв. м та терасу - площею 46,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Галич, вул. Є. Коновальця, 3. Позивач вказує, що всупереч умовам договору відповідач самовільно та незаконно здійснив реконструкцію об'єкта оренди (спорудив зовнішню стіну тераси, якою відгородив приміщення тераси від зовнішнього простору вулиці, демонтував вікна і внутрішні перегородки між терасою і нежитловим приміщенням) частина орендованого майна, яка іменується в договорі як «тераса» площею 46,4кв.м, не є більше відкритою прибудовою до будинку та майданчиком для відпочинку і її неможливо використовувати за своїм функціональним призначенням.
З огляду на викладене колегія суддів апеляційного суду вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про призначення судової експертизи у даній справі, оскільки питання щодо визначення функціонального призначення частини орендованого приміщення - тераси, площею 46.4кв.м, та можливість її використання за призначенням спрямоване на встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у даному спорі, відповідає вимогам п.5.1 Інструкції, і їх дослідження потребує спеціальних знань.
Апеляційний суд вважає необгрутованими доводи скаржника про те, що дослідженню підлягає виключно наявність чи відсутність технічних змін щодо цільового призначення орендованого приміщення, яке за офіційним статусом є нежитловим приміщенням, оскільки позивач обгрунтовує свої позовні вимоги самовільним та незаконним здійсненням відповідачем реконструкції тераси як нежитлового приміщення, призначеного для відпочинку, а не зміною її цільового призначення ( з нежитлового в житлове).
Посилання скаржника на те, що суд неправомірно не взяв до уваги технічного паспорта, виданого 06.07.2015, а призначив експертизу на підставі технічного паспорта, виданого ОКП "Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації" 03.08.2012, апеляційний суд також відхиляє, оскільки на момент укладення договору оренди та підписання акту приймання-передачі (03.07.2015), якими визначено характеристики об'єкта оренди, не існувало технічного паспорта від 06.07.2015.
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача пояснив, що дані дубліката технічного паспорта, виготовленого 06.07.2015 на замовлення відповідача після укладення договору оренди, не відповідають даним технічного паспорта від 03.08.2012 , згідно з яким об'єкт оренди передавався в оренду.
Отже, суд першої інстанції правомірно вказав, що дослідженню підлягає технічний паспорт від 03.08.2012, який існував на момент укладення договору оренди.
На підставі викладеного апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані доводи скаржника та вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням обставин даної справи, правомірно призначив у справі будівельно -технічну експертизу.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу від 11.02.2020 у справі №909/921/18 про призначення судової експертизи з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржником не доведено, а апеляційним судом не встановлено наявності підстав, визначених процесуальним законом, для скасування ухвали та для задоволення апеляційної скарги. Отже, ухвалу належить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 99, 100, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.02.2020 у справі № 909/921/18 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд ухвали апеляційним судом покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
4. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повна постанова складена 22.06.2020.
Головуючий суддя М.І. Хабіб
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.І. Матущак