Постанова
Іменем України
22 червня 2020 року
м. Харків
Справа № 646/1338/17
Провадження № 22-ц/818/1929/20
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Хорошевського О.М.,
Суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Державне підприємство «Харківський державний цирк імені Ф.Д.Яшинова»
третя особа - Генеральний директор Державного підприємства «Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова» Житницький Олексій Анатолійович
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року постановлену суддею Шелест І.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Харківський державний цирк імені Ф.Д.Яшинова», третя особа - Генеральний директор Державного підприємства «Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова» Житницький Олексій Анатолійович, про визнання дій незаконними та стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення,
У лютому 2017 року позивач звернувся до суду із позовом в якому просив визнати незаконною відмови у нарахуванні та виплаті йому матеріальної допомоги на оздоровлення за заявою від 26.07.2016; стягнути з відповідача матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 11352,60 грн.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що з 01 березня 2004 року по 21 листопада 2016 року він перебував у трудових відносинах з ДП «ХДЦ імені Ф .Д. Яшинова ». 26 липня 2016 року позивач звернувся до роботодавця з письмовою заявою про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення (лікування) в порядку частини третьої статті 29 Закону України «Про культуру». Відповідач в особі генерального директора безпідставно відмовив позивачу у наданні матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, а з урахуванням надбавки за складність та напруженість у розмірі 50% посадового окладу та надбавки за звання «Заслужений працівник культури України» у розмірі 20% посадового окладу, на суму 11 352,60 грн. Таку відмову у наданні матеріальної допомоги на оздоровлення (лікування) вважає незаконною, зазначає, що з заявою про надання матеріальної допомоги він звернувся 26 липня 2016 року, а з посади був звільнений 22 листопада 2016 року. Тобто, на момент звільнення та при проведенні повного розрахунку відповідач не виплатив належну йому матеріальну допомогу на оздоровлення.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.03.2017 у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 липня 2017 року залишене без змін.
10.01.2019 постановою Верховного Суду скасовано рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.03.2017 та ухвала апеляційного суду Харківської області, справу направлено на новий розгляд.
27.02.2019 ухвалою Червонозаводського суду справа прийнята до провадження і призначена до розгляду.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що право на виплату допомоги на оздоровлення підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, чи передбачені кошти на це у бюджеті.
Разом із тим, суд не дав жодної правової оцінки тому факту, що на заяві поданої в 2015 році міститься відмітка про те, що у 2014 році матеріальна допомога була надана, у 2015 році це питання не вирішувалось, оскільки ОСОБА_1 із такою заявою не звертався, а підстави відмови у такій виплаті в 2016 році роботодавцем не наведені.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що з врахуванням положень колективного договору ДП «ХДЦ імені Ф . Д . Яшинова » на 2014-2017 роки вважав, що надання саме допомоги на лікування є правом, а не обов'язком роботодавця. ОСОБА_1 повинен був дізнатися про відмову у виплати йому матеріальної допомоги при ознайомлені з наказом про надання відпустки за його заявою від 26.07.2016 та при отриманні заробітної плати у серпні 2016. Крім того, 22.11.2016 ОСОБА_1 був звільнений та з ним проведений остаточний розрахунок.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи виходячи з наступного.
Судом встановлено, що З 01 березня 2004 року ОСОБА_1 працював на посаді директора-розпорядника ДП «ХДЦ імені Ф . Д. Яшинова ».
Під час роботи ОСОБА_1 на посаді директора-розпорядника ДП «Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова », 26.07.2016 він звернувся із заявою, в якій зазначив: «Прошу надати мені матеріальну допомогу на лікування, як інваліду другої групи, згідно із чинним законодавством. Протягом попередніх двох років (2014 та 2015) я не отримував ні матеріальної допомоги, ні премії».
Відповідно резолюції позивачу було відмовлено в наданні матеріальної допомоги за наведеною заявою, із зазначенням відмітки, що матеріальна допомога була надана у 2014 році (а.с.19).
Одночасно ОСОБА_1 26.07.2016 надана заява про надання щорічної відпустки строком на 30 днів як інвалідові 2-ї групи з 1 серпня 2016 року ( а.с. 20), яка була надана йому, що підтверджується наказом від 26.07.2016 за № 123- від.
Відповідно до наказу № 136-п від 21.11.2016 (а.с.21) ОСОБА_1 звільнений з посади директора-розпорядника ДП «Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова » у зв'язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП.
19.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держпраці у Харківській області щодо порушень законодавства про працю відповідачем, в тому числі із приводу відмови у наданні йому матеріальної допомоги.
Листом № Х-891/02.02/12-14/382 від 18.01.201 (а.с.6-12) в.о. начальника ГУ Держпраці у Харківській області ОСОБА_1 повідомлено про відсутність порушень трудового законодавства ДП «Харківський державний цирк імені Ф.Д. Яшинова ».
Так, у листі зазначено, що колективним договором між адміністрацією та трудовим колективом ДП «Харківський державний цирк імені Ф.Д . Яшинова » на 2014-2017 роки передбачені умови та порядок здійснення виплат матеріальної допомоги працівникам цирку, а саме:
- відповідно до п. 6.1.5 надбавки, доплати, премії, винагороди та інші заохочувальні, компенсаційні та гарантійні виплати передбачено здійснювати з урахуванням вимог ст. 15 Закону України «Про оплату праці», ст. 98 КЗпПУ, наказу Міністерства культури і туризму України "Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки" від 18.10.2005 №745 (далі Наказ №745), Колективного договору, інших законодавчих актів та виходячи із фінансових можливостей підприємства;
- відповідно до п. 6.2.9 преміальні заохочення (винагороди) та надання матеріальної допомоги працівникам Цирку застосовуються згідно з діючим законодавством України та Положенням про преміювання та матеріальну допомогу, розробленим і затвердженим адміністрацією і Профспілковим комітетом. Виплата преміальних заохочень (винагороди) та надання матеріальної допомоги здійснюється за наявності коштів.
Згідно з п. 6.1 Положення про преміювання та матеріальну допомогу працівникам Цирку, матеріальну допомога, в тому числі на оздоровлення, надається відповідно до Наказу №745, а саме: в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання у межах наявних коштів на оплату праці.
Згідно з п.п. б) п.3 Наказу №745, керівникам організацій культури надано право в межах фонду заробітної плати надавати працівникам матеріальну допомогу, у тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік.
У вищенаведеному листі ГУ Держпраці у Харківській області зазначено, що з заявами про надання матеріальної допомоги на оздоровлення під час надання щорічної відпустки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивач протягом 2015-2016 років не звертався. Також не було встановлено порушень трудового законодавства і запропоновано вирішити спірні питання у судовому порядку.
Згідно із ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею другою Закону України «Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, відповідно до якої основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або, які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Як визначено в ст. 10 КЗпП колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Колективним договором, укладеним на ДП «ХДЦ імені Ф . Д. Яшинова » на 2014-2017 роки передбачені умови та порядок здійснення виплат матеріальної допомоги працівникам цирку, а саме відповідно до пункту 6.1.5 надбавки, доплати, премії, винагороди та інші заохочувальні, компенсаційні та гарантійні виплати передбачено здійснювати з урахуванням вимог статті 15 Закону України «Про оплату праці», статті 98 КЗпП України, наказу Міністерства культури і туризму України «Про впорядкування умов оплати праці працівників культури на основі Єдиної тарифної сітки» від 18 жовтня 2005 року №745, колективного договору, інших законодавчих актів та виходячи із фінансових можливостей підприємства.
Пунктом 6.2.9 колективного договору ДП «ХДЦ імені Ф . Д. Яшинова » на 2014-2017 роки передбачено застосовувати преміальні заохочення та надання матеріальної допомоги працівникам цирку згідно з діючим законодавством України та положеннями про преміювання та матеріальну допомогу, розробленим і затвердженим адміністрацією і Профспілковим комітетом. Виплату преміальних заохочень та надання матеріальної допомоги здійснювати лише при наявності коштів.
У п. 6.1 Положення про преміювання та матеріальну допомогу працівникам ДП «Харківський державний цирк імені Ф.Д . Яшинова » зазначено, що враховуючи фінансові можливості Підприємства, надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання у межах наявних коштів на оплату праці.
Згідно Положення про преміювання та матеріальну допомогу працівникам ДП «Харківський державний цирк імені Ф.Д . Яшинова » матеріальна допомога працівникам Цирку може надаватися адміністрацією у разі необхідності та враховуючи фінансові можливості підприємства. Розмір премій визначаються наказом генерального директора з урахуванням фінансових можливостей підприємства та особистого внеску, за поданням керівника структурного підрозділу.
Згідно додатку до фінансового плану витрат на 2016 рік ДП «Харківський державний цирк імені Ф.Д . Яшинова » (а.с.112) кошти на виплату матеріальної допомоги за рахунок бюджетних коштів не передбачались.
Питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається у положенні про надання матеріальної допомоги, що є додатком до колективного договору.
Виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам бюджетної сфери передбачено Законами України, постановами Кабінету міністрів України та іншими нормативно-правовими актами. Умовою виплати допомоги на оздоровлення є факт надання працівникові щорічної відпустки (або її частини).
Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про культуру» працівники у сфері культури, педагогічні працівники закладів освіти сфери культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, мають право на допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11 Перехідних положень Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» установлено, що у 2016 році норми і положення частини третьої статті 29 Закону України «Про культуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 29 Закону України « Про культуру» зазначено, що заробітна плата працівника у сфері культури, педагогічного працівника закладу освіти сфери культури складається з посадового окладу (тарифної ставки), надбавки за почесне звання, доплат за науковий ступінь, вислугу років залежно від стажу роботи в державних і комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури, інших надбавок та доплат, премій, винагород за творчу діяльність, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 29 Закону України « Про культуру» зазначено, що працівники у сфері культури, педагогічні працівники закладів освіти сфери культури, які працюють у державних і комунальних закладах культури, мають право на допомогу для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Працівники клубних закладів державних комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів мають право на виплату допомоги на оздоровлення (постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1026 «Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань»).
У підпункті 2 пункту 2 вказаної постанови Кабінету Міністрів України передбачено, що працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів за переліком посад згідно з додатком виплачується допомога для оздоровлення під час надання щорічної відпустки в межах фонду оплати праці, затвердженого на відповідний рік, у розмірі посадового окладу (ставки заробітної плати).
Позивач одночасно з заявою про надання йому відпустки 26.07.2016 звернувся з заявою про надання йому допомоги на лікування, як інваліду 2 групи.
В додаткових поясненнях представники відповідача та третьої особи зазначили, що з заявою про надання матеріальної допомоги для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу позивач ОСОБА_1 не звертався. Надання матеріальної допомоги на лікування, як інваліду 2 групи, ст. 29 Законом «Про культуру» - не передбачено. Тобто, з письмових пояснень відповідача та третьої особи - директора Житницького О.А., вбачається, що підставою для відмови у наданні допомоги є відсутність права на отримання допомоги на лікування, як інваліду 2 групи.
Відповідно копії наказу № 125-к від 15.12.2014 ОСОБА_1 надана матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових потреб у розмірі 5112, 00 грн. і підтвердження щодо зарахування матеріальної допомоги на картковий рахунок позивача.
У 2015 році ОСОБА_1 з заявами про надання матеріальної допомоги не звертався.
Судова колегія звертає увагу на те, що предметом розгляду керівництва ДП «Харківській державний цирк ім. Яшинова» була саме заява про надання матеріальної допомоги на лікування, як інваліду 2 групи і ОСОБА_1 було відмовлено у наданні матеріальної допомоги саме на лікування, як інваліду 2 групи, на підставі поданої ним 26 липня 2016 року заяви.
Надання матеріальної допомоги для оздоровлення під час надання щорічної відпустки у розмірі посадового окладу та надання матеріальної допомоги на лікування, як інваліду 2 групи не є тотожними. Так, матеріальна допомога на лікування є одним із видів нецільової допомоги, що є разовою виплатою і носить індивідуальний характер.
Тому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначився із змістом правовідносин які виникли між сторонами і дійшов правильного висновку що положення колективного договору ДП «ХДЦ імені Ф . Д. Яшинова » на 2014-2017 роки обов'язкової умови про надання саме допомоги на лікування не містить, і це є правом роботодавця, а не обов'язком.
Разом із тим не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено трьох місячний строк для звернення до суду передбачений ст.. 233 КЗпП України. Матеріали справи свідчать про те, що повний розрахунок з позивачем було здійснено після його звільнення 22.11.2016 року. До суду ОСОБА_6 звернувся 22.02.2017 року. Оскільки позивач пояснив про те, що раніше майнова допомога сплачувалась фактично у грудні, незалежно від дати подання відповідної заяви він мав обґрунтовані сподівання, що матеріальна допомога за 2016 рік буде сплачена йому у грудні цього року.
За таких обставин висновки суду першої інстанції про пропуск трьох місячного строку на звернення до суду підлягають виключенню з мотивувальної частини рішення суду.
Згідно статті 376 ЦПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2019 року - змінити.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду першої інстанції на пропущення ОСОБА_1 трьох місячного строку на звернення до суду передбаченого ст. 233 КЗпП України.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.М. Хорошевський
Судді І.В.Бурлака
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 22.06.2020 року