Провадження № 11-сс/803/632/20 Справа № 185/2664/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
підозрюваної ОСОБА_8 , (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 12020040370000661 за апеляційною скаргою прокурора Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене із прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Павлограда, Дніпропетровської області, громадянки України, з середньою освітою, пенсіонерки, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального провадження, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року, частково задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене із прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю строком до 19 червня 2020 року.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що прокурором доведено, що відносно підозрюваного ОСОБА_8 провадиться до судове розслідування, і їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Також, висунута підозра обґрунтована доказами, зібраними в порядку передбаченому КПК України. Враховуючи особу ОСОБА_8 , яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, має постійне місце проживання, за яким негативно не характеризується, є особою пенсійного віку, має на утриманні та піклуванні сина з діагнозом ДЦП, який є інвалідом з дитинства та потребує стороннього догляду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, даних про перебування на наркологічному обліку слідчому судді не надано.
В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою просить обрати запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу, вказує на те, що слідчим суддею не належним чином дослідив клопотання та матеріали слідчого, не прийняв до уваги відомості про особу підозрюваної.
Слідчий суддя на думку апелянта, не врахував тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, а також наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрювана ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, думки учасників процесу, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно вимог ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; його майновий стан; наявність судимостей та інші.
Відповідно до положень ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При розгляді апеляційних скарг, виконуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
При цьому слідчому судді слід враховувати, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя відповідно до вищевказаних вимог Закону та Конвенції перевірив та належним чином встановив наявність на час розгляду клопотання в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їй злочину.
Наявність на даній стадії у кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_8 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, долученими до клопотання слідчого, та ніким з учасників не оспорюється, тому не перевіряється апеляційним судом.
З матеріалів провадження убачається, що підозрювана ОСОБА_8 , має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, є особою пенсійного віку, має на утриманні та піклуванні сина з діагнозом ДЦП, який є інвалідом з дитинства та потребує стороннього догляду, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, даних про перебування на наркологічному обліку не надано, що свідчить про наявність у неї достатньо міцних соціальних зв'язків.
Враховуючи встановлені вище дані про особу підозрюваної, а також те, що на даній стадії досудового розслідування ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого їй особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, зазначені обставини на думку апеляційного суду, можуть свідчити про існування ризику можливого переховування підозрюваної від органу досудового розслідування та суду.
Апеляційний суд приймає до уваги, про що неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх висновках, що сама лише по собі тяжкість інкримінованого підозрюваній злочину не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, враховуючи наведене, а також обставини вчинення інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, та його наслідки, що спричинили смерть потерпілого, дані про особу підозрюваної, яка має постійне місце проживання та досить міцні соціальні зв'язки, належне виконання останньою ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, апеляційний суд вважає застосування слідчим суддею відносно підозрюваної зазначеного запобіжного заходу виправданим та таким, що здатний забезпечити виконання покладених на неї обов'язків.
Будь яких даних, які б доводили протилежне прокурором апеляційному суду представлено не було.
Крім того, апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що цілодобовий домашній арешт є занадто м'яким для підозрюваної, оскільки запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, прирівнюється до запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який також обмежує свободу особи та змушує підозрюваного відчувати на собі певний тягар заборон.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Манчіні проти Італії", за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 п. 1 п.п. с Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Також апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що в умовах епідеміологічної ситуації, що склалася в Україні та в усьому світі, у зв'язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, перебування підозрюваної в умовах слідчого ізолятора на даний момент може поставити під загрозу її здоров'я та життя, а також здоров'я її хворої дитини.
Апеляційний суд звертає увагу, що у разі застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, її дитина-інвалід, буде позбавлена належного піклування, про що вірно зазначено в оскаржуваній ухвалі слідчого судді.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги, що стороною обвинувачення не наведено даних про порушення підозрюваною обов'язків, покладених на неї оскаржуваною ухвалою слідчого судді. Матеріали провадження таких даних також не містять. В судове засідання апеляційного суду підозрювана з'явилася та надала суду пояснення.
Враховуючи наведене, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваної, обставини та характер інкримінованого їй кримінального правопорушення, наявність на даній стадії обґрунтованої підозри та існуючого ризику можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, наявність у підозрюваної місця проживання та наявність на утриманні дитини хворої на ДЦП, інваліда з дитинства, апеляційний суд доходить висновку про те, що слідчим суддею законного та обґрунтовано прийнято рішення про відмову в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, який здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та виконання покладених на неї обов'язків.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу слідчого судді - без змін.
Апеляційну скаргу прокурора Павлоградської місцевої прокуратури ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2020 року, якою частково задоволено клопотання слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене із прокурором Павлоградської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_11 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4