Провадження № 11-кп/803/1703/20 Справа № 182/1440/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 червня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нікополя Дніпропетровської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року, було задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та продовжено захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на час судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 діб, тобто до 05 червня 2020 року. Одночасно обвинуваченим визначено заставу у сумі 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 73570 грн. з покладенням на них в разі внесення застави, обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
У задоволенні клопотання захисників обвинувачених про зміну запобіжного заходу - відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких. В судовому засіданні встановлено, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 можуть переховуватись від суду, до чого їх може спонукати тяжкість можливого покарання; продовжувати злочинну діяльність - вчиняти кримінальні правопорушення аналогічні тим, в яких вони обвинувачуються; впливати на потерпілих. Також суд враховує репутацію обвинувачених, які раніше неодноразово судимі за вчинення корисливих злочинів, не мають міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи та законних джерел доходів, що може стати причиною вчинення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 нових злочинів, так як це є єдиним їхнім джерелом заробітку. Крім того, ОСОБА_9 вчинив нові злочини в той час, як у провадженні суду вже знаходились кримінальні провадження по його обвинуваченню, по яким йому було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, умови якого ним були порушені; ОСОБА_8 вчинив новий тяжкий корисливий злочин вже через півроку після звільнення з місця позбавлення волі, а також те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вчинили тяжкий корисливий злочин групою осіб відносно жінки похилого віку. Все це, на думку суду першої інстанції та з огляду на інтереси суспільства, потребує продовження строків тримання під вартою обвинуваченого.
Крім того, враховуючи всі обставини, особу обвинувачених, суд вважав доцільним визначити їм заставу у сумі 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 73 570 грн.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду змінити, обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду є незаконною і такою, що підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що рішення суду не відповідає принципам процесуального права, оскільки судове засідання було проведено за відсутності обвинувачених. Захисник заперечував у судовому засіданні проти розгляду клопотання прокурора.
Захист вважає, що стороною обвинувачення не надано конкретних доказів ризиків, якими аргументовано клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу. Суд постановив ухвалу про продовження запобіжного заходу без аргументації існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , обвинувачений ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити ухвалу суду без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, думки учасників процесу, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 повно та об'єктивно досліджено всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. З часу обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та не змінилися, на даний час є достатньо підстав вважати, що перебуваючи на свободі обвинувачений може вчинити спробу переховуватися від суду, може незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилаються в своїх апеляційній скарзі захисник.
Однією з підстав для обрання/продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а в контексті ч. 1 ст. 178 КПК України судом мають враховуватися, серед іншого, вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Разом з тим, з огляду на стадію кримінального провадження, в якому ОСОБА_8 вже висунуто обвинувачення і триває судовий розгляд у суді першої інстанції, не підлягають окремому вирішенню питання, пов'язані з оцінкою доказів з точки зору їх належності, допустимості та достатності, для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а суд повинен зважити на характер, тяжкість і наслідки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та оцінити ризики, якщо прокурор доведе їх існування. При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Колегія суддів вважає, що матеріали провадження містять дані, які доводять існування зазначених ризиків, тому достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання останнього під вартою, щоб завадити цьому.
Дослідивши належним чином всі матеріали провадження, дані, які характеризують особи обвинувачених та інші передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України обставини, зокрема, і ті на які посилаються в своїй апеляційних скаргах захисники, суд навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, тому підстав для застосування щодо ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинувачених, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Істотних порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого - залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2020 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , до 05 червня 2020 року, включно, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4