Провадження № 11-сс/803/787/20 Справа № 178/571/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 червня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року у кримінальному провадженні за №12020040460000238-
Ухвалою слідчого судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року частково задоволено клопотання слідчого СВ Криничанського ВП Кам'янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та накладено арешт на майно шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження, а саме на: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року, видане на ім'я ОСОБА_8 . В задоволенні клопотання в частині накладення арешту на майно шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження, а саме на: автомобіль марки Mercedes-Benz-E270, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року належить ОСОБА_8 - відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення слідчий суддя посилався на те, що доводи прокурора про те, що автомобіль може нести на собі ознаки знищення, підробки або заміни номерів вузлів та агрегатів чи іншим чином свідчити про протизаконність володіння ним суд не може прийняти до уваги, оскільки на час розгляду клопотання ніяка інформація до ЄРДР стосовно вказаного автомобіля не внесена, що обумовлює висновок суду про недоведеність необхідності арешту автомобіля і спричиняє відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль, як те передбачає ст. 173 КПК України, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що клопотання слідчого має бути задоволено в частині накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, оскільки саме вказане свідоцтво є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, інформація про яке внесена до ЄРДР.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 . В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі вимоги посилається на те, що клопотання про арешт майна до суду подано з пропущеним процесуальним строком, оскільки матеріали клопотання містять протокол огляду місця події від 12 травня 2020 року, яким і вилучено майно, а клопотання про арешт майна складено 15 травня 2020 року, що вказує на пропущений строк, визначений ч.5 ст.171 КПК України. Крім того, у клопотанні про арешт майна невірно зазначені ідентифікаційні дані автомобіля та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Так, згідно наявного в матеріалах свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та протоколу огляду місця події від
12 травня 2020 року у автомобіля Mercedes-Benz-E270CDI номерний знак НОМЕР_3 , а не ЕРА 36M. Крім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18 серпня 2000 року, а не від 13 березня 2017 року. Зазначає, що вилучене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу слідчим не оглядалося на предмет виявлення будь-яких ознак, які б свідчили про наявність ознак підробки, однак слідчим всупереч вимог ст.23 КПК України без жодного аргументування в розумінні ст.98 КПК України, винесено постанову про визнання речовим доказом від 13 травня 2020 року.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступного.
Як слідує з матеріалів провадження, 12 травня 2020 року близько 13:20 год. на стаціонарному посту “Криничанський”, який знаходиться на 152 км а/ш “Знамянка-Луганськ-Ізварино” Криничанського району Дніпропетровскої області, було зупинено автомобіль марки Mercedes-Benz-E270CDI під керуванням ОСОБА_7 , який при перевірці документів надав працівникам поліції свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля № Seria DR/ НОМЕР_4 , що має ознаки підробки (а саме відсутні захисні символи).
За даним фактом 13 травня 2020 року були внесені відомості в ЄРДР за №12020040460000238 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.
Відповідно до постанови слідчого СВ Криничанського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 13 травня 2020 року автомобіль марки Mercedes-Benz-E270, реєстраційний номер НОМЕР_2 та свідоцтво про реєстрацію вказаного автомобіля № Seria DR/ НОМЕР_4 визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.
Згідно постанови слідчого СВ Криничанського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 14 травня 2020 року склад кримінального правопорушення по кримінальному провадженню №12020040460000238 за ч.1 ст.358 КК України перекваліфіковано на ч.4 ст.358 КК України.
Згідно п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, перевірив зазначені в ньому обставини та встановив, що воно підлягає частковому задоволенню і наклав арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року, видане на ім'я ОСОБА_8 шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження та відмовив в накладенні арешту на автомобіль марки Mercedes-Benz-E270, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року належить ОСОБА_8 .
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен: перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи; з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів; враховувати, що обов'язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора; взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб; враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.
Апеляційний суд приходить до висновку, що накладаючи арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року, що належить ОСОБА_8 , в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався.
Як слідує з клопотання слідчого, необхідність накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № Seria DR/ НОМЕР_4 від 13 березня 2017 року та автомобіль Mercedes-Benz-E270CDI обґрунтовано необхідністю збереження речових доказів у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК, вилученого в ході огляду місця події 12 травня 2020 року.
Відповідно до диспозиції ст. 358 КК України предметом даного кримінального правопорушення можуть бути виключно офіційні документи.
Фіксування обставин зазначеного кримінального правопорушення у даному випадку може бути здійснене шляхом проведення слідчих, процесуальних дій саме з офіційними документами, щодо яких є підстави сумніватися в їх справжності.
Враховуючи те, що вилучений під час проведення огляду місця події об'єкт - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки може зберігати на собі сліди скоєного кримінального правопорушення, є речовим доказом у кримінальному провадженні та необхідний для проведення судових експертиз, апеляційний суд приходить до висновку, що існує необхідність забезпечення його збереження шляхом накладення на нього арешту, оскільки в результаті не забезпечення його збереження дане майно може втратити сліди кримінального правопорушення та властивості, які важливі для встановлення його фактичних обставин, що буде мати негативні наслідки для кримінального провадження.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року слідчий суддя дотримався вимог, передбачених ст.ст.172,173 КПК України, дослідив додані до клопотання матеріали кримінального провадження, врахував правову підставу для його арешту та інші обставини провадження, а тому посилання апелянта з цього приводу безпідставні.
Необхідність використання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року в якості речового доказу в кримінальному провадженні, проведення певних експертних досліджень та слідчих дій, наявність на ньому слідів скоєного кримінального правопорушення, необхідність збереження свідоцтва задля недопущення його знищення, псування чи втрати, виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження прав завданням кримінального провадження апеляційний суд не вбачає, оскільки обставини в кримінальному провадженні вимагають вжиття саме такого заходу державного регулювання як арешт майна.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно необґрунтованості судового рішення в цій частині слід визнати непереконливими.
Також, слід зазначити, що у випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючого в інтересах ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2020 року про накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 13 березня 2017 року, видане на ім'я ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді
______________ _________________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4