Провадження № 22-ц/803/3085/20 Справа № 206/6283/19 Суддя у 1-й інстанції - Кушнірчук Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
17 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Варенко О.П.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
за участю секретаря - Василенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року
у справі за поданням Державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Тищенка Олександра Олександровича про тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року задоволено подання державного виконавця Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Тищенка Олександра Олександровича про тимчасове обмеження виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 .
Тимчасово обмежено право виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживаючого АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) без вилучення закордонного паспорту до повного виконання вимог виконавчого провадження №57672428 з примусового виконання виконавчого листа № 199/5385/15 від 08 червня 2017 року виданого Амур - Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 278 545,64 гривень, 3 000,00 гривень моральної шкоди, 300,00 гривень по сплаті судового збору, 4200,00 гривень за проведення автотоварознавчого дослідження та експертизи, 2 000,00 гривень витрат на правову допомогу, а всього 288045,64 гривень.
Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні подання державного виконавця.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що після того, як він дізнався про наявність виконавчого провадження, на виконання рішення суду ним було перераховано 1000,00 грн. Також частина боргу була відрахована із заробітної плати за його попереднім місцем роботи. Доказів його умисного ухилення від виконання рішення суду скарга не містить.
Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавчий лист № 199/5385/15 від 08 червня 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 278 545,64 гривень, 3 000,00 гривень моральної шкоди, 300,00 гривень по сплаті судового збору, 4 200,00 гривень за проведення автотоварознавчого дослідження та експертизи, 2 000,00 гривень витрат на правову допомогу, а всього 288 045,64 гривень (а.с.4).
13 листопада 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.5).
Встановлено, що державним виконавцем здійснювались виклики боржника за адресою місця проживання, однак дані виклики було проігноровано та боржник ОСОБА_1 до виконавця не з'явився (а.с.6-8,22-25).
Також, з метою виявлення боржника та перевірки його майнового стану державним виконавцем 21 січня 2019 року, 11 жовтня 2019 року та 25 листопада 2019 року здійсненні виходи за адресою боржника АДРЕСА_1 . Актами державного виконавця зафіксовано, що за даною адресою боржник не мешкає. Зі слів сестри, ОСОБА_1 за даною адресою не мешкає, його місцезнаходження їй не відомо (а.с.30-32).
Згідно відповіді на запит про перетин державного кордону України ОСОБА_1 , останній документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 (а.с.12).
Частиною 1 статті 441 ЦПК України встановлено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, у процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно обирати місце проживання в межах цієї території.
Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. При цьому паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами та консульською службою України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 р. «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень суду» від 24 березня 2008 року №261/08 визнано за необхідне вжиття заходів, спрямованих на посилення забезпечення захисту конституційних прав і свобод людини щодо належного виконання рішень судів, підвищення ефективності їх виконання.
Одним із таких засобів може бути тимчасове обмеження особам (боржникам) у праві виїзді за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливе на підставі рішення за поданням державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Для прийняття рішення в порядку ст. 441 ЦПК України має бути наявна сукупність обставин та факторів, встановлених державним виконавцем під час виконавчого провадження та підтверджених належними, допустимими та достатніми доказами, які можуть свідчити про намір залишити територію України з метою ухилитися від виконання судового рішення, перешкоджанню його виконанню, тощо.
З наданих суду матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 дійсно має заборгованість за рішенням суду у розмірі 288 045,64 гривень, умисно ухиляється від виконання судового рішення та не сплачує заборгованість, має закордонний паспорт та неодноразово перетинав державний кордон України.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення подання державного виконавця.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що на виконання рішення суду ним було перераховано 1 000,00 грн, а частина боргу була відрахована із заробітної плати за його попереднім місцем роботи, підлягають відхиленню з огляду на значну суму заборгованості та факт тривалого невиконання рішення суду, і не спростовують висновку про необхідність застосування судом заходу забезпечення виконання судового рішення передбаченого ст.441 ЦПК України.
Обмеження переслідує легітимну мету, передбачену у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: обмеження є необхідним в демократичному суспільстві для підтримання публічного порядку (в даному випадку - щодо обов'язковості виконання судового рішення) та з метою захисту прав інших осіб (у даному випадку - прав стягувачів щодо ефективного виконання судових рішень).
Обмеження перебуває у справедливому балансі між правами заявника та публічним інтересом (тобто є пропорційним меті його застосування): тимчасове обмеження заявника у виїзді за межі України не завдасть істотної шкоди майновим і немайновим правам заявника (у тому числі - більшої, аніж шкоди, яка заподіюється стягувачам внаслідок довготривалого невиконання боржником судових рішень) і сприятиме виконанню судових рішень і запобігатиме ухиленню заявника від виконання законних вимог державного виконавця щодо виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Таким чином, передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому ухвала суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 29 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: О.П.Варенко
Судді: В.С.Городнича
О.В.Лаченкова