Провадження № 11-кп/803/1170/20 Справа № 203/4171/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
15 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника-адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2020 року відносно ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12019042010000341, -
цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кринички, Криничанського району, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язано засудженого ОСОБА_7 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.
Вирішено долю речових доказів та судових витрат.
Вказаним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні наступного.
Близько 14 год. 39 хв. 08.11.2019 року, ОСОБА_7 маючи умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливого мотиву, знаходячись в залі очікування для військових пасажирів, яка знаходиться на території залізничного вокзалу станції Дніпро-Головний розташованого за адресою: м. Дніпро, Центральний район, пл. Вокзальна, 11, побачив на зарядці зали очікування для військових пасажирів мобільний телефон, в корпусі золотистого кольору, який належить ОСОБА_9 , та таємно викрав його.
В результаті він спричинив потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1 000 гривень.
В апеляційній скарзі:
- обвинувачений просить даний вирок змінити та призначити йому покарання за скоєне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185 КК України, у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вважає, що суд не в повній мірі врахував позитивні дані про його особу, та призначив занадто суворе покарання.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка просила апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок, - без змін, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог дотримався у повному обсязі.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України в апеляційному порядку вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 185 КК України, - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Доведеність вини та правильність юридичної кваліфікації ніким з учасників судового розгляду не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Відносно доводів обвинуваченого щодо призначення більш м'якого покарання, колегія суддів зазначає.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Як вбачається з вироку, при обранні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри покарання, суд першої інстанції врахував обставини, при яких скоєно злочин, тяжкість вчиненого злочину, та дані про особу обвинуваченого, який який має постійне місце мешкання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проходження служби характеризується незадовільно, як безвідповідальна особа, що схильна до вчинення негідних вчинків та порушень громадського порядку.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, суд першої інстанції визнав повне визнання своєї провини і щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
В ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_7 був раніше судимий за крадіжку та командуванням військової частини, де раніше проходив службу, характеризується негативно, схильний крадіжок майна.
Тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про призначення ОСОБА_7 покарання у виді 2 років позбавлення волі, зі звільненням останнього на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки, та зобов'язанням на підставі ст. 76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам ст. ст. 65-67 КК України. Призначене судом покарання у відповідності до ст. 50 КК України є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 , та для запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Підстав для призначення ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу, колегія суддів не встановила.
При цьому колегія суддів враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року, Високий суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування або зміну вироку суду першої інстанції під час перевірки кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, - не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду є законним та обґрунтованим, та не вбачає підстав для його зміни, як того просить у своїй скарзі обвинувачений.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2020 року відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4