Справа № 636 / 100 / 19
1-кп / 636 / 347 / 2020
19 червня 2020 Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв кримінальне провадження №42018220750000120 від 18 липня 2018 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харків Харківської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, колишнього військовослужбовця військової служби за контрактом, перебуваю чого на посаді водія мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом на особливий період з хибних розумінь про встановлений законодавством порядок проходження військової служби, нехтуючи вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України,
ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час особливого періоду, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до обов'язків з військової служби, 26 серпня 2016 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та до 14 вересня 2016 року не повертався, проводячи вільний час на власний розсуд не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби, чим скоїв, самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду (крім воєнного стану), вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України визнав у повному обсязі. Пояснив, що він в повній мірі розуміє суть пред'явленого обвинувачення та визнає всі обставини вчинення ним інкримінованого правопорушення. Також суду пояснив, що дійсно він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом на особливий період та проходячи її в військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія мінометної батареї 1 механізованого батальйону, 26 серпня 2016 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та до 14 вересня 2016 року не повертався, проводячи вільний час на власний розсуд не пов'язуючи його із виконанням обов'язків з військової служби. У вчиненому щиросердно кається. Також заявив клопотання про застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2016 році» оскільки він є учасником бойових дій. В зв'язку з чим просив звільнити його від відбування покарання. Крім цього пояснив, що наслідки застосування амністії йому зрозумілі.
Таким чином, показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує. З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, та роз'яснено, що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що вина ОСОБА_4 у самовільному залишенні військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду (крім воєнного стану), вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби) - доведена повністю та його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 407 КК України.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, є учасником бойових дій, в силу положень
ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд вважає щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та активне сприяння у розкритті злочину.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.
На підставі викладеного, реалізуючи принцип індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання відповідно до санкції
ч. 4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі, що є справедливим, доцільним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових правопорушень.
Між тим розглянувши клопотання обвинуваченого, щодо застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 рорці», вислухавши думку прокурора, який не заперечував проти застосування відносно обвинуваченого амністії, суд прийшов до наступного.
Так, відповідно до вимог ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акту про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.
Статтею 86 КК України передбачено, що амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб. Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Судом встановлено, що 22.12.2016 року прийнято Закон України «Про амністію у 2016 році», який набрав законної сили 07.09.2017 року.
Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону передбачено, що звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також особи, визнані винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 цього Закону.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 виданого 11.01.2016 року ОСОБА_4 має статус учасника бойових дій.
Обмежень щодо застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 амністії, з підстав зазначених у частині статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та статті 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.
За таких обставин, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_4 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому враховуючи, що він надав згоду про застосування до нього амністії і наполягає на її застосуванні, а також враховуючи, що наслідки застосування амністії йому роз'яснені та зрозумілі, суд вважає, що ОСОБА_4 підлягає звільненню від відбування призначеного судом покарання за даним вироком.
Також слід зазначити, що оскільки судові витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні, а запобіжні заходи відносно ОСОБА_4 по кримінальному провадженню не застосовувались, суд не вирішує питання щодо судових витрат, речових доказів та мір запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 349 ч. 3, 373, 374 КПК України, Законом України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, за яким призначити йому покарання у
виді - 3 (трьох) років позбавлення волі.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного судом за даним вироком покаранням у вигляді трьох років позбавлення волі на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя -