Провадження № 22-ц/803/3554/20 Справа № 204/8169/19 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
19 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
20 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 2500 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с.1-4).
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, у розмірі 1200 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 20 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, в особі матері ОСОБА_3 , допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання судового збору (а.с.19-20).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою. Просить, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вирішити питання судових витрат (а.с.22-25).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2019 року, розірвано.
Відповідач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 257.
Дитина проживає та знаходиться на утриманні матері - позивачки по справі. Допомогу на утримання малолітньої доньки відповідач не надає.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що справедливим та об'єктивним розміром стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки, які необхідно стягнути з відповідача, буде 1200 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, оскільки позивачкою не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач має можливість та спроможний сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі заявленому позивачкою до стягнення - 2500 грн. щомісячно.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.
Згідно зі ст.. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі; розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При визначенні розміру аліментів враховується стан здоров'я та загальний матеріальний стан того з батьків дитини, з якого вони будуть стягуватися. Свідченням матеріального становища платника аліментів є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.
За змістом ч.1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно Закону України від 23.11.2018 року № 2629-VІІІ «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 1 липня 2019 року - 1699 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що малолітня ОСОБА_3 на час розгляду справи виповнився 2 роки.
Відомості щодо наявності постійного місця роботи відповідача - відсутні.
Суд апеляційної інстанції вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів в сумі 1200 гривень є справедливим та об'єктивним розміром стягнення.
Колегія суддів погоджується в зазначеним розміром враховуючи вказані положення Закону, а також вважає за необхідне роз'яснити, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду у твердій грошовій сумі, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них а також збільшення прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про можливість відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітньої дитини саме у розмірі 2500 грн. щомісячно, оскільки апелянт не надала доказів про доходи відповідача, а тому, враховуючи положення ст. 182 СК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини саме у розмірі 1200 грн.
Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.
Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку.
Ураховуючи наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: