Провадження № 22-ц/803/729/20 Справа № 193/399/19 Суддя у 1-й інстанції - Шумська О. В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
19 червня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
22 березня 2019 року ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість у розмірі 79872,23 грн. за кредитним договором № 1861530875 від 08 грудня 2016 року та судові витрати (а.с.2-4).
Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року позовну заяву ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором № 1861530875 від 08 грудня 2016 року у розмірі 57345,29 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання судових витрат (а.с.92-95).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою. Просить, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким в задоволені позову відмовити (а.с.105-110).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 подала до ТОВ "Фінансова Компанія "Центр Фінансових Рішень" заяву про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" та заяву №1861530875 від 08 грудня 2016 року на отримання кредиту від ТОВ "ФК "ЦФР", підписанням якої підтвердила згоду, що ця заява разом з умовами отримання кредитів та інших послуг від ТОВ "ФК "ЦФР" становлять кредитний договір між ТОВ "ФК "ЦФР" та відповідачем, як позичальником (а.с. 5-6).
30 липня 2018 року між ТОВ "ФК "ЦФР" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір відступлення прав вимоги №20180730, у відповідності до умов якого, ТОВ "ФК "ЦФР" передає ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" приймає належні ТОВ "ФК "ЦФР" права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між ТОВ "ФК "ЦФР" і боржниками (а.с. 18-21).
На виконання умов договору на адресу відповідача від імені ТОВ «ФК «ЦФР» 07 серпня 2018 року направлено повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів". Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачені договором (а.с. 16-17).
Згідно доданого позивачем до позову розрахунку заборгованості (а.с.7, 15) ОСОБА_1 станом на 30 липня 2018 року має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" за кредитним договором № 1861530875 від 08 грудня 2016 року в сумі 79872,23 грн., з яких: 39216,32 грн. - заборгованість за основною сумою боргу (тіло); 6373,86 грн. - заборгованість за відсотками; 22526,94 грн. - заборгованість за платою за управління кредитом; 11755,11 грн. - заборгованість за пенею.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції враховуючи правову позицію Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 61-1536св17, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог лише в частині стягнення тіла кредиту в сумі 39216,32 грн., 6373,86 грн. - відсотків за користування кредитом, пенею - 11755,11 грн.
Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.
Згідно зі ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 30.07.2018 р., утворилась кредитна заборгованість.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого нарахування банком пені відбувається в розмірі 0,3 % від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення (а.с.6).
Відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Строк позовної давності в один рік підлягає застосуванню щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) за своїм характером є додатковими (похідними) вимогами щодо певного основного зобов'язання. Додатковими вимогами є вимоги, що забезпечують або обумовлюють виконання основного зобов'язання, які встановлені законом або договором. У випадку, якщо неустойкою (штрафом, пенею) забезпечується виконання зобов'язання, на яке розповсюджується загальна позовна давність, право на таке стягнення втрачається лише зі спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, скорочена позовна давність стосовно неустойки (штрафу, пені) фактично означає можливість стягнення неустойки (штрафу, пені) за один рік, за умови, якщо не сплив строк позовної давності щодо основної вимоги.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання кредитного договору. Перебіг позовної давності згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З матеріалів справи вбачається, що договір між сторонами укладений 08 грудня 2016 року на строк 36 місяців, тобто зі строком дії до 08 грудня 2019 року. З позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся до суду 22 березня 2019 року. Відповідачем у відзиві на позовну заяву порушувалось питання про застосування позовної давності до вимог позивача.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, розмір пені розрахований позивачем станом на 30 липня 2018 року у вказаному розмірі, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовом у березні 2019 року і відповідачем була заявлена вимога про застосування строку позовної давності, то відповідно до ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Отже, аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Таким чином, позивач мав подати розрахунок розміру пені станом на березень 2019 року, однак такий розрахунок матеріали справи не містять, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення пені у розмірі 11755, 11 грн.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок, що оскільки взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином не виконувала, то з неї підлягає стягненню на користь банку заборгованість за кредитним договором, яка складається з боргу за кредитом, процентами за користування ним, однак помилково дійшов висновку про стягнення пені, не застосувавши до спірних правовідносин ч.2 ст. 258 ЦК України, тому доводи апеляційної скарги щодо розміру кредитної заборгованості частково знайшли своє підтвердження, а саме в частині стягнення пені, яка підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги, що позивачем не доведено факт отримання кредитних коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи, зокрема платіжними дорученнями №І101215463 від 08.12.2016 та І101215462 від 8.12.2016 про переказ на поточний рахунок ОСОБА_1 , кредитних коштів (а.с.8,9), а також заявою № НОМЕР_1 від 08.12.2016 на отримання кредиту (а.с.6).
Доводи апеляційної скарги, що надання кредиту в сумі 6831,20 грн. позивачем не підтверджено, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до заяви №1861530875 від 08.12.2016 на отримання кредиту, відповідач отримала 40987,20 грн., зазначена заява підписана ОСОБА_1 та не оспорювалася останньою в судовому порядку, зокрема в частині суми кредиту.
Крім того, в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що нею було сплачено 2620, 64 грн. в рахунок погашення заборгованості.
Колегія суддів враховує зазначені доводи, як визнання відповідачем отримання суми кредитних коштів, однак не може прийняти до уваги, як необхідність зменшення розміру заборгованості, оскільки такі доводи не підтверджені відповідними доказами.
Доводи апеляційної, що заява про приєднання до умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК ЦФР” та заява на отримання кредиту від ТОВ “ФК “ЦФР” №1861530875 від 08.12.2016 року не є Кредитним договором з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду у в справі №342/180/17 від 03.07.2019, колегія суддів відхиляє, оскільки в постанові Верховного Суду розглядалися інші правовідносини, що не відносяться до розгляду даної справи. Крім того, визначаючи суму заборгованості суд першої інстанції не враховував умови отримання кредитів та інших послуг від ТОВ “ФК “ЦФР” (а.с.12).
Зважаючи на те, що обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення пені з відмовою у задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст. 367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 04 липня 2019 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" код ЄДРПОУ 35625014, за кредитним договором № 1861530875 від 08 грудня 2016 року пені у розмірі 11755, 11 грн. та відмовити в цій частині позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: