вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1189/18
Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фініліон” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі
За позовом Національного банку України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон”,
м. Дніпро
третя особа Публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приватбанк”, м. Київ
про стягнення 12 388 479 грн. 10 коп.
Представники сторін:
Позивача - не з'явився.
Відповідача - Переяславська М.В.
третьої особи - не з'явився.
ВДВС - не з'явився.
Обставини справи:
Рішенням господарського суду Київської області від 29.08.2018 року у справі № 911/1189/18 позовні вимоги задоволено повністю, про що видано відповідний наказ.
25.05.2020 року до суду від ТОВ “Фінансова компанія “Фініліон” надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у справі № 911/1189/18.
У поданій скарзі скаржник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця та скасувати постанову від 01.04.2020 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № ВП 61680557.
В обґрунтування поданої скарги, скаржник посилається на те, що арешт накладено на майно, вартість якого складає більше ніж вартість предмету іпотеки яким поручилось ТОВ "ФК "Фініліон" за кредитним договором, відповідно постанова про арешт майна боржника від 01.04.2020 року підлягає скасуванню.
Представники позивача, третьої особи та відділу в засідання суду не з'явились, хоча про місце і час розгляду справи були належним чином повідомлені судом, про причини неявки не повідомили суд належним чином.
На електронну адресу суду від Міністерства юстиції України надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з введенням на території України карантину. Зазначене клопотання надійшло після розгляду скарги, тому подане клопотання не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання Міністерства юстиції України та пояснень від 03.06.2020 року то вони долучені до матеріалів справи.
Частинами 1, 2 ст. 342 ГПК України передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника скаржника, судом встановлено наступне:
На підставі наказу №911/1189/18 від 01.10.2018 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 01.04.2020 року винесено постанову про арешт майна боржника, в якій державний виконавець постановив накласти арешт на нерухоме майно що належить ТОВ “ФК “Фініліон” у межах суми звернення стягнення у розмірі 2 674 478 038,00 грн. (ВП № 61680557).
Не погоджуючись з даною постановою в частині визначення суми заборгованості по виконавчому провадженню у розмірі 2 674 478 038,00 грн. ТОВ “ФК “Фінілон” звернулось зі скаргою на дії державного виконавця до суду.
Згідно з приписами статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України “Про виконавче провадження” звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Згідно частини сьомої статті 52 Закону України “Про виконавче провадження” примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Частиною першою статті 5 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як встановлено рішенням господарського суду Київської області від 29.08.2018 року по справі № 911/1189/18 сума 2 674 478 038,00 грн. є заборгованістю Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” за кредитним договором №19 від 03.03.2009 року перед Національним банком України.
В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” виступає поручителем за кредитним договором №19 від 03.03.2009 року згідно іпотечного договору № 29 від 06.03.2009 року та несе відповідальність перед Національним банком України за невиконання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” зобов'язаннь за кредитним договором виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Оскільки вищевказаним рішенням суду з урахуванням додаткового рішення від 11.01.2019 року встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження”, за початковою ціною 12 388 479 грн. 10 коп., суд приходить до висновку, що саме в межах вартості предмета іпотеки Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” має нести відповідальність перед Національним банком України за невиконання Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “ПриватБанк” зобов'язань за кредитним договором № 19 від 03.03.2009 року.
Відповідно до частини першої статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.
Згідно з частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Виходячи з наведених обставин та положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що державним виконавцем в постанові про арешт майна боржника № 61680557 від 01.04.2020 року неправомірно встановлено суму стягнення у розмірі 2 674 478 038,00 грн., оскільки вказана сума є заборгованістю ПАТ Комерційний банк “ПриватБанк” за кредитним договором №19 від 03.03.2009 року перед Національним банком України, а ТОВ “Фінансова компанія “Фінілон” виступає поручителем за даним кредитним договором згідно іпотечного договору № 29 від 06.03.2009 року та несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, початкова ціна продажу якого встановлена у розмірі 12 388 479 грн. 10 коп.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ТОВ “Фінансова компанія “Фінілон” виступає поручителем за даним кредитним договором згідно іпотечного договору № 29 від 06.03.2009 року та несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, тому суд вважає що дії дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є неправомірними, тому скарга підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 123-124, 234, 339, 342-345 ГПК України суд -
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Фінілон” на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити повністю.
2. Визнати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 01.04.2020 року у виконавчому провадженні № 61680557 про арешт майна боржника неправомірною.
3. Копію ухвали надіслати: стягувачу, боржнику та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 22.06.2020 року.
Суддя Л.Я. Мальована