ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2020Справа № 910/8738/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши матеріали
заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАР АЛЬЯНС"
про забезпечення позову до подання позовної заяви,
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАР АЛЬЯНС" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить:
- постановити ухвалу про забезпечення позову ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАР АЛЬЯНС" до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОІНДУСТРІЯ" про стягнення заборгованості за договором оренди № 26/02-2016 від 26.02.2016 шляхом накладення арешту на майно ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОІНДУСТРІЯ" в сумі 1 063 703,6 грн.
Подана заява мотивована тим, що заявнику стало відомо, що ТОВ "ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОІНДУСТРІЯ" вчинено правочин, який забезпечує йому підстави і реальну можливість уникнути добровільного виконання зобов'язань за спірним договором оренди, і навіть примусового стягнення заборгованості за наявності відповідного судового рішення.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться у власності ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОІНДУСТРІЯ", то заявником взагалі необґрунтовано наявність причин для вжиття таких заходів, та не подано доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування такого заходу до забезпечення позову.
Так, посилання заявника на ті обставини, що йому стало відомо про те, що ТОВ "ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОІНДУСТРІЯ", нібито, з листопада 2019 року здійснюються заходи, спрямовані на ускладнення стягнення на користь ТОВ "ТАР АЛЬЯНС" коштів, присуджених за рішенням суду по справі № 910/16223/18, не може беззаперечно свідчити про неможливість реального виконання рішення суду та наявність будь-яких труднощів при виконанні такого рішення у випадку задоволення позову про стягнення 1 063 703,6 грн. заборгованості зі сплати орендних платежів, який у майбутньому планує заявити заявник.
Так, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Як вбачається з п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» арешт може бути лише накладений на індивідуальне визначене майно, що відноситься до предмета спору за позовами про визнання права власності (іншого речового права) або витребування майна.
Зважаючи на викладене, накладення арешту можливе лише на індивідуальне визначене майно, яке заявник просить витребувати або на яке просить визнати право власності. Однак в даному випадку, предметом майбутнього позову заявник визначає стягнення грошових коштів за оренду майна.
При цьому, зазначаючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно боржника, заявник, всупереч наведеним приписам, жодним чином не зазначає відомостей щодо індивідуального визначення такого майна.
Таким чином, заходи забезпечення позову, обрані заявником, не є співмірними та адекватними, тобто не відповідають позовним вимогам, які позивач планує заявити у майбутньому та на забезпечення яких він вживається.
Разом з тим, заявником не обґрунтовано яким саме чином захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно боржника сприятиме виконанню рішення у справі за вимогою про стягнення грошових коштів. Так, на підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову заявником не було подано суду доказів, які б підтверджували наявність зв'язку між обраним заходом до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно боржника із заявленою позовною вимогою про стягнення з останнього заборгованості в сумі розмірі 1 063 703,6 грн. Відсутня також інформація щодо індивідуального визначення майна, в тому числі з зазначенням його особливостей та виду (рухомого/нерухомого майна), а також відомостей щодо реальної вартості такого майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову саме в такий спосіб, який було визначено позивачем, порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
У задоволенні заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТАР АЛЬЯНС" про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Приходько