ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.06.2020Справа № 910/8740/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,
розглянувши матеріали
заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ФІРМА "КОРН ЛТД"
про забезпечення позову до подання позовної заяви,
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ФІРМА "КОРН ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить:
- забезпечити позов до подання позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ФІРМА "КОРН ЛТД" шляхом заборони ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРБЄК" здійснювати будь-які роботи по облаштуванню майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Передова, 15-27, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 46 місць платного паркування транспортних засобів, а також 5 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортрних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, на підставі та/або на виконання оспорюваного Договору № ДНП - 2020 - 03/04 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування від 12.03.2020.
Подана заява мотивована тим, що 18.06.2020 заявнику стало відомо, що на частині орендованої ним земельної ділянки, яка зайнята газоном, ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АРБЄК" проводяться будівельні роботи з облаштування майданчика для паркування транспортних засобів м. Київ, Голосіївський район, вул. Передова, 15-27, в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.
Зазначаючи про те, що ТОВ "АРБЄК" здійснює облаштування майданчика всупереч вимогам чинного законодавства України, Правилам паркування та за відсутності погодженої схеми організації дорожнього руху, заявник просить забезпечити позов до подання позовної заяви шляхом заборони вчиняти вищезазначені дії.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд відзначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку, зокрема, обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Верховний Суд у постанові від 16.08.2018 по справі № 910/1040/18 дійшов висновку, що у випадку звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а не підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Так, у поданій заяві про забезпечення позову, заявник зазначає, що вважає обґрунтованим та доведеним наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову і предметом спору, співмірність заходу із заявленими позивачем вимогами. Також заявник зазначає, що вжиття наведеного заходу забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду.
Окрім наведеного заявник вказує, що планує подати позовну заяву упродовж 10 днів.
В свою чергу, жодних відомостей стосовно того, з яким саме предметом позову та якою кількістю і характеру позовних вимог заявник планує звернутися до суду, стороною у заяві не зазначено.
В цій частині суд звертає увагу, що приписами частини 1 статті 139 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Однак, всупереч наведеним приписам законодавства, заявник у поданій заяві взагалі не зазначає предмет майбутнього позову (як то: визнання недійсним правочину, зобов'язання вчинити дії, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо). Так само відсутні будь-які посилання на те, який саме спосіб захисту порушених прав ним буде обрано та заявлено саме до тих двох осіб, яких у вступній частині заяви сторона визначила в якості відповідача 1 та відповідача 2.
У зв'язку з відсутністю будь-яких конкретних даних щодо предмета спору, суд позбавлений об'єктивної можливості визначити адекватність заявленого заходу забезпечення позову. З тих самих підстав у суду відсутня можливість для повного та всебічного з'ясування наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (зважаючи на відсутність інформації як щодо предмета та характера майбутніх позовних вимог, так і їхньої кількості). Зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Окрім відсутності інформації щодо предмета позову, в порушення приписів п. 6 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України заявником також не наведено пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
За таких обставин, дана заява про забезпечення позову подана без дотримання вимог ст. 139 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 139, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
Заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КОМЕРЦІЙНО-ПРОМИСЛОВА ФІРМА "КОРН ЛТД" про забезпечення позову до подання позовної заяви повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Приходько