Справа № 463/6220/18 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.
Провадження № 22-ц/811/2223/19 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
Провадження № 22-ц/811/2374/19
Категорія:37
15 червня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цапа П.М.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 10 квітня 2019 року та на додаткове рішення цього ж суду від 27 травня 2019 року,-
ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_1 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги мотивує тим, що 05.02.2018 року на вул. Кульпарківська, 117 у м. Львові сталась ДТП за участю автомобіля «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Highlander» д.н.з. НОМЕР_2 під її керуванням. Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 22.03.2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «СК «Українська страхова група», внаслідок чого страхова компанія 23.06.2018 року відшкодувала їй завдані збитки в розмірі 33 383,50 грн. Разом з тим, згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 05.03.2018 року, проведеного на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Toyota Highlander» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП з урахуванням його обстеження становить 67 177.23 грн. Оскільки ПрАТ «СК «Українська страхова група» не виплатила страхового відшкодування, в травні 2018 року самостійно здійснила ремонт автомобіля, загальна вартість якого становила 64 998,35 грн. В подальшому, страховик здійснив доплату страхового відшкодування в розмірі 2 853,42 грн., а тому різниця між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням становить 28 761,43 грн., які ПрАТ «СК «Українська страхова група» добровільно виплатити відмовляється, а відтак просить стягнути зазначену суму відшкодування в судовому порядку зі страховика, а також 5353,02 грн. пені, три відсотки річних в розмірі 450 грн. та 1770,85 грн. інфляційних втрат. Крім того, внаслідок ДТП понесла додаткові витрати щодо оплати послуг експерта в сумі 1716 грн. та витрати в сумі 360 грн. за виконання робіт, пов'язаних з оглядом пошкодженого автомобіля та складання дефектовки на СТО, які просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 .
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 10 квітня 2019 року в позові ОСОБА_3 - відмовлено.
Додатковим рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 27 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3200 грн.
Рішення та додаткове рішення суду оскаржила ОСОБА_3 .
Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Посилається на те, що її правова позиція у даній справі ґрунтується на висновках Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц, згідно яких відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Апелянт зазначає, що судом не було з'ясовано дійсний розмір завданої шкоди, ліміт відповідальності страхової компанії та відповідність розміру страхового відшкодування, оскільки суд необґрунтовано вважав встановленим та доведеним факт повної сплати ПАТ «СК «Українська страхова група» суми страхового відшкодування 22.06.2018 року, що свідчить про відсутність прострочення виконання грошового зобов'язання. Зазначає, що поза увагою суду залишився той факт, що ремонт пошкодженого автомобіля було здійснено за власні кошти позивача, при цьому суд не вказав хто саме повинен відшкодувати збитки пов'язані із відновленням автомобіля у випадку відсутності такого обов'язку у страхової компанії. Крім цього, суд не обґрунтував підстав для відмови в задоволенні вимог до ОСОБА_1 , обмежившись лише висновком про те, що він є неналежним відповідачем у справі. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі на додаткове рішення ОСОБА_3 вказує, що заявлений відповідачем розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України та п. 9 ст. 141 ЦПК України, які виключають можливість відшкодування понесених відповідачем судових витрат. На думку апелянта, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерій розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Звертає увагу на те, що нею були пред'явлені позовні вимоги до ОСОБА_1 в сумі 2076 грн., в той час коли розмір заявлених судових витрат відповідачем становить 4000 грн., що з врахуванням ціни позову не можна вважати обґрунтованим та пропорційним до предмету позову. З наведених підстав просить додаткове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що
Судом першої інстанції встановлено, що 05.02.2018р. на вул. Кульпарківська, 117 у м. Львові сталась ДТП за участю автомобіля «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Toyota Highlander» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 22.03.2018р., яка не оскаржувалась та набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 під час керування ним транспортним засобом «Opel Omega» д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована у ПАТ «СК «Українська страхова група», що підтверджується полісом № АМ/1316712 від 07.12.2017р.
Судом також встановлено, що на підставі заяви позивача, відповідно до страхового акту № ЗСЦВ-1918, ПрАТ «СК «Українська страхова група» виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 33 383,50 грн., що стверджується відповідним платіжним дорученням від 22.06.2018р. Розмір страхового відшкодування визначено на підставі висновку № 58 експертного автотоварознавчого дослідження від 08.06.2018р., проведеного на замовлення ПАТ «СК «Українська страхова група», згідно якого вказаний розмір відшкодування є вартістю відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Toyota Highlander» д.н.з. НОМЕР_2 в цінах, станом на час проведення дослідження без врахування ПДВ.
В подальшому, згідно платіжного доручення від 26.10.2018р., страховик здійснив доплату страхового відшкодування в розмірі 2853,42 грн., що становить суму податку на додану вартість, на яку зменшилась сума страхового відшкодування під час її виплати 22.06.2018р. В загальному ПрАТ «СК «Українська страхова група» виплатила безпосередньо на рахунок позивача страхове відшкодування в розмірі 36 236,92 грн.
Відповідно до висновку експерта № 06/18 від 05.03.2018р., який проведено на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Highlander» д.н.з. НОМЕР_2 станом на момент проведення експертизи становить 67 177,23 грн. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу станом на час проведення експертизи становить 38342,56 грн.
Вважаючи оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим, апелянт посилається на те, що нею на відновлювальний ремонт автомобіля було затрачено 64 998,35 грн., а відтак ПрАТ «СК «Українська страхова група» повинна відшкодувати різницю між цією сумою та виплаченим страховою компанією страховим відшкодуванням, що становить 28761.43 грн.
За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.
За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Тобто, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Враховуючи вищенаведене, положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про те, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, колегія суддів не може не погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що відшкодування страховиком різниці між фактичною вартістю ремонту та страховим відшкодуванням, не є обов'язком страховика, що відповідно виключає можливість стягнення з ПрАТ «СК «Українська страхова група» такої різниці в сумі 28761,43 грн. і вважає безпідставними та необґрунтованими доводи апелянта про незаконність оскаржуваного рішення з тих підстав, що саме страховик повинен відшкодувати різницю між фактичним розміром заподіяної шкоди і сумою виплаченого страховою компанією страхового відшкодування.
Колегія суддів, з врахуванням положень п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» також погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення з ПрАТ «СК «Українська страхова група» пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки матеріалами справи підтверджується, що заява позивача про виплату страхового відшкодування отримана відповідачем 13.04.2018р., а виплата страхового відшкодування проведена 22.06.2018р.,тобто в межах встановлено законом строку, що свідчить про відсутність прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем ПрАТ «СК «Українська страхова група» та як наслідок, виключає можливість задоволення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Відповідно до п. 34.1 - 34.3 ст. 34 Закону № 1961-ІV, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Відтак, можливість стягнення витрат за проведення експертного дослідження безпосередньо залежить від виконання страховиком обов'язку, передбаченого п. 34.2 ст. 34 Закону № 1961-ІV і у випадку невиконання такого обов'язку саме страховик, а не винуватець ДТП зобов'язаний відшкодувати вартість проведеного експертного дослідження.
Вищенаведеними положеннями Закону спростовуються доводи апелянта щодо неправильності висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення саме з ОСОБА_1 вартості експертного дослідження, проведеного на замовлення ОСОБА_3 та витрат за виконання робіт, пов'язаних з оглядом пошкодженого автомобіля та складання дефектовки на СТО.
Колегія суддів також не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 щодо скасування додаткового рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2019 року з огляду на таке.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. ч. 4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно матеріалів справи, професійна правнича допомога надана відповідачу на підставі договору про надання правничої допомоги № 0027-ц від 03.12.2018р., за умовами якого адвокатське об'єднання «ҐРАНД ҐРУП ПАРТНЕРС» прийняло на себе зобов'язання надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених даним договором. Згідно пп. 3.1, 3.5, 3.6 п. 3 договору, вартість послуг адвокатського об'єднання за цим договором визначається за домовленістю сторін у сталій сумі гривень за годину надання професійної правничої допомоги та фіксується у додатку до цього договору. Оплата проводиться в спосіб, визначений законодавством, але не пізніше 3 (трьох) банківських днів після отримання рахунку-фактури, якщо інше не погоджено сторонами. Оплата може проводитись у вигляді завдатку.
За умовами додаткової угоди від 03.12.2018р. сторони домовились, що вартість послуг об'єднання становить 800 грн. за одну годину надання професійної правничої допомоги, а згідно наданого розрахунку, правнича допомога адвоката полягала у юридичній консультації, правовому аналізі матеріалів позовної заяви та формування правової позиції щодо ведення справи тривалістю 1 год.; підготовка та скерування чотирьох адвокатських запитів, інший збір доказів тривалістю 1 год.; написання та подача відзиву на позовну заяву із здійсненням розрахунку фактичного розміру заподіяної позивачці шкоди із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу тривалістю 2 год.; ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення № 462/3363/18 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 тривалістю 0,5 год.; представництво інтересів клієнта в судовому засіданні 12.03.2019р. тривалістю 0,5 год.
Аналізуючи долучений представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується і колегія суддів, про те, що послуги з підготовки та скерування чотирьох адвокатських запитів яка оцінена у 800 грн., по-перше, є результатом консультацій та вироблення позиції захисту і їх виокремлення під час визначення вартості наданих послуг по суті призводить до подвійної оцінки вартості таких послуг, а по-друге, такі дії як «підготовка та скерування» не мають впливу на хід розгляду справи, оскільки є суто технічними, не потребують спеціальних професійних навиків і як наслідок, не є видом правової допомоги та не підлягають вартісній оцінці, що у розрахунку не вказано детального опису робіт, виконаних адвокатом під час надання послуги «інший збір доказів», а відтак розмір витрат на професійну правничу допомогу, які належить стягнути з позивача, підлягає зменшенню на 800 грн.
Вірним є висновок суду першої інстанції про те, що в іншій частині наданий відповідачем розрахунок відповідає умовам укладеного між сторонами договору та крім цього, відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України, і тому з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3200 грн.
Відхиляючи доводи представника позивача щодо неспівмірності витрат з позовними вимогами, суд першої інстанції вірно врахував те, що в первинній редакції позовної заяви позивач просив стягнути матеріальну шкоду в розмірі 37 746,59 грн. в солідарному порядку з двох відповідачів, в тому числі і з ОСОБА_1 , і у відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував щодо обґрунтованості саме таких позовних вимог.
Суд першої інстанції, з огляду на таку обставину, а також враховуючи затрачений адвокатом час та розмір обрахованих витрат, дійшов висновку, що такі відповідають критерію реальності адвокатських послуг і на думку суду, були фактичними і неминучими, та не вбачав підстав покладення судових витрат на відповідача з підстав, визначених у ч. 9 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що у справі, яка розглядається, відповідач хоч і є винуватцем ДТП, проте цивільний спір не може вважатись результатом його неправильних дій, оскільки визначена позивачем сума завданої шкоди не є безспірною та підлягає доведенню саме в межах розгляду відповідного спору, що виключає можливість покладення судових витрат повністю або частково на відповідача
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Як вбачається з долученого до справи під час апеляційного провадження розрахунку розміру професійної правничої (правової) допомоги, наданої під час апеляційного перегляду цивільної справи №463/6220/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ПрАТ «СК «Українська страхова група» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, вартість наданих послуг становить 2400.00 грн.
На підтвердження надання ОСОБА_1 професійної правничої допомоги АО «ГРАНД ГРУП ПАРТНЕРС» до матеріалів справи долучено акт(2) наданих послуг від 09.12.2019 року.
А відтак судові витрати на професійну правничу допомогу, надану під час апеляційного перегляду судового рішення в розмірі 2400.00 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з позивачки ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
апеляційні скарги ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 квітня 2019 року та додаткове рішення Личаківського районного суду м. Львова від 27 травня 2019 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2400 грн. за надання правничої допомоги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 22.06.2020 року.
Головуючий: Шеремета Н.О.
Судді: Крайник Н.П.
Цяцяк Р.П.