Дата документу 15.06.2020 Справа № 331/1411/20
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/1154/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №331/1411/20Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
15 червня 2020 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 22 травня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який утримується в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,
Вказаною ухвалою суду продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, по 21.07.2020 року.
В апеляційній скарзі захисник просила ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Свої вимоги мотивувала тим, що обвинувачений не має на меті уникати кримінальної відповідальності, свою провину у вчиненні злочину визнає частково, не погоджуючись лише з наявністю такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення у інше приміщення. До поміщення обвинуваченого до слідчого ізолятора він мав постійне місце роботи, хоча і не офіційне, має постійне місце проживання, малолітню дитину та дружину. Обвинувачений розкаявся у скоєному злочині, за відсутності цивільного позову має намір повністю відшкодувати завдану шкоду. Ризики, на які посилався прокурор, відсутні, а сама по собі тяжкість висунутого обвинувачення не може слугувати безумовною підставою для застосування до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу. На теперішній час у даному провадженні вже допитано потерпілу, а свідків у справі не має, що унеможливлює вплив на учасників судового провадження.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; захисника, яка підтримала доводи і вимоги своєї апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні; прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу суду залишити без змін; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
З представлених матеріалів провадження вбачається, що на розгляді Жовтневого районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Суд, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, в ухвалі зазначив, що встановлені у даній справі ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти даним ризикам.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності ризиків зазначених у ст.177 КПК, зобов'язаний оцінити та врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів рішення суду про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою ґрунтується на зазначених вимогах процесуального закону.
Так, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Продовжуючи строк тримання обвинуваченого під вартою, суд першої інстанції правильно встановив, що встановлені у даному провадженні ризики того, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може переховуватись від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжують існувати і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.
На користь існування вказаних ризиків свідчать ті обставини, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти власності, за який передбачено покарання лише у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, постійного місця проживання на території м.Запоріжжя не має, ніде не працює та не має постійного джерела доходу. Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 наразі триває і не завершений.
Наведені обставини у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може вчинити дії, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, наявність справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, відсутність даних про неможливість подальшого перебування обвинуваченого під вартою, районний суд дійшов правильного висновку, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Зважаючи на конкретні обставини даного кримінального провадження колегія суддів, на противагу доводам захисника, вважає, що у даному провадженні доведено обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого ОСОБА_8 перебувати на волі.
Часткове визнання обвинуваченим своєї вини, наявність у нього постійного місця проживання, дитини та дружини, на що посилалася захисник в апеляційній скарзі, за встановлених у даному провадженні обставин не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 . Ці обставини не здатні у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання та гарантувати запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
До заперечень апеляційної скарги захисника про те, що на теперішній час судом допитано потерпілу, а свідки у справі відсутні, що унеможливлює вплив на учасників провадження з боку обвинуваченого, колегія суддів ставиться критично. Адже суд при продовженні строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою не посилався на існування такого ризику, як можливість незаконного впливу на свідків і потерпілу.
Що стосується заперечень захисника про те, що сама по собі тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину не є достатньою підставою для продовження строку тримання під вартою, то колегія суддів відзначає, що підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 стала не лише тяжкість злочину, в якому він обвинувачується, а сукупність усіх встановлених у даній справі обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою особи.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 22 травня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4