ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.06.2020Справа № 910/4603/20
Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/4603/19
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний
комбінат імені Ілліча"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 11 404,68 грн
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 11 404,68 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства здійснено незбережне перевезення вантажу, що призвело до фіксування вказаного порушення зі складанням комерційного акту № 482803/312 від 10.11.2019 та заподіяння позивачу збитків у вигляді вартості втраченого майна в розмірі 11 404,68 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2020 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
04.05.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та документи на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 06.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
05.05.2020 від відповідача на адресу Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив з підстав того, що доданий до позовної заяви рахунок №92905215 від 30.10.2019 видано не відправником, а іншою особою - ПРАТ «MK Азовсталь». Також підписаний між позивачем та ПРАТ «MK Азовсталь» акт приймання-передачі підтверджує, що позивачем отримані товарно-матеріальні цінності в повному обсязі. Таким чином вартість втраченого вантажу, на думку відповідача, не підтверджена належними доказами.
29.05.2020 від позивача на адресу Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
01.11.2017 між Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець) укладено договір №0103/11606 купівлі-продажу сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити сировинні, паливно-енергетичні, матеріально-технічні матеріали на умовах, передбачених цим договором (п.1.1. договору).
Згідно рахунку-фактури №92905215 від 30.10.2019 та специфікації №198 до договору купівлі-продажу №0103/11606 від 01.11.2017 Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» та Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат «Азовсталь» погодили поставку товару - вугілля коксівне.
На виконання умов договору купівлі-продажу №0103/11606 від 01.11.2017, відповідно до залізничної накладної №41648742 вантажовідправником - ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», надіслано коксівне вугілля, зокрема, у вагонах №63947071 - 69,6 тон, одержувачем вантажу виступало Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».
10.11.2019 на станції Авдіївка Донецької залізниці було складено комерційний акт №482803/312 про недостачу вантажу у вагоні № 63947071 у кількості 3 300 кг.
Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 11 404,68 грн., заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 63947071.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Як встановлено судом, ПрАТ "Авдіївський коксохімічний завод" здійснило відправлення по залізничній накладній № 41648742 вагону № 63947071 з вугіллям коксівним одержувачу приватному акціонерному товариству "Авдіївський коксохімічний завод".
При надходженні вагонів на станцію Авдіївка Донецької залізниці залізницею проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагоні № 63947071 не відповідає масі, вказаній у накладній.
Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційним актом № 482803/312, у якому зазначено зазначено, що після прибуття вагону на станцію проведено переважування маси вантажу та встановлена вагова нестача у вагоні № 63947071. При переважуванні вага виявилась меншою на 3 300 кг, ніж зазначено в документах.
При цьому, відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутності його вини у незабезпеченні схоронності переданого йому вантажу.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.
Для вугілля коксівного, відносно якого у перевізних документах немає відмітки про відвантаження у вологому стані, пункт 27 Правил видачі вантажів встановлює норму недостачі при перевезенні 1%.
Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку вартості вагової нестачі вантажу і встановив, що останній проведений з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто (1 %) та кількості фактичної недостачі, у зв'язку з чим сума втраченого вантажу у вагоні № 63947071 становить 11 404,68 грн.
Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.
При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача з огляду на наступне.
В матеріалах справи наявний рахунок безпосереднього власника та відповідно особи, за чиїм дорученням було укладено договір перевезення - ПрАТ «МК «Азовсталь», таким чином, вартість вантажу підтверджується належним рахунком №92905215 від 30.10.2019 першого власника вугілля, за дорученням якого діяв вантажовідправник.
Вантажовідправником по договору перевезення є ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ», котрий фактично не є власником вантажу, а діє за розпорядженням ПРАТ «МК «Азовсталь», який і є власником вантажу при його відправці, ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - є експедитором.
З пояснень позивача судом встановлено, що поставка товару здійснювалася на умовах FCA порт Чорноморськ, у зв'язку із чим перехід права власності на вантаж відбулося у момент його передачі перевізнику. Акт прийому-передачі № 92905215 від 30.10.2019 складений на момент передачі від постачальника товару покупцеві у порту «Чорноморськ». Оскільки втрата вантажу сталася під час перевезення, вже після того як передача товару здійснилася, то відповідно у акті прийому-передачі № 92905215 від 30.10.2019факт втрати вантажу під час перевезення не відображений.
На підтвердження завданих збитків та як належний доказ оплати рахунку № 92905215 від 30.10.2019 позивачем було надано банківську виписку від 24.07.2019 року із номером платіжного доручення про сплату рахунку № 92905215 від 30.10.2019 за вугільну продукцію.
Крім того, суд зазначає, що факт оплати позивачем вказаного рахунку не входить до предмету доказування у даній справі з огляду на заявлені предмет та підставу позову, та встановлення судом обставин завдання відповідачем позивачу збитків та факту недостачі вантажу, переданого відповідачу для здійснення перевезення.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача вартості недостачі маси вантажу у розмірі 11 404,68 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1; код ЄДРПОУ 00191075) суму збитків у розмірі 11 404 грн 68 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд .
Повний текст рішення складено та підписано: 17.06.2020.
Суддя А.І. Привалов