Єдиний унікальний № 335/4033/20 Головуючий в 1 інст. - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/699/20 Доповідач в 2 інст. - ОСОБА_2
Категорія ст. 170 КПК України
15 червня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ТОВ «НВФ «Сведа, ЛТД» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2020 року, якою задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020080000000003, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, -
Старший слідчий з ОВС 2ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_8 за погодженням з прокурором відділу прокуратури Запорізької області ОСОБА_6 , звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку за фактичним місцезнаходженням ТОВ «НВФ «Сведа, ЛТД» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 12, а саме: оригінали фінансово-господарських документів (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти звірок), табелі обліку робочого часу, зворотньо-сальдові відомості, картки по рахункам, журнал, чекову книжку, книгу обліку доходів, картонні папки з фінансово-господарськими документами та USB-накопичувач.
Під час досудового розслідування встановлено, що службові особи ТОВ «НВФ «Сведа, ЛТД» під час здійснення фінансово-господарської діяльності у період з 1 січня 2016 року по теперішній час, за рахунок формування витрат підприємства, шляхом укладання безтоварних угод та проведення безтоварних операцій з підконтрольними фізичними особами-підприємцями, а саме: ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 , ухилилися від сплати податку на прибуток підприємства у розмірі 7 215 825 грн. 46 коп., що є особливо великим розміром.
Так, службові особи ТОВ «НФВ «Сведа, ЛТД» розробили діючу схему умисного ухилення від сплати податку на прибуток підприємства, згідно з якою формування витрат вищевказаного підприємства здійснюється за рахунок укладення безтоварних угод та проведення безтоварних фінансово-господарських операцій з підконтрольними фізичними особами-підприємцями за нібито проведені послуги по виготовленню металевих конструкцій та їх обробку з давальницької сировини ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД».
У період з 8 год. 45 хв. 20 травня 2020 року до 00 год. 10 хв. 21 травня 2020 року в ході проведення обшуку за юридичною та фактичною адресою розташування ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД», а саме: м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 12, було виявлено та оригінали фінансово-господарських документів, (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти звірок), табелі обліку робочого часу, зворотньо-сальдові відомості, картки по рахункам, журнал, чекову книжку, книгу обліку доходів, картонні папки з фінансово-господарськими документами, а також через комп'ютер з серверу скопійовано наявні бази даних «1С-Бухгалтерія» - ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 та « ОСОБА_13 » на USB-накопичувач.
В обґрунтування клопотання про накладення арешту на майно слідчий вказала, що вилучені документи необхідні для призначення та проведення документальних перевірок та експертиз щодо додержання вимог податкового законодавства службовими особами ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» при фінансово-господарських взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_11 , у зв'язку з чим, з метою збереження речових доказів, існує необхідність накладення на них арешту.
Слідчий суддя задовольнив клопотання про накладення арешту на майно, яке було вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки вказане майно в порядку ст. 98 КПК України визнано речовими доказами, воно може містити відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів та запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення чи перетворення.
В апеляційній скарзі представник власника майна ТОВ «НВФ «Сведа, ЛТД» - адвокат ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що слідчим до клопотання додано копію постанови слідчого від 21 травня 2020 року про визнання предметів та речей в якості речових доказів по кримінальному провадженню, зі змісту якої неможливо встановити підстави, мотиви та обґрунтування прийняття постанови, що позбавляє можливості слідчого суддю визначити підстави та мотиви клопотання про арешт майна.
Також зазначає, що в порушення ч. 2 ст. 171 КПК України, слідчий у клопотанні просив накласти арешт на оригінали фінансово-господарських документів, а не на конкретний перелік документів, із зазначенням їх ідентифікаційних ознак, кількості та змісту, що в подальшому може призвести до визнання цих доказів недопустимими.
Крім того, відповідно до п.п. 1, 4 ч. 5 ст. 173 КПК України, слідчий суддя повинен в резолютивній частині ухвали зазначити перелік майна, на яке накладається арешт, а також вказати про заборону чи обмеження права розпорядження або користування чим майном, тому клопотання слідчого підлягало поверненню прокурору для усунення недоліків.
Вважає, що слідчий також не обґрунтував підстави для арешту вилученого майна та не довів, що це майно має будь-яке відношення до скоєного кримінального правопорушення, не мотивував, чому він вважає їх речовими доказами та яке доказове значення вони мають.
Звертає увагу, що накладення арешту на майно взагалі не відповідає меті арешту, а висновки про порушення ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» норм податкового законодавства не відповідають дійсності, оскільки постановами Запорізького окружного адміністративного суду було скасовано податкові повідомлення-рішення та встановлено правомірність взаємовідносин з ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_11 , тому склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України в діях посадових осіб ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» взагалі відсутній, що свідчить про надмірне втручання в право власності.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку в приміщенні ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД».
У судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна ТОВ «НВФ «Сведа, ЛТД» - адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу без доповнень та зазначив, що рішення слідчого судді не мотивоване, а також не зрозуміло, чому слідчий вважає вилучене майно речовими доказами.
Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення законним та зазначив, що згідно фабули даного кримінального провадження за ознаками ч. 3 ст. 212 КК України, службові особи ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» з 2016 року по теперішній час за рахунок фіктивних безготівкових операцій з фізичним особами-підприємцями ухилились від сплати податків на загальну суму більше 7 мільйонів гривень. Під час обшуку в приміщенні ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» була вилучена їх податкова база, що свідчить про здійснення діяльності саме товариством. Арешт майна необхідний для проведення експертиз та забезпечення збереження майна. Крім того, товариство зняло копії зі всіх оригіналів документів, а слідчий детально їх оглянув та описав у протоколі огляду.
Заслухавши доповідь судді, представника власника майна та прокурора, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Виходячи із положень ст. 131 КПК України, арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, вирішуючи питання про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, у кожному випадку розгляду відповідних клопотань слідчий суддя повинен:
- перевіряти наявність об'єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи;
- з'ясовувати можливість досягнення мети, на яку посилається ініціатор клопотання, без застосування цих заходів;
- враховувати, що обов'язок довести наявність трьох необхідних складових для їх застосування (частина третя статті 132 КПК України) покладається на слідчого та/або прокурора;
- взяти до уваги розумність та співрозмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
- враховувати, що докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про застосування заходів забезпечення, подаються особою, яка заявляє таке клопотання.
Колегія суддів приходить до висновку, що в даному провадженні слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався, правильно вирішив питання про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, врахувавши вимоги кримінального процесуального закону при застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження.
З матеріалів провадження вбачається, що СУ ФР ГУ ДФС у Запорізькій області здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020080000000003 від 10 січня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України (т. 2, а.с. 1).
Під час досудового розслідування було встановлено, що службові особи ТОВ «НВФ «Сведа, ЛТД» під час здійснення фінансово-господарської діяльності у період з 1 січня 2016 року по теперішній час, за рахунок формування витрат підприємства, шляхом укладання безтоварних угод та проведення безтоварних операцій з підконтрольними фізичними особами-підприємцями, а саме: ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 , ухилилися від сплати податку на прибуток підприємства у розмірі 7 215 825 грн. 46 коп., що є особливо великим розміром.
Так, службові особи ТОВ «НФВ «Сведа, ЛТД» розробили діючу схему умисного ухилення від сплати податку на прибуток підприємства, згідно з якою формування витрат вищевказаного підприємства здійснюється за рахунок укладення безтоварних угод та проведення безтоварних фінансово-господарських операцій з підконтрольними фізичними особами-підприємцями за нібито проведені послуги по виготовленню металевих конструкцій та їх обробку з давальницької сировини ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД».
З висновку аналітичного дослідження № 2/08-01-16-02-05/13627108 вбачається, що операції ТОВ «НФВ «Сведа, ЛТД» та ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 мають ознаки фіктивності, чим занижено податок на прибуток на загальну суму 7 215 825 грн. 46 коп. (т. 2, а.с. 2-11).
З протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 10 лютого 2020 року вбачається, як свідок надав показання, які є аналогічними з вищевказаним висновком аналітичного дослідження (т. 2, а.с. 12-14
Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2020 року було надано дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях та спорудах, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів ТОВ «НФВ «Сведа, ЛТД» по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 та ФОП ОСОБА_12 за період з 1 січня 2016 року по теперішній час, чорнових записів, мобільних телефонів, сім-карток та карт пам'яті, які мають значення для кримінального провадження (т. 2, а.с. 15-17).
У період з 8 год. 45 хв. 20 травня 2020 року до 00 год. 10 хв. 21 травня 2020 року в ході проведення обшуку за юридичною та фактичною адресою розташування ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД», а саме: м. Запоріжжя, вул. Антенна, буд. 12, було виявлено та оригінали фінансово-господарських документів, (договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти звірок), табелі обліку робочого часу, зворотньо-сальдові відомості, картки по рахункам, журнал, чекову книжку, книгу обліку доходів, картонні папки з фінансово-господарськими документами, а також через комп'ютер з серверу скопійовано наявні бази даних «1С-Бухгалтерія» - ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 та «МедОк» на USB-накопичувач, що підтверджується відповідним протоколом (т. 2, а.с. 18-23).
З протоколу огляду від 21 травня 2020 року вбачається, що слідчим було детально оглянуто та описано вилучені під час проведення обшуку речі, а саме: оригінали фінансово-господарських документів - на 1647 аркушах; зворотно-сальдові відомості, картки по рахункам 311, 631, 685, аналітика - на 170 аркушах; фінансово-господарські документи ФОП ОСОБА_9 та її печатку; USB-накопичувач; зошит з відображенням часу в'їзду-виїзду автомобілів на територію ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» (т. 2, а.с. 24-71).
Постановою про визнання предметів та речей в якості речових доказів від 21 травня 2020 року, вищевказані документи були визнані речовими доказами по кримінальному провадженню (т. 2, а.с. 72-74).
На переконання колегії суддів, вилучене під час проведення обшуку майно має істотне значення для проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки воно може зберегти на собі сліди вчиненого злочину чи містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, воно визнане речовими доказами в порядку ст. 98 КПК України, у зв'язку з чим, існує необхідність забезпечення його збереження шляхом накладення на нього арешту, оскільки в іншому випадку дане майно може втратити властивості, які важливі для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, що буде мати негативні наслідки для кримінального провадження, які можуть настати саме в результаті не накладення арешту на оригінали документів.
Необхідність використання речей та документів в якості речових доказів у кримінальному провадженні, можливе проведення певних експертних досліджень та слідчих дій, можлива наявність на них слідів скоєних кримінальних правопорушень, необхідність їх збереження задля недопущення їх приховування, пошкодження, зникнення, втрати чи знищення, виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Аргументи апелянта з приводу того, що посадові особи ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» не є підозрюваними у даному кримінальному провадженні, у зв'язку з чим, відсутні підстави для накладення арешту на його майно, судова колегія знаходить неспроможними.
Так, з огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, на майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, накладається арешт незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не буде досягнуто мети застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню всіх обставин у кримінальному провадженні.
Крім того, арешт майна з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає наявності підозри певної особи у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Щодо доводів апелянта з приводу того, що відсутність порушень ТОВ НВФ «Сведа, ЛТД» норм податкового законодавства вже підтверджена постановами Запорізького окружного адміністративного суду, що виключає наявність в діях її посадових осіб складу кримінального правопорушення, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки питання наявності чи відсутності факту ухилення підприємства від сплати податку на прибуток і є предметом розслідування в даному кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що в клопотанні слідчого не зазначено конкретний перелік документів, оскільки в матеріалах провадження наявний протокол огляду від 21 травня 2020 року, яким було детально оглянуто та описано вилучені під час проведення обшуку речі та документи, і вказаний протокол був досліджений слідчим суддею в судовому засіданні, який прийшов до обґрунтованого висновку, що вказане майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Крім того, всупереч доводів апеляційної скарги в резолютивній ухвалі слідчого судді зазначено перелік майна, на яке накладено арешт, а не зазначення заборони, обмеження розпорядження або користування майно не свідчить про допущення слідчим суддею порушень, оскільки п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України встановлено, що такі обмеження зазначаються у разі їх передбачення.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження прав завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає, оскільки обставини в кримінальному провадженні вимагають вжиття саме такого заходу державного регулювання як арешт майна.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна здійснено на початковій стадії кримінального провадження, а обмеження майнових прав відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК має тимчасовий характер і повинно бути негайно припинено в порядку ст. 174 КПК України, якщо у ході подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є предметом, доказом злочину.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно необґрунтованості судового рішення слід визнати непереконливими.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «НВФ «Сведа, ЛТД» - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 травня 2020 року, якою задоволено клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020080000000003, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 січня 2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 335/4033/20