Єдиний унікальний № 310/10001/19 Головуючий в 1 інст. - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/1070/20 Доповідач в 2 інст. - ОСОБА_2
Категорія: ч. 1 ст. 185 КК України
17 червня 2020 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2020 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Бердянська Запорізької області, громадянин України, маючий середню спеціальну освіту, не одружений, не працюючий, інвалід 2 групи, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
1) 23 вересня 2010 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна;
2) 16 березня 2015 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 6 років позбавлення з конфіскацією майна. На підставі ст. 71, ч. 4 ст. 84 КК України частково додано покарання за вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 23 вересня 2010 року та остаточно визначено 6 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнений 26 лютого 2018 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 5 місяців 19 днів,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Запобіжний захід по кримінальному провадженню не обирався.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України, -
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за наступних обставин.
9 грудня 2019 року приблизно о 16 годині 10 хвилин, ОСОБА_7 прийшов до зоомагазину «Фламінго», розташованого на території ринку «Північний», за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Північна, буд. 15-А, де побачив на столі мобільний телефон без нагляду. В цей час, у ОСОБА_7 виник умисел на таємне викрадення чужого майна, після чого він скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, таємно викрав належне ОСОБА_9 майно, а саме: мобільний телефон «Huawei Y6 2018», вартістю 3000 грн., в чохлі «книжка Case Ranger Huawei», вартістю 249 гривень, з картою пам'яті «Micro SDHC Goodram 32», вартістю 259 гривень та сім-картками мобільних операторів «Vodafon» та «Life», які для потерпілої матеріальної цінності не становлять. Відразу після цього, ОСОБА_7 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 3508 гривень.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікацію судом дій ОСОБА_7 , вважає вирок суду незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок своєї суворості.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що ОСОБА_7 зробив висновки, більше не буде скоювати злочини, бажає виховувати дітей, зареєструвати шлюб, опікуватися дітьми.
Просить вирок змінити та призначити ОСОБА_7 більш м'яке покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу.
До приміщення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області для участі у судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги захисника, не з'явились, поважні причини неявки не повідомили, із заявами про відкладення розгляду апеляційної скарги до суду не звернулись, у зв'язку із чим, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 401, ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка обвинуваченого та його захисника до судового засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді по справі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за обставин, викладених у вироку, а також висновки суду про юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені наявними у справі доказами, і в апеляційній скарзі не оспорюються.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник обвинуваченого фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов'язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями), зміст та суть яких викладено в постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 51-1985км18 (єдиний унікальний номер 207/5011/14-к) та постанові Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 51-329км18 (єдиний унікальний номер 297/562/17), які враховуються колегією суддів під час перегляду вироку суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєний злочин, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, обставини пом'якшуючи та обтяжуючі покарання. Особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, а також враховуючи роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», висновки з усіх питань, пов'язаних з призначенням покарання, необхідно належним чином мотивувати у вироку.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, суд, призначаючи ОСОБА_7 покарання, виконав вимоги ст. 65 КК України, а саме: врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, визнав активне сприяння розкриттю злочину за обставину, що пом'якшує покарання, встановив відсутність обставин, що обтяжують покарання, дав належну оцінку даним про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий (а.с. 62-64), не працює, є інвалідом 2 групи, за місцем проживання характеризується задовільно (а.с. 67), на обліку у нарколога та психіатра не перебуває (а.с. 65-66), а також висновок органу пробації про те, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (а.с. 34-35).
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу того, що виправлення та перевиховання, а також попередження вчинення нових злочинів обвинуваченим можливо з призначенням йому покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді 1 року позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, однак підстави для призначення йому покарання у виді штрафу відсутні.
Відповідно до положень ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Колегія суддів вважає, що розмір призначеного ОСОБА_7 покарання відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу, а також відповідає критерію справедливого покарання, відповідає вимогам ст. 65 КК України та його меті, і підстави для застосування ст. 69 КК України відсутні.
При цьому, як вбачається з вироку суду, за ч. 1 ст. 185 КК України ОСОБА_7 було призначене покарання не в максимальних межах санкції, а звільняючи на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням, йому було встановлено іспитовий строк, передбачений ч. 4 ст. 75 КК України, мінімальної тривалості, що також не свідчить про несправедливість призначеного покарання через його суворість.
Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду не спростовують, оскільки судом першої інстанції в повній мірі встановлено та належним чином оцінено і враховано всі обставини, які за законом повинні бути врахованими при призначенні особі покарання.
Крім того, перевіряючи вимоги апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо можливості призначення ОСОБА_7 покарання у виді штрафу, колегія суддів зазначає наступне.
Так, зі змісту пункту 4 частини 1 статті 408 КПК України слідує, що апеляційний суд змінює вирок місцевого суду лише у випадках, коли при цьому не погіршується становище засудженого, та скасовує вирок суду першої інстанції і постановляє свій вирок у випадках, передбачених пунктами 1- 4 частини 1 статті 420 КПК України.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції подав лише захисник обвинуваченого, в якій просив його змінити та призначити покарання у виді штрафу.
Однак, враховуючи те, що суд першої інстанції звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з випробуванням та зі встановленням іспитового строку 1 рік, а у разі призначення апеляційним судом покарання у виді штрафу його необхідно було б відбувати реально, то своїм рішенням апеляційний суд погіршив би становище обвинуваченого .
Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів не встановлено.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 30 березня 2020 року у відношенні ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана протягом трьох місяців з дня її оголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Дата документу Справа № 310/10001/19