Справа № 709/2909/2012
Закарпатський апеляційний суд
16.06.2020 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з участю секретарки судового засідання ОСОБА_4 , прокурорки ОСОБА_5 , підсудного ОСОБА_6 , захисниці - адвокатеси ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу № 11/4806/3/20 щодо ОСОБА_6 за апеляцією представника потерпілого - адвоката ОСОБА_10 на вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.05.2013.
Цим вироком ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, що має середню освіту, одружений, не судимий, засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на два роки.
На підставі статтей 75, 76 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки. На нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації.
Ухвалено: запобіжним заходом щодо ОСОБА_6 залишити підписку про невиїзд, стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 94 000 грн. у покриття моральної шкоди та 721 грн. 98 коп. судових витрат на користь держави за проведення експертизи.
ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що 01.07.2009 приблизно о 14:30 навпроти будинку № 186 в с. Білин Рахівського району, на автодорозі сполученням Мукачево - Рогатин, керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz 208» НОМЕР_1 , під час руху в напрямку смт. Ясіня зі швидкістю 40-60 км/год, завчасно виявив праворуч на узбіччі малолітнього пішохода ОСОБА_8 , який став переходити проїзну частину під прямим кутом, маючи технічну можливість уникнути наїзду, на порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху, заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив і наїхав на ОСОБА_8 , який отримав при цьому тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляційній скарзі представник потерпілого - адвокат ОСОБА_10 просить вирок скасувати і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 більш суворе, реальне покарання в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України. Вказує, що, на його думку, призначене покарання не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого. Так, суд не врахував, що ОСОБА_6 впродовж трьох років переховувався від правосуддя, не розкаявся, намагався перекласти провину на малолітнього потерпілого, не вжив ніяких заходів до відшкодування заподіяної злочином шкоди, а натомість, без будь-якого вмотивування, звільнив його від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст вироку, доводи і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, промови представника потерпілого і прокурора, які підтримали апеляційну скаргу, заперечення проти неї захисниці, підсудного, який відмовився від своєї апеляційної скарги, за клопотанням представника потерпілого дослідив матеріали кримінальної справи, провів судові дебати, заслухав останнє слово підсудного і прийшов до висновку, що апеляційна скарга представника потерпілого підлягає задовільненню з таких підстав.
Правильність встановлення судом фактичних обставин злочину, доведеність вини ОСОБА_6 у його вчиненні, правова кваліфікація злочину за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, в апеляції не оспорюються.
Отже, апеляційний суд визнає доведеним, що ОСОБА_6 01.07.2009 приблизно о 14:30 навпроти будинку № 186 в с. Білин Рахівського району, на автодорозі сполученням Мукачево - Рогатин, керуючи автомобілем марки «Мерседес Бенс 208» НОМЕР_1 , під час руху в напрямку смт. Ясіня зі швидкістю 40-60 км/год, завчасно виявив праворуч на узбіччі малолітнього пішохода ОСОБА_8 , який став переходити проїзну частину під прямим кутом, маючи технічну можливість уникнути наїзду, на порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху, заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив і наїхав на ОСОБА_8 , який отримав при цьому тяжкі тілесні ушкодження.
Покарання ОСОБА_6 суд призначив у межах санкції частини другої статті 286 КК України, але не в повній мірі врахував обставини справи, зокрема наслідки кримінального правопорушення, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину і, всупереч вимогам ч.2 ст. 374 КПК України, без законних підстав і належного вмотивування звільнив його від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до засад, визначених у ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_6 нехтуючи Правилами дорожнього руху, не врахував особливостей дорожньої обстановки обрав швидкість руху при якій не зміг у достатній мірі контролювати рух транспортного засобу, а отже створив небезпеку для інших його учасників, і вчинив наїзд на малолітнього потерпілого, якого міг уникнути за умови додержання п. 12.3 Правил дорожнього руху,що призвело до тяжких наслідків.
Окрім цього ОСОБА_6 під час досудового розслідування, на порушення умов застосованого щодо нього запобіжного заходу в виді підписки про невиїзд став переховуватись від органу досудового розслідування, виїхав до Російської Федерації, де був затриманий на підставі постанови Рахівського районного суду від 29.01.2010 і доправлений до місця провадження досудового розслідування.
Після того, як Рахівський районний суд постановою від 09.11.2012 залишив без задовільнення клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу в виді тримання під вартою, обрав щодо нього запобіжний захід у виді підписки про невиїзд та ухвалив оскаржуваний вирок, ОСОБА_6 повторно порушив умови підписки про невиїзд, став переховуватися від суду, був знову оголошений у розшук, а запобіжний захід щодо нього ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 30.01.2014 був змінений на тримання під вартою (т.2 а.с.131-132).
Тому апеляційний суд вважає, що доводи представника потерпілого щодо м'якості призначеного покарання заслуговують на увагу, а вирок суду першої інстанції в цій частині підлягає до скасування.
Разом з тим, апеляційний суд враховує часткове визнання ОСОБА_6 своєї вини, часткове відшкодуванням ним завданої злочином шкоди і вважає, що це знижує ступінь його суспільної небезпечності. Характеризується обвинувачений за місцем проживання позитивно, має сім'ю, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Обставин, які обтяжували б його покарання, в справі не встановлено.
З огляду на сукупність цих обставин і наявні відомості про особу ОСОБА_6 апеляційний суд вважає можливим призначити йому основне покарання найм'якіше з передбачених санкцією ч.2 ст. 286 КК України, але і додаткове - позбавлення права керувати транспортними засобами.
Рішення в частині цивільного позову в вироку належно вмотивовано і є правильним. Стягнута на користь потерпілого сума визначена судом з урахуванням як обсягу фізичних і моральних страждань малолітнього потерпілого, яких він зазнав внаслідок злочину, так і матеріального стану підсудного.
Відповідно до порядку застосування вимог ч.5 ст. 72 КК України, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 29.08.2018 (справа № 663/537/17), якщо особа вчинила злочин в період з 24.12.2015 до 20.06.2017 (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу прямої його дії; якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу зворотної його дії, як такого, що іншим чином поліпшує становище особи у розумінні ч.1 ст. 5 КК України; якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно) то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Під час досудового розслідування і судового розгляду справи ОСОБА_6 утримувався під вартою з 21.06.2012 до 09.11.2012 (т.1 а.с.106, 127-130, 132-133, 134) і з 06.11.2019 до 20.02.2020 (т.2 а.с.235). Отже, відповідно до порядку, викладеного у постанові Великої палати Верховного Суду від 29.08.2018 (справа № 663/537/17), вказані строки попереднього ув'язнення ОСОБА_6 на підставі ч.5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII, слід обчислювати з розрахункуодин день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись статтями 323, 324, 365, 366, 378 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_12 задовольнити.
Вирок Рахівського районного суду від 08.05.2013 щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_6 за ч.2 ст. 286 КК України, 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням на 2 (два) роки права керувати транспортними засобами.
В строк відбуття покарання ОСОБА_6 зарахувати час його попереднього ув'язнення з 21.06.2012 до 09.11.2012 і з 06.11.2019 до 20.02.2020 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок Рахівського районного суду від 08.05.2013 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Вирок набирає законної сили після його проголошення і може бути оскаржений касаційним порядком через Закарпатський апеляційний суд до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_6 - протягом того ж строку з дня вручення йому копії вироку.
Судді: