ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
16.06.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/302/20
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, буд.6,м. Київ,01601
до відповідача: Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" вул.Пилипа Орлика, буд.8,м.Івано-Франківськ,76010
про: стягнення заборгованості в сумі 2 740 грн 78 к.
представники сторін не з"явилися
АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулася до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" про стягнення заборгованості в сумі 2740 грн 78 коп., з яких: 2 355 грн 22 коп. - пеня, 228 грн 57 коп. - 3 % річних, 156 грн 99 коп. - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 17.04.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначити на 19.05.2020; сторонам встановлено відповідні строки для подачі до суду відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив; позивача зобов'язано надати суду оригінали долучених до позовної заяви документів, для огляду в судовому засіданні.
13.05.2020 до суду, електронною поштою з ЕЦП, від позивача надійшло клопотання № 14/4-3204-20 від 13.05.2020 (вх. № 6019/20) про розгляд справи у відсутність представника позивача. У клопотанні позивач вказує на те, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задоволити.
Розгляд справи в судовому засіданні 19.05.2020 відкладено на 16.06.2020, про що зазначено у протоколі судового засідання від 19.05.2020. Про дату та час розгляду справи сторін повідомлено відповідними ухвалами-повідомленнями від 19.05.2020.
16.06.2020 в судове засідання представники сторін не з'явилися (явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою).
Правом участі у судових засіданнях та правом на подачу відзиву на позов відповідач не скористався. Жодних заяв чи клопотань від відповідача з приводу подання відзиву на позов чи відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, враховуючи належне виконання обов'язку суду щодо повідомлення усіх учасників судового процесу та надіслання процесуальних документів сторонам справи, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Заявлені позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за природний газ. За прострочення оплати відповідачу нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.
21.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник), правонаступником якого є АТ "НАК "Нафтогаз України" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" (споживач) укладено договір № 4448/16-ТЕ-15 постачання природного газу та додаткові угоди до нього, а саме: № 1 від 21.12.2015, № 2 від 21.12.2015, № 3 від 21.12.2015, № 4 від 21.12.2018, № 5 від 21.12.2018 ,якими частково вносилися певні зміни та доповнення.
Сторони погодили, що даний договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.01.2017 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 договору). Додатковими угодами продовжено строк дії договору - до 21.12.2015.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно (п. 1.3 договору). Додатковими угодами сторони коригували необхідний споживачу обсяг природного газу.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за зим договором у відповідному місяці.
Ціну договору сторонами погоджено у розділі 5 договору.
Згідно п. 5.4 договору загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 740 грн 78 коп., про що свідчать належним чином оформлені та підписані сторонами акти приймання-передачі природного газу.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За отриманий газ відповідач розрахувався в повному обсязі, однак з порушення погоджених сторонами у договорі строків.
Як зазначено у п. 8.2 договору у разі невиконання споживачем умов п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
З урахуванням наведеного пункту договору відповідачу нараховано2 355 грн 22 коп. - пені.
На підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 228 грн 57 коп. - 3 % річних та 156 грн 99 коп. - інфляційних втрат.
Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Укладаючи договір № 6276/1718-КП-15 постачання природного газу сторони погодили всі його істотні умови.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Факт поставки позивачем відповідачу природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які належним чином оформлено.
Матеріалами справи підтверджено факт простроченння з боку відповідача виконання зобов'язання за договором щодо оплати поставленого йому природного газу.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Судом встановлено, що позивачем, на підставі п. 8.2 договору правомірно нараховано пеню за прострочення оплати за поставлений газ. Розрахунок пені позивачем здійснено арифметично вірно. Отже, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 1269 грн 86 коп.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Перевіряючи правильність розрахунку інфляційних втрат судом взято до уваги наступне. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено зі 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 за № 52/30).
Розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат позивачем здійснено арифметично вірно. Отже, стягненню з відповідача підлягають 142 грн 22 коп. - 3 % річних та 161 грн 80 коп. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Водночас, як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2009 у справі "Олюджіч проти Хорватії", навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення. Принцип справедливості, закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України", від 07.10.2010 у справі "Богатова проти України"). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03.07.2014 у справі "Мала проти України"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини від 27.09.2001 у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
В силу п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідач в судове засідання не з'явився, своїми правами, наданим йому ст. 42, 46, 165, 251 ГПК України не скористався, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.
В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2102 грн 00 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" про стягнення заборгованості в сумі 2740 грн 78 коп., з яких: 2 355 грн 22 коп. - пеня, 228 грн 57 коп. - 3 % річних, 156 грн 99 коп. - інфляційні втрати - задоволити.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" (вул. Пилипа Орлика, 8, м. Івано-Франківськ, 76010; ідентифікаційний код 37581681) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, Шевченківський район, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 20077720) заборгованість в сумі 2 740 грн 78 коп. (дві тисячі сімсот сорок грн 78 коп.), з яких: 2 355 грн 22 коп. (дві тисячі триста п"ятдесят п"ять грн 22 коп.) - пеня, 228 грн 57 коп. (двісті двадцять вісім грн 57 коп.) - 3 % річних, 156 грн 99 коп. (сто п"ятдесят шість грн 99 коп.) - інфляційні втрати та 2102 грн 00 коп. (дві тисячі сто дві грн 00 коп. ) - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень та п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.06.2020
Суддя Шкіндер П.А.