33/804/304/20
237/1683/20
19 червня 2020 року м. Маріуполь
Донецький апеляційний суду в складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретарки судового засідання Мацегори М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Донецького апеляційного суду в м. Маріуполі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Мар'їнського районного суду від 07 травня 2020 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зміст оскаржуваного судового рішення
і встановлені судом першої інстанції обставини:
Постановою судді Мар'їнського районного суду Донецької області від 07 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 420,40 гривень.
ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за те, що 13 квітня 2020 року о 09:00 годині на 14 км + 200 м автодороги Слов'янськ-Донецьк-Маріуполь, керуючи автомобілем ГАЗ 330232-414 , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Алкотест 6810 або у медичному закладі категорично відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 за її змістом просить поновити йому строк для апеляційного оскарження з огляду на дату отримання оскаржуваної постанови та карантинних заходів, зазначену постанову фактично змінити як незаконну та необґрунтовану в частині накладення стягнення, застосувати адміністративне стягнення лише у вигляді штрафу, без позбавлення його права керування транспортними засобами. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху (далі по тексту - ПДР) водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії; водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Тобто, вважає, що особа, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, керуючи транспортним засобом, але не маючи посвідчення водія відповідної категорії, не є водієм у розумінні ПДР та положень ч.1 ст.130 КУпАП, а тому на нього не може бути накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, так як таким правом особа не наділена і підлягає відповідальності лише у вигляді штрафу. Оскільки згідно довідки до протоколу про адміністративне правопорушення за даними національної автоматизовано-інформаційної системи МВС України водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_1 не знайдено, то він не може бути підданий такому виду стягнення. У зв'язку з чим вважає, що суд першої інстанції значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, застосувавши до нього такий вид стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, що призвело до винесення неправильного рішення, а отже є підставою для його зміни згідно ст.294 КУпАП.
В судове засідання апелянт ОСОБА_1 не з'явився, проте надав заяву про розгляд справи без його участі, з урахуванням викладених обставин в апеляційній скарзі та наявних матеріалів справи.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке:
Мотиви суду
Згідно ч.2 ст.294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку, в якому він посилається на неможливість своєчасної подачі апеляційної скарги у зв'язку з встановленням на всій території України карантинних обмежень, які перешкодили йому своєчасно отримати постанову суду, скласти апеляційну скаргу, попередньо отримавши юридичну консультацію та надати апеляційну скаргу до суду, який знаходиться за 40 кілометрів від його місця мешкання. Тому, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних, об'єктивних та незалежних від нього причин.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
За змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 оскаржує лише постанову судді в частині накладення стягнення, а тому висновки суду щодо встановлених фактичних обставин вчинення правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій згідно до правових приписів, що містяться у ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційним судом не перевіряються.
В матеріалах справи дійсно міститься довідка до протоколу про адміністративне правопорушення ДПР18 № 450734 від 13.04.2020 року, згідно якої за обліками Національної автоматизовано-інформаційної системи МВС України водійського посвідчення на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не знайдено.
Разом з тим, зазначений документ не містить усіх необхідних реквізитів (дати складання, хто ініціював надання цієї довідки, який реєстровий орган цю інформацію надав, тощо), а тому його не можна визнати офіційним та належним.
З метою перевірення зазначеної інформації, за ініціативою апеляційного суду було зроблено запит до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій області, який надав довідку, згідно якої вбачається, що відповідно до інформації Єдиного державного реєстру станом на 10.06.2020 року на ім'я ОСОБА_1 видавалось посвідчення водія серія НОМЕР_2 категорії «В» від 19.11.2011 року у ЦНППВАЗ з обслуговування м.Вугледар, Мар'їнського та Великоновосілківського районів.
Зазначена інформація цілком підтверджує, що ОСОБА_1 на час вчинення правопорушення та судового розгляду був наділений правом керування транспортними засобами, дані щодо позбавлення останнього такого права на теперішній час відсутні. ОСОБА_1 неодноразово пропонувалось надати з приводу цього свої пояснення під час апеляційного розгляду, проте він не забажав скористатися цим правом.
За таких обставин, суд першої інстанції цілком правильно піддав ОСОБА_1 стягненню у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, який є єдиним і обов'язковим. Вид адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 призначено з урахуванням вимог ст.33 КУпАП, в межах строку передбаченого ст.38 КУпАП та в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Тому, доводи апелянта про незаконне накладення на нього зазначеного стягнення, є безпідставними та необґрунтованими.
Судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування чи зміни не встановлено, а тому апеляційні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Мар'їнського районного суду Донецької області від 07 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя судової палати з розгляду
кримінальних справ та справ
про адміністративні правопорушення
Донецького апеляційного суду Р.В. Гєрцик