Єдиний унікальний номер 226/446/20
Номер провадження 33/804/258/20
15 червня 2020 року м. Бахмут
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду Савкова С.В., за участю секретаря судового засідання Ільяшенка С.О., захисника Майорова С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи стосовно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за апеляційною скаргою захисника Майорова С.В. на постанову Димитровського міського суду Донецької області від 16 квітня 2020 року, якою:
справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження;
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Новоекономічне Красноармійського району Донецької області, громадянина України, який не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення і застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у грошовому вимірі становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,-
Судом встановлено, що 11.02.2020 року о 12.50 год., у м. Мирнограді Донецької області, біля магазину «Щедрий кошик» по вул. Соборна, 20, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2108 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебував під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, пройшов медичний огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку у Мирноградській ЦМЛ, висновок № 2 від 11.02.2020 року, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху і скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. За даним фактом у відношенні ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ДПР18 № 061411 від 11.02.2020 року.
Крім того, 08.02.2020 року о 23.05 год., у м. Мирнограді Донецької області, біля будинку № 9 на кварталі 40, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2108 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, хитка хода. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у місці зупинки за допомогою алкотестера у встановленому законом порядку, а також від медичного огляду відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху і скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. За даним фактом у відношенні ОСОБА_1 складено адміністративний протокол серії ДПР18 № 061427 від 09.02.2020 року.
З таким рішенням не погодився захисник Майоров С.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, справу стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги мотивує тим, що суд не з'ясував фактичні обставини справи, а саме обставини, нібито, керування ОСОБА_1 транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння, при тому, що суд спирається на висновок щодо результатів огляду ОСОБА_1 від 11.02.2020 року. Однак, відповідно до вказаного огляду, лікарем ОСОБА_2 , з метою попередньої діагностики вмісту психоактивних речовин у сечі, був проведений швидкий тест SNIPER 5. Результат тесту позитивний на ТНС (марихуану) та АМР (амфетамин). Рекомендовано: проведення кількісного аналізу біосреди обстежуваного в умовах хіміко-токсикологічної лабораторії, бо не можливо оцінити ступінь інтоксикації, встановити концентрацію речовини на основі тестування. Таким чином у вказаному висновку немає підтвердження того, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння. Щодо наркотичного сп'яніння, то відповідно до чинного законодавства, проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов'язкове, однак, в постанові суду відсутні посилання на лабораторні дослідження на визначення наркотичного засобу у ОСОБА_1 та, відповідно, такого доказу в матеріалах справи не має.
Захисник звертає увагу, що у постанові відсутнє посилання на направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я.
Також захисник вказує, що поліцейськими порушено процедуру оформлення адміністративного матеріалу за ст. 130 КУпАП, оскільки водія ОСОБА_1 не відстороняли від керування транспортним засобом.
Крім того, захисник зазначає, що судом порушено норми чинного законодавства, оскільки в судовому засіданні не допитано свідків, при цьому їхні письмові пояснення взято до уваги в якості доказів. Також, справу розглянуто за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Захисник наполягає, що він не отримував викликів в судове засідання на 16 квітня 2020 року, тому й ОСОБА_1 , на думку захисника, міг не знати про дату, час та місце розгляду справи.
Окрім вищенаведеного, захисник просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
На обґрунтування вказаного клопотання він зазначає, що оскаржувану постанову ним отримано лише 30.04.2020 року, при супровідному листі від 21.04.2020 року, та відбитком на конверті від 28.04.2020року. На сайті судової влади рішення було розміщено 23.04.2020 року, тобто через 7 днів після винесення рішення. Також захисник звертає увагу, що йому не направляли повістку про виклик в судове засідання на 16.04.2020 року, коли було винесено оскаржувану постанову.
Крім того, апелянт посилається на те, що 17.02.2020 року він подавав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, однак судом вказану заяву було втрачено, а матеріали справи не надано захиснику для ознайомлення. З урахуванням пандемії, до суду було направлено заяву про ознайомлення з матеріалами вказаної справи в електронному вигляді, однак судом з невідомих причин вказану заяву не було розглянуто.
Захисник наполягає, що апелянт був позбавлений можливості навести всі обставини, що зазначені в апеляційній скарзі при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції, тому вважає необхідним просити про поновлення строків на оскарження постанови судді.
Особа, притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи без його участі.
Апеляційний суд, вислухавши захисника Майорова С.В., перевіривши матеріали справи, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, доходить наступних висновків.
Що стосується клопотання про поновлення строку, то воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається, справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 розглянуто за відсутністю останнього.
В апеляційному суді апелянт - адвокат Майоров С.В. пояснив, що ані ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник, ані безпосередньо захисник не були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Адвокат вказував, що саме зазначені обставини стали причиною порушення ним строку на апеляційне оскарження. На підставі викладеного захисник просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження для реалізації права ОСОБА_1 на захист.
Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10-днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі. При цьому, як зауважують деякі науковці, забезпечення права на апеляційне і касаційне оскарження включає як можливість оскарження судового рішення, так і обов'язок суду прийняти та розглянути подану апеляційну чи касаційну скарги.
Крім того слід зауважити, що в справах про адміністративні правопорушення суд апеляційної інстанції є останньою інстанцією, тобто останньою можливістю особи реалізувати свої права.
Аналізуючи наведене, враховуючи, що в матеріалах справи дійсно відсутні відомості про належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника Майорова С.В. про дату, час та місце розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне поновити захиснику строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Що стосується доводів апеляційної скарги, то слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції не дотримався вимог вищезазначених норм закону в повному обсязі, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності поновити захиснику Майорову С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції і, як наслідок, поновити ОСОБА_1 його, порушені судом першої інстанції, права в судовому засіданні апеляційного суду.
Апеляційним судом прийнято достатні та необхідні міри для виклику правопорушника в судове засідання суду апеляційної інстанції.
Так, на адресу проживання ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_1 , неодноразово направлялися судові повістки про виклик в суд (а.с. 75,81,90,105,119), однак конверти з вказаною кореспонденцією повернулися до суду апеляційної інстанції, при цьому суду достеменно відомо, що ОСОБА_1 , на виконання ухвали слідчого судді Димитровського міського суду Донецької області від 30 квітня 2020 року (а.с. 98-101) перебуває саме за наведеною вище адресою під цілодобовим домашнім арештом; крім того, на офіційному сайті Донецького апеляційного суду розміщувалось оголошення для ОСОБА_1 , в якому також повідомлялась дата, час та місце розгляду справи (а.с. 82,97,104).
Однак, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про що також свідчать заяви ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, правопорушник в судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без ОСОБА_1 , але за участю його захисника Майорова С.В., що в повній мірі відповідає вимогам законодавства та у повному обсязі забезпечує реалізацію Наумовим С.І. його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі і право на захист, які були порушені судом першої інстанції.
Так, в судовому засіданні апеляційної інстанції захиснику Майорову С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , була надана можливість надати докази, прийняти участь в дослідженні доказів, дати пояснення, заявляти клопотання, поставити питання свідкам, тощо.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд першої інстанції не встановив у повному обсязі всіх фактичних обставин справи та дійшов передчасних висновків щодо наявності вини ОСОБА_1 за двома епізодами правопорушення з огляду на таке.
Епізод 1
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Ця норма правового акту є імперативною, не допускає жодних виключень.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху і, як наслідок, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 061427 від 09.02.2020 року, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відеозаписом правопорушення. Крім того взято до уваги пояснення особисто ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що вжив 0,5 пива, після чого здійснював керування автомобілем та від продуття алкотесту «Драгер» або огляду на стан сп'яніння в медичному закладі - відмовляється. Вказані пояснення викладені безпосередньо в протоколі про адміністративне правопорушення та особисто підписані ОСОБА_5 .
Так, згідно протоколу ДПР18 № 061427 від 09.02.2020 року, 08.02.2020 року о 23.05 год., у м. Мирнограді Донецької області, біля будинку № 9 на кварталі 40, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2108 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, хитка хода. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у місці зупинки за допомогою алкотестера у встановленому законом порядку, а також від медичного огляду відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху і скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. За даним фактом складено наведений вище протокол о 00 год. 20 хв. 09.02.2020 року.
Шляхом перегляду відеозапису адміністративного правопорушення, за участю захисника Майорова С.В., судом апеляційної інстанції достеменно встановлено, що ОСОБА_1 працівником поліції запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою тесту «Драгер» або в медичному закладі, на що правопорушник відповів відмовою. Крім того пояснив, що дійсно випив одну бутилу пива, після чого керував автомобілем.
Крім того, в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_4 пояснив, що дійсно в його присутності ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі. Також свідок зазначив, що у той день був в стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, суд уточнив у свідка, чи можливо, що ОСОБА_4 не підписував протокол та письмові пояснення особисто, на що останній категорично відповів, що документи підписано ним особисто.
Також в судовому засіданні апеляційного суду допитано працівника поліції ОСОБА_6 , який склав протокол стосовно ОСОБА_1 .. Так, свідок пояснив, що в присутності двох свідків ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі, однак останній відмовився, чим порушив п. 2,5 ПДР України. Також свідок зазначив, що факт правопорушення зафіксовано відео зйомкою, однак, на теперішній час запис не зберігся, тому надати його в суд не має можливості.
Аналізуючи вищевказане, апеляційний суд доходить висновку, що в матеріалах справи достатньо доказів, що свідчать про порушення ОСОБА_1 08.02.2020 року п. 2.5 ПДР України.
Наведене свідчить, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке полягає у відмові ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, підтверджується у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, доводи апелянта щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не знайшли свого підтвердження.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії», в пункті 31 зазначив, що принцип верховенства права одне з підвалин демократичного суспільства закріплений в усіх статтях Конвенції, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Згідно з пунктом 34 вказаного рішення, суд повинен проаналізувати, чи дотримали органи влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищатися від обвинувачення.
Як вбачається, права, передбачені ст.268 КУпАП, були у повному обсязі поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику його до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності правопорушника про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізації зазначених прав пов'язана виключно із волевиявленням особи, однак апелянт не скористався правом та не з'явився в судове засідання апеляційної інстанції.
Крім того, законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено необхідності обов'язкового скасування постанови суду першої інстанції через розгляд справи у відсутність особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Інтереси ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Майоров С.В., а тому право на захист порушено не було.
Таким чином, порушення, на які звертав увагу адвокат в апеляційній скарзі, були усунуті судом апеляційної інстанції, тому вони не можуть слугувати підставою для скасування правильного по суті рішення.
Отже, висновки суду першої інстанції за епізодом від 09.02.2020 року, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та відповідають фактичним обставинам справи.
Суд апеляційної інстанції вважає, що наявні в матеріалах справи докази є допустимими, достовірними, належними і достатніми для висновку про доведеність вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, а саме відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП.
Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_7 , правильність вищевказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Епізод 2
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Суд першої інстанції на підтвердження вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.9 «а» Правил дорожнього руху і, як наслідок, вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, взяв до уваги такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 061411 від 11.02.2020 року, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебув в стані наркотичного сп'яніння, письмовими поясненнями безпосередньо ОСОБА_1 , який вказав, що керував автомобілем і його зупинили працівники поліції у зв'язку з тим, що він не був пристебнутий ременем безпеки, під час спілкування у працівників поліції виникла підозра, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння. Також правопорушник вказав, що дійсно вживав марихуану на передодні подій. Крім того, суд взяв до уваги постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія БАА № 547181 від 11.02.2020 року, яка свідчить про те, що саме водій ОСОБА_1 керував о 12-50 год. 11.02.2020 року автомобілем ВАЗ2108, реєстраційний номер НОМЕР_2 , тобто підтверджує обставини, викладені у протоколі ДПР18 № 061411 від 11.02.2020 року, в частині керування ОСОБА_1 автомобілем саме о 12-50 год. 11.02.2020 року.
Однак, з такими висновками суд апеляційної інстанції не може погодитись з огляду на таке.
Частина 3 статті 266 КУпАП встановлює, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно ч. ч. 4,5 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до пунктів 7, 8, 10 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду (п.15 розділу ІІІ Інструкції).
Відповідно пункту 16 Розділу ІІІ Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) видається на підставі акта медичного огляду.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_2 пояснила, що є лікарем і саме вона проводила огляд на стан сп'яніння громадянина ОСОБА_1 . Вказала, що під час огляду ОСОБА_1 мав всі клінічні ознаки, що свідчать про перебування особи саме в стані наркотичного сп'янінні, крім того, нею зроблено Снайпер-тест (експрес-тест) на встановлення факту перебування особи в стані наркотичного сп'яніння, який показав позитивні результати, що відображено в медичному акті щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також свідок пояснила, що лабораторні дослідження біологічного середовища ОСОБА_1 не проводилось, оскільки на теперішній час такі дослідження проводить Краматорський міський наркологічний диспансер, з яким у КНП «Мирноградська центральна міська лікарня» закінчився строк договору, і новий не укладено.
Вказані покази свідка узгоджуються з даними, що містяться в акті щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №3 від 11.02.2020 року, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння здійснено за допомогою тесту ОСОБА_8 -5.
Аналізуючи наведені норми права, конкретні обставини справи, пояснення свідка та письмові докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що огляд на стан сп'яніння громадянина ОСОБА_1 в медичному закладі проведено з порушеннями вимог чинного законодавства, а саме - не здійснено лабораторне дослідження на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини, що є обов'язковим, у зв'язку з чим такий огляд є недійсним.
На підставі викладеного акт щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №3 від 11.02.2020 року, а також висновок, що складено на підставі вказаного акту, не можуть враховуватися судом в якості доказу вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за тих обставин, що викладено в протоколі № 061411 від 11.02.2020 року, а саме порушення ОСОБА_5 п. 2.9 ПДР України, тобто керування особи транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Таким чином, апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а саме того факту, що останній керував автомобілем в стані наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 правил дорожнього руху.
На підставі викладеного, апеляційний суд доходить висновку, що постанову суду першої інтенції в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за епізодом від 11.02.2020 року, а саме: за фактом перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції слід скасувати. Провадження за цим епізодом закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Задовольнити клопотання захисника Майорова С.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Поновити захиснику Майорову С.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Димитровського міського суду Донецької області від 16 квітня 2020 року.
Апеляційну скаргу на постанову судді Димитровського міського суду Донецької області від 16 квітня 2020 року стосовно ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Димитровського міського суду Донецької області від 16 квітня 2020 року змінити:
в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за епізодом від 11.02.2020 року, а саме: за фактом перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції скасувати. Провадження за цим епізодом закрити у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя