Єдиний унікальний номер 236/4398/19
Номер провадження 22-ц/804/1675/20
22 червня 2020 року м. Бахмут Донецька область
Донецький апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Канурної О.Д.,
суддів: Корчистої О.І., Мальованого Ю.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року у цивільній справі № 236/4398/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсацій при звільненні (суддя першої інстанції Саржевська Ірина Віталіївна), -
У жовтні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Краснолиманського міського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсацій при звільненні.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що вона перебувала у трудових відносинах із Державним підприємством «Донецька залізниця» у різний час на різних посадах, починаючи з 1996 року.
Державне підприємство «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-VІ та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200.
Відокремлений підрозділ «Моторвагонне депо Родакове» державного підприємства «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у виробничій підрозділ «Родаківське моторвагонне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне і перейменовано у Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Севрюк О.В. згідно з наказом № 503-ОС від 17.07.2017 року звільнено з роботи з посади інженера з організації та нормування праці 1 категорії на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату.
Заборгованість із заробітної плати при звільненні відповідач їй не виплатив.
Позивач ОСОБА_1 просила суд першої інстанції стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь заробітну плату за березень - квітень 2017 року в сумі 4709,77 грн., заробітну плату за час вимушеного простою в сумі 15431,28 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 8470,48 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 20036,16 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсацій при звільненні задоволені частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного простою в сумі 17269,03 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 8470,48 грн., компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 20036,16 грн., компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати в сумі 9292,46 грн.
Зобов'язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 доходу утримати з цієї суми податки та інші обов'язкові платежі.
В іншій частини позовних вимог відмовлено за відсутністю підстав.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 723,06 грн.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» та подав апеляційну скаргу, яка безпосередньо надійшла до Донецького апеляційного суду.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що не погоджується з зазначеним рішенням та вважає, що суд помилково дійшов висновку та ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості з виплати заробітної плати, не врахувавши фактичні дані, які мають значення для вирішення справи.
Відповідач просить Донецький апеляційний суд рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року по справі № 236/4398/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог позивача та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача. Судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 28 квітня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та надано позивачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі.
Копії ухвали про відкриття апеляційного провадження учасниками справи отримані (а.с. 109,111,112), копія апеляційної скарги відповідача позивачем по справі отримана (а.с. 109). Відзив на апеляційну скаргу від позивача по справі до Донецького апеляційного суду не надійшов.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 червня 2020 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Як передбачено ч. 3 ст. 368 ЦПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ст. 369 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2019 року встановлено в розмірі 1921,00 грн.
Враховуючи, що ціна позову у цій справі складає 48647,69 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили, колегія суддів вважає, що справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі на базі Державного підприємства «Донецька залізниця» згідно додатку № 1.
Також КМУ своєю постановою від 2 вересня 2015 року за № 735 затвердив Статут ПАТ «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ Українська залізниця. «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 року № 938, змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменованого його в акціонерне товариство «Українська залізниця».
Згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , з 28.03.2016 по 17.07.2017 позивач ОСОБА_1 працювала на посаді інженера з організації та нормування праці 1 категорії виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо» СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Наказом начальника СП «Луганська дирекція залізничних перевезень» від 13.03.2017 № 55-ДН, наказом начальника Луганської дирекції залізничних перевезень від 16.03.2017 № 58-ДН, наказом в.о. начальника ВП «Родаківське моторвагонне депо» від 17.03.2017 № 104/ОД, було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20.03.2017.
Згідно з Наказом (розпорядження) про припинення трудового договору № 503/ОС від 17.07.2019 ОСОБА_1 з 17.07.2017 звільнена з посади інженера з організації та нормування праці 1 категорії виробничого підрозділу «Родаківське моторвагонне депо» за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням штату, про що також зроблений відповідний запис в її трудовій книжці. Зазначений наказ видано структурним підрозділом «Луганська дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
В наказі про припинення трудового договору зазначено, що позивач ОСОБА_1 має право на компенсацію за 96 днів відпустки та з виплатою одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно ст. ст. 47, 83, 115, 116 КЗпПУ, є безпідставними, оскільки форс-мажорні обставини свідчать про відсутність вини підприємства в затримці виплати належних сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, як підстави для звільнення підприємства від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. Але жодним нормативним актом про працю не передбачено підстав для звільнення від виплати заборгованості по заробітній платі.
Закон України від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов'язків роботодавця, визначених ст. 47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов'язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики ЄСПЛ.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд наголошує, що відповідно до норм ст. ст. 115,116 КЗпП України саме роботодавець повинен довести, що здійснив з працівником повний розрахунок у відповідності до норм законодавства.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати, є безпідставними, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Як вбачається із частини 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 вказаної вище статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 вказаної вище статті передбачено, що ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Позивачем надані суду в підтвердження не виплаченої заробітної плати відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів за період (код 101- заробітна плата): 1 квартал 2017 року (код ЄДРПОУ 40150216) - 23574,52 грн., 2-3 квартал 2017 року - (код 101 - заробітна плата) - відомості відсутні; а також згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) від 11.10.2019, розмір нарахованої заробітної плати позивачу за березень 2017 року (код ЄДРПОУ 40150216) - 7872,00 грн., квітень - липень 2017 року відомості відсутні, всього за рік для пенсії - 23574,52 грн. (а.с. 19-26).
Крім того, позивачем надані копії табелів обліку використання робочого часу, які підписані, відповідальною особою, керівником виробничого підрозділу, помічником начальника з кадрових питань, відповідно до яких позивачем відпрацьовано за березень 2017 року 12 днів (95 год.), за квітень 2017 року, за травень 2017 року, за червень 2017 року, за липень 2017 року - «0» годин (а.с. 40-44).
Відповідно до копії журналу обліку приходу-уходу керівників, виробничо-технічного відділу, бухгалтерії моторвагонного депо Родакове, які знаходяться на простої, ОСОБА_1 згідно графіку роботи була на робочому місці протягом робочого часу: у березні 95 год., у квітні 152 год., у травні 159 год., у червні 159 год., у липні 88 год. (а.с. 45-60).
Крім того, позивачем надані суду на підтвердження не виплаченої заробітної плати довідка-розрахунок оплати вихідної допомоги у розмірі 8470,48 грн., довідка - розрахунок оплати відпустки - середньоденний заробіток складає 208,71 грн., довідка-розрахунок оплати простою у розмірі 15431,28 грн., довідка по заборгованості заробітної плати з березня по квітень 2017 року у розмірі 4709,77 грн., довідки про середню заробітну плату (дохід) - частки становлять відповідно: 171,84 грн., 5241,18 грн., 6867,67 грн., 203,99 грн., довідка - розрахунок невикористаних днів відпустки всього 96 днів, довідки підписані в.о. начальника та в.о. головного бухгалтера підприємства (а.с.31-39).
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 9292,46 грн.
Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.
Апеляційний суд вважає, що позивач надав до суду належні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року і задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення, рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 24 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку, як така, що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді:
Повний текст постанови складений 22 червня 2020 року
Суддя: О.Д.Канурна