Справа № 333/475/20
Провадження № 2-а/333/63/20
19 червня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Бобко О.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області, третя особа сержант поліції Корсюк Євгена Сергійовича про визнання протиправними дії та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності -
05 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції в Запорізькій області Корсюк Є.С. при винесенні постанови серія ЕАк №2033183 від 28 січня 2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, просив скасувати вищевказану постанову, та визнати дії інспектора протиправними.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що з винесеною постановою не згоден, оскільки п.2.1 (г) ПДР України не порушував.
Позивач Коліханов А.А. в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідач, будучи належно та завчасно повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, надав до суду відзив на позовну заяву в якій просив у задоволенні позову відмовити.
Третя особа інспектор поліції до судового засідання не з?явився, про час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином.
Дослідивши та оцінивши в сукупності докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Судом встановлено:
Постановою серії ЕАк №2033183 від 28 січня 2020 року, ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.126 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 425 гривень. За змістом вищевказаної постанови 28.01.2020 року о 00 годині 19 хвилин, позивач керуючи транспортним засобом не був пристебнутий ременем безпеки, та не пред?явив чинний страховий поліс обов?язкового страхування, чим порушив п.2.1. (г) Правил дорожнього руху України.
Відповідно до п. 2.1 «г» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно ч.1 ст.126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає відмові у задоволенню із наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (п.2 ч.1 ст. 5 КАС України).
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст. 9 КАС України).
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
А відповідно до положень ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд, надавши правову оцінку змісту обґрунтування складу адміністративного правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові, з урахуванням вимог ст. 256 КпАП України вважає, що посадовою особою зазначений склад правопорушення - суть адміністративного правопорушення - які саме дії позивача призвели до порушення п. 2.1 "г" Правил дорожнього руху.
Суть адміністративного правопорушення - є основною складовою правопорушення.
Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Докази, які б спростовували факт порушення позивачем частини 1 статті 126 КпАП України, судом не встановлені, за таких підстав суд вважає вимоги позивача про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення необгрунтованими.
Так, докази про вчинення позивачем правопорушення є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення та винуватість в них позивача - протоколом про адміністративне правопорушення.
Судом встановлена правомірність дій працівника поліції в частині винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з його формальних міркувань, та розцінюються судом, як бажання уникнути адміністративної відповідальності.
Так, відповідачем при винесенні постанови про адміністративне правопорушення порушено положення ст. 280 КУпАП, достеменно встановлено вину позивача у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що крім постанови наведено й інші докази, якими підтверджується наявність складу адміністративного правопорушення, зокрема наданим з відзивом диском з відео фіксацією з місця події наявність складу адміністративного правопорушення підтверджується.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Враховуючи зібрані по справі докази, відсутність доказів, які спростовують факт порушення ПДР позивачем, суд вважає рішення відповідача про винесення постанови відносно позивача правомірним, оскільки судом достовірно встановлений факт наявності в діях такого позивача порушення п. 2.1. «г» ПДР України та правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу відповідно до санкції частини 1 статті 126 КпАП України.
Керуючись ст. 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 19, 20, 21, 22, 42, 44, 45, 46, 47, 72-76, 77, 79, 192, 193, 194, 241, 242, 243, 245, 246, 250, 251, 268, 286 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. 255, ч.ч. 4, 5 ст. 258, ч.1 ст.126 КпАП України, ст. 289 КпАП України, п. 2.1 «г» ПДР України, суд -
Позовну заяву - залишити без задоволення, а рішення суб'єкта владних повноважень - без змін.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення (ч.4 ст. 286 КАС України).
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ст.297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення суду, відповідно до ст. 286 КАС України, може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд міста Запоріжжя.
Відповідно ч.2 ст.271 КАС України копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Рішення суду, відповідно до ст. 286 КАС України, може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд міста Запоріжжя.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОУГО-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.
Головуючий суддя Ю.Р. Піх