Справа № 333/4477/17
Провадження № 1-кп/333/268/20
09 червня 2020 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , відповідно, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, -
У проваджені Комунарського районного суду м. Запоріжжя знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за обвинуваченням їх у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.186 КК України.
У судовому засіданні прокурор надав письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_5 на два місяці, в якому зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.186 КК України. Останній раніше судимий, обвинувачується у скоєнні злочинів, які відносяться до категорії тяжких. ОСОБА_5 зареєстрований за межами м. Запоріжжя, не має стійких соціальних зв'язків, не має законних джерел доходів, офіційно не працевлаштований, тому усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів, а також невідворотність покарання, може безперешкодно покинути межі м. Запоріжжя, Донецької області та перетнути кордон України, тим самим може переховуватися від суду. Прокурор у своєму клопотанні дійшов висновку, що на цей час існують ризики, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду та вчинення іншого злочину. Інші, більш м'які запобіжні заходи до ОСОБА_5 застосувати неможливо, так як: під час особистого зобов'язання та домашнього арешту обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проте, в даному випадку у обвинуваченого відсутні стійкі соціальні зв'язки та постійна робота, тому є ризик переховування останнього; особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні.
Прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу та просив суд задовольнити його.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну запобіжного на особисте зобов'язання, зазначивши при цьому, що він вже три роки перебуває під вартою. Тривалий розгляд його справи (навіть у разі визнання його винуватим) не дає йому можливості на умовно-дострокове звільнення. На цей час, при перебуванні у слідчому ізоляторі, він обмежений у часі прогулянок, побачень із рідними. Він одружений, має на утриманні чотирьох дітей, має постійне місце мешкання у м. Маріуполі, на цей час є можливість влаштуватися на роботу. Тому, особисте зобов'язання, на яке можливо змінити тримання під вартою, надасть можливість працювати, отримувати постійний дохід, забезпечувати свою сім'ю. Враховуючи вказані обставини, просить суд замінити йому запобіжний захід на особисте зобов'язання.
Також, ОСОБА_5 зазначив, що прокурор жодним чином не обґрунтовує ризики, про які зазначає у своєму клопотанні. Він вже три роки перебуває під вартою, і цей факт є знижувальним критерієм у такому ризику як переховування від суду. Він дійсно порушив закон, але не при таких обставинах, які вказані в обвинувальному акті. Водночас, тримання під вартою для нього це дуже суворий запобіжний захід. Він мешкає на території України і жодних не має намірів покидати державу.
Захисник ОСОБА_8 вказав, що прокурор у судовому засіданні не довів ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також, що більш м'який запобіжний захід ОСОБА_5 не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього. Обвинувачений вже тривалий час утримується під вартою, має сім'ю, дружину, на утриманні неповнолітніх дітей, тобто міцні соціальні зв'язки. Тому, просить суд застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід.
Обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та їх захисники ОСОБА_9 і ОСОБА_10 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та замінити ОСОБА_5 запобіжний захід на менш суворий.
Розглянувши клопотання прокурора та обвинуваченого ОСОБА_5 , заслухавши думки прокурорів, обвинувачених та їх захисників, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частина 2 ст. 331 КПК України передбачає, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За змістом ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
Прокурор в обґрунтування свого клопотання під час судового засідання довів наявність фактів та інформації, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_5 міг вчинити злочини, зазначені в обвинувальному акту.
Тобто, на даному етапі судового розгляду підозра ОСОБА_5 цілком обґрунтована, доводи обвинуваченого, заявлені на свій захист будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2017 року відносно ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 14.09.2020 року. У подальшому, ухвалами суду від 23.08.2017 року, 10.10.2017 року, 15.11.2017 року, 11.01.2018 року, 15.02.2018 року, 27.03.2018 року, 10.05.2018 року, 25.06.2018 року, 23.07.2018 року, 12.09.2018 року строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 був продовжений по 21.10.2017 року, 08.12.2017 року, 13.01.2018 року, 09.03.2018 року, 13.04.2018 року, 24.05.2018 року, 06.07.2018 року, 22.08.2018 року, 19.09.2018 року, 09.11.2018 року, відповідно.
08.11.2018 року вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_5 був засуджений за ч.2 ст.186 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі і запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був залишений до набрання вироком законної сили.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26.11.2019 року вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя був скасований, призначений новий розгляд у суді першої інстанції, запобіжний захід ОСОБА_5 продовжено до 24.01.2020 року.
У подальшому, ухвалами Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.12.2019 року, 20.02.2020 року, 13.04.2020 року, 12.05.2020 року строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 був продовжений по 22.02.2020 року, 19.04.2020 року, 13.05.2020 року, 12.06.2020 року, відповідно.
Обґрунтовуючи своє рішення про продовження строку тримання під вартою, суд у своїй ухвалі від 12.05.2020 року зазначив про продовження існування у ОСОБА_5 ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість вчинити інший злочин.
При цьому суд враховував у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше тричі судимий за скоєння умисних, у т.ч. корисливих злочинів; звільнився у травні 2015 року, а обвинувачується, що скоїв злочин у липні 2017 року), його майновий стан (офіційно не працює, перебував на обліку у центрі зайнятості, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв'язки (одружений, має на утриманні четверо дітей - ОСОБА_11 , 2005 року народження, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , 2014 року народження і дитину дружини від першого шлюбу - ОСОБА_14 ; мешкав до затримання в орендованій квартирі у м. Маріуполі, Донецької області, адресу якої обвинувачений не пам'ятає, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але там не проживав, позитивну характеристику, надану у серпні 2018 року дільничним офіцером поліції).
При вирішенні питання про доцільність зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 суд вважає, що вказані вище обставини не змінилися, а встановлений ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України залишається. Водночас, цей ризик зменшився до того рівня, коли можливо застосувати інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, у даному випадку - домашній арешт.
Суд повністю погоджується з позицією сторони захисту, що згідно практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строків тримання під вартою, ґрунтується на презумпції, що з перебігом судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинувачених під час розслідування злочинів (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Зменшення встановленого ризику судом вбачається із сукупності певних обставин: так, обвинувачений має намір та бажання влаштуватися на роботу. У обвинуваченого лікарі поставили попередній діагноз хвороби бруцеллез. Для встановлення або спростування вказаного діагнозу, обвинуваченому рекомендована консультація спеціалістів Інституту епідеміології і інфекційних хворобі ім. Л.В. Громашевського НАМК України (м. Київ). ОСОБА_5 знаходиться під вартою вже майже 3 роки, тривалий розгляд кримінального провадження відбувається у т.ч. через неявку потерпілих та свідків сторони обвинувачення (під час судового розгляду під головуванням судді ОСОБА_15 ). Обвинувачений ОСОБА_16 є рідним братом ОСОБА_5 по матері, запевнив, що останній зможе виконати покладені на нього обов'язки, якщо суд дійде до висновку про заміну запобіжного заходу. Вони разом із матір'ю будуть проживати за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Прокурором у даному випадку у судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів (крім тримання під вартою) не здатний досягти дієвості даного кримінального провадження, тобто не наведено жодних доводів, які б давали підстави вважати, що внаслідок застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, обвинувачений не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.
Таким чином, враховуючи вказані обставини, на думку суду, клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу, підлягає задоволенню, але частково. Суд вважає за можливе застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання: АДРЕСА_1 без застосування електронного засобу контролю у період з 18 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. наступної доби строком по 08.08.2020 року (включно) з обов'язками, передбаченими ч.5 ст. 194 КПК України: прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження; повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками. Суд визначає для обвинуваченого домашній арешт у вказаний період часу з метою можливості працевлаштування ОСОБА_5 , відповідно, зниження ризику вчинення останнім корисливих злочинів.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 182, 331, 372, 395 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 - відмовити.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - задовольнити частково.
Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з перебуванням останнього за адресою: АДРЕСА_1 уперіод з 18 год. 00 хв. до 05 год. 00 хв. наступної доби строком по 08.08.2020 року (включно).
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки:
- прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;
- не відлучатися з місця проживання без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;
- повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими: ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та свідками: ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 .
Обвинуваченого ОСОБА_5 звільнити з під-варти із зали суду негайно після проголошення цієї ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 11.06.2020 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1