Справа № 318/1259/20
Номер провадження №2-з/318/3/2020
"22" червня 2020 р. м. Кам'янка-Дніпровська
Камянсько- Дніпровський районний суд Запорізької області у складі: судді Петрова В.В.; при секретарі Александрова А.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову,
16.06.2020 року ОСОБА_1 подала заяву до Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просить накласти арешт на нерухоме майно: житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Необхідність забезпечення позову обґрунтовується тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони у судове засідання не викликалися.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
Згідно ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.
Судом встановлено, що 30.10.2018 року ОСОБА_2 , взяла в борг у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 708 000( сімсот вісім тисяч) грн. 00 коп. Вказаний факт підтверджується розпискою. Оригінал боргового документу знаходиться у заявника.
Заявник надала у борг 11.02.2019 року грошові кошти у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.
04.04.2019 року Відповідач взяла у Заявника гроші у розмірі 3 700 (три тисячі сімсот) грн. 00 коп. Вказаний факт підтверджується розпискою.
13.03.2019 року Відповідач взяла у Заявника у борг гроші у розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп. Вказаний факт підтверджується розпискою.
Загальна сума боргу станом на момент подання заяви складає 716 000 ( сімсот шістнадцять тисяч) грн. 00 коп.
24.01.2020 року Заявник направила на адресу Відповідача письмову претензію про необхідність виконати зобов'язання та повернути всі борги. Дану претензію Відповідач отримала 25.01.2020 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом про вкладення, що підтверджується документально.
15.06.2020 року ОСОБА_1 дізналася з відкритих джерел, що ОСОБА_2 має намір продати все своє нерухоме майно, що знаходиться у місті Кам'янка- Дніпровська та уїхати жити в інше місце. Таке рішення пов'язане з тим, що чоловік останньої помер і вона має намір переїхати жити до дітей. Факт наміру продати житловий будинок, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності знайшов своє документальне підтвердження: на сайті ОЛХ розміщено оголошення про те, що Відповідач продає власний житловий будинок за 50 000 доларів США. Об'єкт нерухомості знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Саме на паркані за цією адресою крейдою накреслено про продаж будинку, адресу якого Відповідач у боргових розписках зазначає як місце свого проживання.
Чоловіку ОСОБА_2 ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2020 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не надано суду доказів на підтвердження вимог заяви про забезпечення позову, зокрема того, що відповідачу належать житлові будинку за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак враховуючи те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення, зважаючи на фактичні обставини, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, суд вважає необхідним частково задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вище вказані житлові будинки.
Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, ч. 2 ст. 247, 353 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити.
З метою забезпечення позову накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та заборонити вчиняти будь-які дії щодо їх відчуження.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя В. В. Петров