Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/2821/18
Провадження №: 2/332/773/20
17 червня 2020 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Шалпегіної О.Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Хіміч С.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача адвоката Будовської Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
30.08.2018 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК», Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 23.07.2013.
В обґрунтування позову зазначено, що 23.07.2013 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами» банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином припинив виконувати, внаслідок чого станом на 04.07.2018 утворилася заборгованість у розмірі 13805,38 грн., з яких: 2002,16 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3052,45 грн. - відсотки за користування кредитом; 7617,18 грн. - пеня, а також 500 грн. - штраф (фіксована частина) і 633,59 грн. - штраф (процентна складова).
Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2018 було задоволено позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 13805,38 грн. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. (а.с. 64-65).
Ухвалою суду від 16.04.2020 ОСОБА_2 було поновлено строк, встановлений для подання заяви про перегляд заочного рішення. Заочне рішення від 01.10.2028 скасовано із призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 148-149).
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені Банком позовні вимоги у повному обсязі та додатково пояснив, що між сторонами 23.07.2013 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Пізніше вказаний ліміт було збільшено до 2100 грн., а платіжну картку перевипущено. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. З роздруківки по банківським карткам випливає, що відповідач активно використовував кредитні кошти та здійснював їх повернення на рахунок протягом тривалого часу, тобто виконував зобов'язання за кредитним договором відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, скористався послугою «Оплата частинами».
Представник відповідача позовні вимоги «ПРИВАТБАНК» визнала частково, не заперечувала проти стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту 2002,16 грн. В іншій частині позовних вимог просила суд відмовити, мотивуючи тим, що відповідач не був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку під час отримання кредитної картки. Крім того, зазначила, що відповідач дійсно у 2013 році отримав кредитну картку, але її не використовував.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і надані сторонами докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
23.07.2013 між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 300 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Протягом дії договору, а саме - 24.07.2013 кредитний ліміт був збільшений до 2100 грн. (а.с. 140).
З наданої позивачем інформації щодо руху коштів на кредитних картках, відкритих на ім'я відповідача випливає, що ОСОБА_2 з 24.07.2013 по 20.09.2015 використовував кредитні кошти та до 24.02.2016 здійснював часткове погашення заборгованості (а.с. 140-142). Отже, доводи представника відповідача щодо невикористання ОСОБА_2 кредитних коштів не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Надана позивачем роздруківка руху коштів свідчить про активне використання та повернення відповідачем коштів Банку. Крім того, представником відповідача у судовому засіданні зазначено, що відповідач не звертався до правоохоронних органів, Банку з питання викрадення (втрати) банківської карти, виданої на його ім'я.
У зв'язку із тим, що відповідач припинив виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, утворилась заборгованість.
Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 04.07.2018 становила 13805,38 грн., з яких: 2002,16 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3052,45 грн. - відсотки за користування кредитом; 7617,18 грн. - пеня, а також 500 грн. - штраф (фіксована частина) і 633,59 грн. - штраф (процентна складова). (а.с. 4-6).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Під час розгляду справи встановлено та підтверджується наданими позивачем доказами, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, що свідчить про порушення його прав. Тому суд дійшов висновків про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 2002,16 грн.
Також під час розгляду справи встановлено, що у заяві позичальника від 23.07.2013 процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи (а.с. 8-23) не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.07.2013 шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у формі неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд також дійшов висновку про неможливість застосування до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Викладене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19).
На підставі викладеного, правові підстави для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом - 3052,45 грн.; пені - 7617,18 грн., а також штрафів: 500 грн. - фіксована частина і 633,59 грн. - процентна складова, у цій справі відсутні.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги Банку підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 255,54 грн.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.07.2013, що складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 2002 (дві тисячі дві) грн. 16 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 54 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 17.06.2020.
Повне судове рішення складено 22.06.2020.
Суддя О.Л. Шалпегіна