ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
17 червня 2020 року м. Київ № 826/16561/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Національної поліції у місті Києві (01601, м. Київ, вул.
Володимирська, 15)
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі по тексту - відповідач), в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить:
- визнати ненадання Оболонським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві обґрунтованої відповіді на заяву позивача про бездіяльність поліції від 27 серпня 2018 року у встановлений законом строк - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві забезпечити розгляд звернень громадян та надання обґрунтованої відповіді у встановлений законом строк;
- визнати непроведення Головним управлінням Національної поліції у місті Києві об'єктивної, всебічної і своєчасної перевірки звернення ОСОБА_1 від 27 серпня 2018 року - протиправним.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Оболонське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві в порушення вимог статті 40 Конституції України не надано відповіді на звернення позивача від 27 серпня 2018 року у законодавчо передбачений строк.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2018 року відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У відзиві на адміністративний позов представник відповідача повідомив, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці зави і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. На переконання відповідача, покладення зобов'язання на Головне управління призведе до порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки заява від 27 серпня 2018 року адресована начальнику Оболонського УП ГУНП у місті Києві.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій наполягав, що перевірка його заяви від 27 серпня 2018 року, яка стала предметом даного позовного провадження, здійснювалася з порушенням чинного законодавства.
З огляду на викладене вище та відсутність підстав для розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 27 серпня 2018 року звернувся із заявою до начальника Оболонського УП ГУНП у місті Києві щодо вжиття заходів забезпечення правопорядку в гуртожитку, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Юнкерова, 14, а також вирішити питання відповідальності осіб, з вини яких відбулися зазначені у заяві правопорушення.
Листом від 25 жовтня 2018 року №М-3879/125/51/01-18 Оболонське УП ГУНП у м. Києві повідомило ОСОБА_1 про те, що його звернення щодо конфліктних ситуацій із сусідами у серпні 2018 року зареєстроване у секретаріаті Оболонського УП вх. №М-3879 від 27 серпня 2018 року, Оболонським управлінням поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві розглянуте. При цьому, матеріали перевірки приєднано до аналогічного звернення позивача, яке було зареєстроване в ЖЕО Оболонського УП №58014 від 19 серпня 2018 року.
Позивач, вважаючи реагування на його звернення неналежним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань (частина 1 статті 5 Закону №393/96-ВР).
Частиною 1 статті 7 Закону №393/96-ВР передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
При цьому, забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення (частина 2 статті 7 Закону №393/96-ВР).
Приписами статті 18 Закону №393/96-ВР передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, на одержання письмової відповіді про результати розгляду заяви чи скарги, що кореспондує встановленому у статті 19 даного Закону обов'язку державного органу письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Статтею 20 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожен з громадян має гарантоване право звернутись до уповноваженого органу із проханням сприяти реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів, а орган, до якого він звернувся зобов'язаний об'єктивно, всебічно і вчасно перевірити доводи скарги, невідкладно вжити заходів щодо відновлення порушених прав, виявити та усунути причини та умови, які сприяли порушенням, надати мотивовану відповідь у строки встановленні статтею 20 Закону №393/96-ВР та повідомити особу про наслідки розгляду.
Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 30 вересня 2019 року у справі К/9901/55029/18.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями статті 182 вказаного Кодексу передбачена відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.
Відповідно до статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до статті 246 вказаного Кодексу порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16 лютого 2018 року №111, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 року за №371/31823 затверджено Інструкцію з організації реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події та оперативного інформування в органах (підрозділах) Національної поліції України (далі- Інструкція №111).
Інструкція №111 встановлює порядок реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події (далі - правопорушення або події), а також оперативного інформування в центральному органі управління поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції України, територіальних органах поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві (далі - ГУНП), їх територіальних (відокремлених) підрозділах (далі - ТВП).
У відповідності до підпункту 1 пункту 1 розділу ІІ Інструкції №111 органи (підрозділи) поліції та їх посадові особи під час реагування на правопорушення або події повинні здійснювати реагування на всі повідомлення про правопорушення або події, інформація про які отримана в будь-який спосіб, направлення на місця подій сил і засобів поліції, необхідних для захисту прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяння їх реалізації.
Порядок ведення єдиного обліку органами Національної поліції України, у тому числі їх структурними (відокремленими) підрозділами (управліннями, відділами, відділеннями) (далі - органи поліції) заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, а також порядок здійснення контролю за його дотриманням був встановлений Інструкцією про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1377, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1498/27943 (чинний на момент спірних правовідносин) (далі - Інструкція №1377).
Згідно із підпунктом 1 пункту 2 розділу І Інструкції №1377 джерелом інформації про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, зокрема, є заяви і повідомлення осіб, які надходять до органу поліції, особи, уповноваженої здійснювати досудове розслідування (далі - слідчий), або службової особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення.
Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції №1377 встановлено, що уповноважений працівник чергової частини органу поліції, отримавши заяву (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію, відразу реєструє її (його) в журналі ЄО та направляє на місце події слідчо-оперативну групу чи групу реагування.
У відповідності до абзацу 2 пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №1377 про заяви і повідомлення, які надійшли до чергової частини органу поліції і в яких відсутні відомості, які вказують на вчинення кримінального правопорушення, після їх реєстрації в журналі ЄО доповідається уповноваженим працівником чергової частини начальникові органу поліції або особі, яка виконує його обов'язки, для розгляду та прийняття рішення згідно із Законом України «Про звернення громадян» або Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся 27 серпня 2018 року до Оболонського УП ГУНП у м. Києві із заявою щодо конфлікту сусідів, який відбувся 18 серпня 2018 року. Вказана заява зареєстрована уповноваженою особою відділу документального забезпечення за вх. №М-3879. В подальшому. 25 вересня 2019 року начальником Оболонського управління поліції прийнято рішення про приєднання цих заяв від 27 серпня 2018 року до матеріалів ЄО №58014 для прийняття обґрунтованого рішення, виявлення всіх причин та умов виникнення конфліктних ситуацій, проведення профілактичних заходів з метою недопущення таких випадків у майбутньому.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Як повідомив представник відповідача, при проведенні перевірки та з'ясуванні усіх обставин справи за матеріалами ЄО №58014 встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Висновком начальника Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві від 25 вересня 2019 року розгляд матеріалу №М-3879 вирішено вважати закінченим.
Листом від 25 жовтня 2018 року №М-3880/125/51/01-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про розгляд його звернення щодо конфліктних ситуацій із сусідами у серпні 2018 року, зареєстроване за вх. №М-3879 від 27 серпня 2018 року.
Разом з тим, відповідачем не надано до матеріалів справи доказів вчинення дій щодо розгляду заяви позивача саме від 27 серпня 2018 року або об'єднання матеріалів даної заяви із іншими матеріалами по аналогічним заявам та надання відповіді на вказану заяву.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З викладеного вбачається, що Оболонським управлінням Національної поліції у місті Києві в порушення строку визначеного статті 20 Закону України «Про звернення громадян» надано відповідь, яка не стосується суті викладених питань в заяві позивача від 27 серпня 2018 року.
Відтак, Оболонським управлінням Національної поліції у м. Києві не виконано вимоги Закону України «Про звернення громадян» та не розглянуто заяву, не надано ані відповіді на вказану заяву, ані обґрунтованої відмови на вказане питання, а лише повідомлено про процесуальні дії вчинені по спірному зверненню.
Крім того, доказів дослідження питань, зазначених позивачем у письмовому зверненні від 27 серпня 2019 року матеріали справи не містять, що свідчить про протиправність не проведення Оболонським управлінням Національної поліції у місті Києві об'єктивної, всебічної і вчасної перевірки заяви позивача про адміністративне правопорушення від 27 серпня 2018 року.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідачем (Головним управлінням Національної поліції у місті Києві) не вчинялось жодних дій, які б порушували права та інтереси позивача, оскільки відповідач не вступав із ОСОБА_1 у будь-які правовідносини, а вимог до Оболонського управління Національної поліції у м. Києві позивачем не заявлено.
Суд звертає увагу, що положення Кодексу адміністративного судочинства України надають особі право звертатися до адміністративного суду із позовом до суб'єкта владних повноважень (зокрема, органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, іншого суб'єкта при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства) незалежно від наявності в останнього статусу юридичної особи.
При цьому, суд зазначає, що заміна відповідача або залучення співвідповідача у справі є правом, а не обов'язком суду. Клопотань позивача про заміну відповідача на належного або залучення співвідповідача від позивача не надходило. Водночас, вимоги Кодексу адміністративного судочинства України надають позивачу як особі, яка звернулася за судовим захистом, право розпоряджатися своїми вимогами на свій розсуд (частина 3 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року в справі №826/16565/18 та у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2019 року у справі №826/2919/18.
У силу ч.ч. 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя А.Б. Федорчук